Терноплянка, яка об’їздила половину світу, щороку дивується вдома

Уже традиційно  сімнадцять років поспіль ми маємо  у своєму  театрі Всеукраїнський фестиваль  театрального мистецтва «Тернопільські театральні вечори. Дебют». Саме так Лесь Курбас назвав у 1915 році  організований ним новітній театр у Тернополі.   Це   вересневий тиждень, яким вшановуємо  пам’ять  новатора української сцени  Леся Курбаса і того, хто започаткував це дійство – заслуженого діяча мистецтв України  Михайла Форгеля.

За задумом організаторів  конкурсний фестиваль  має на меті  пошуки  і відкриття драматургів, режисерів, сценографів, музичних оформлювачів, цікавих акторських робіт, прочитань класики та втілення сучасності на сцені. Цьогоріч форум митців  показав, що театр  розвивається, збагачується тематично, стає різноплановим з використанням  відеоряду, рекламних роликів, шумових ефектів, закликом глядачів до висвітлення теми твору. Організатори фестивалю з вибором конкурсних вистав не помилилися. Це засвідчив протокол професійного журі, яке очолював Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, академік, народний артист України Федір Стригун. Всі майже два десятки  фестивальних номінацій знайшли своїх героїв.Крім того, журі не могло не оцінити заслужених і народних акторів, які своєю професійністю подивували та збагатили нинішній фестиваль.Тому ввели нову номінацію «За високу професійну майстерність». 5 лауреатів стали переможцями в цій номінації. 8 лауреатів одержали відзнаки і з подачі журналістського журі фестивалю, яке очолював заслужений діяч мистецтв України, письменник Богдан Мельничук.

Відкриттям фестивалю, за визначенням журналістського журі, став Київський академічний театр «Актор» з патріотичною  трагікомедією «Патріс».

Поставив виставу  Дмитро Захоженко, якого відзначили  дипломом «За режисуру другого ступеня», за документальною п’єсою сучасних білоруських драматургів. Якщо ознака сучасності суржик і матюки, то трохи це награно, наркотичну молодь ще треба пошукати. Коли ж символіка, варіанти  думок  різних соціальних прошарків і влучне пояснення слова «патріотизм», тобто «патріс» – цікаво і незвично. Дівчина з конем на екрані, яка вмовляє тварину тікати від безпросвітності буденщини,- перебивка між не дуже зв’язаними мізансценами і метафоричними зав»язками. А сам кінь – втілення свободи, правдивості, справжності. Замість коня на сцені – дівчина у вишиваній сукні та гіллястому вінку. Образ патетичний, як обрамлення розмови про бути чи не бути  на рідній землі. Хоч одна з  героїнь має німецьке громадянство. То як з патріотизмом?

Місцем  відліку розмов – є вокзал. Саме там проводять опитування творці фільму про любов до своєї батьківщини. Мене вразили варіанти запитань  на кшталт: “Виїжджаючи за кордон, ви і гроби предків забираєте? А не розцінюєте свій виїзд, як зраду? Не хочете пригорщу землі на згадку?”. Враження таке, що писали твір до Майдану, не відаючи про світову міграцію або не зрозуміли , що війна в нас. Білоруським авторам це   можна пробачити.

Подивував персонаж на ім’я Фігура  зі свинячою головою, який  викликає відчуття  насильства над мріями чи планами, думками про партіотизм. З’ясовується, дуже важко сказати про свою любов до людини, а про любов до Батьківщини й поготів. У виставі це  звучить якось бутафорно, відсторонено, зовнішньо, а не внутрішньо, про що і не заговориш. Режисер Дмитро Захоженко намагається максимально залучити публіку в дію.  Все це мало б говорити нам, що люди на сцені – це ми з вами. Але хочеться віри, а не тікання від дійсності, хочеться надії, а не тупцювання і нервування, а заключний  вірш Маяковського її  не додає. Все ж імпонує  молодіжний  пошук себе, бажання крутитися, захоплюватися, любити, шукати ту внутрішню свою батьківщину. Ця вистава одержала ще нагороду «За акторський ансамбль».

Цікавою була робота Київської академічної майстерні  театрального мистецтва «Сузір’я» – комедійний  детектив «Украдена краса», яку написав і поставив Богдан Гнатюк. Правда, твір  більше тягне на трагедію, де при  розслідуванні причини з»яви п’яти трупів в одному місці,  Агата Крісті відпочиває. Відрадно бачити автора в розвитку, крім комедійності і абсурдності в канві сюжету прослідковується червона нитка  сьогодення з ознаками полярності: бідності і вивершеності  багатства та жадоби до нього. Дипломом  «За честь, достоїнство та вірність професії» нагороджений  виконавець головної ролі у виставі – журналіста,  народний артист України Анатолій Гнатюк. А журналістське журі  Ірині Сопіт за роль офіціантки Вероніки присудило титул  «Фатальна жінка».

Захопленням  фестивалю було прочитання класики Київським академічним театром українського фольклору «Берегиня» у постановці  містерії «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського.  Режисер-постановник Тетяна Матасова одержала  диплом «За режисуру третього ступеня» і за «Музичне вирішення вистави». Дипломом «За високу професійну майстерність» нагородили за роль Ватага   заслуженого артиста України Анатолія Пахомова. Журналістське журі відзначило виставу в номінації  «За оригінальне прочитання класики».

Сумною ностальгією прозвучала  осіння історія «Повернення в Соренто» А.Ніколаї у постановці  заслуженого діяча мистецтв України Михайла Іляшенка та акторів Волинського академічного обласного драмтеатру. Троє старших чоловіків і їхня ровесниця – близькі за духом глибокі пенсіонери.Самота накриває з головою і тих, у кого є діти, які не  помічають батьків чи в притулок хочуть здати, і тих, у кого ніколи не було дітей. Злагоджена гра акторів лише підсилювала незворотність часу та розгубленість  старих людей перед світом.  Акторський ансамбль вистави одержав диплом «За високу професійну майстерність».

Букетом почуттів   фестивалю можна назвати   виставу А. Курейчика «Обережно жінки» у постановці  Черкаського  академічного обласного драмтеатру ім. Т. Шевченка. Серж Дюбуа, французький художник, заплутався у стосунках з трьома жінками, кожна з яких його приваблює по-своєму. Як бути? Кого обрати? Чи може не перейматися цим питанням та просто отримувати насолоду від стосунків з кожною? На цьому і зупиняються дійові особи після самосуду над  коханцем і винесення  вироку.  Актриса Наталія Панекіна за роль Лулу  одержала диплом «За жіночу роль другого плану».  А журналістське журі актрису нагородило  дипломом «Вранішня зірка». Дипломом  «За високу професійну майстерність» відзначили   народну артистку України Тетяну Крижанівську за роль Мерісабель.

Здивуванням фестивалю  стала вистава Рівненського академічного  драмтеатру «Вечеря з диваком», яку поставив  О. Олексюк. Тернопільська публіка сприйняла із захопленням перипетії, що відбувалися на сцені, вникла в повчальність твору. При легкості й ліричності сюжету, вистава спонукає  задуматися   про ярлики, які навішують недолугі люди один одному, закреслюючи особистісність. Адже  і рогоносець, і дурень визначаються за вчинками, а не з подання стороннього. Голові журі вистава не сподобалася, хоч акторів похвалив за гарне виконання ролей. Відрадно, що   актор Сергій Бондарук  за роль Франсуа одержав диплом «За головну чоловічу роль». А журналістське журі відзначило цього актора в номінації  «Фатальний чоловік».

Душею фестивалю стала  вистава С. Мрожека «Емігранти», у постановці Національного академічного українського драмтеатру ім. М.Заньковецької. Номінувалася  п’єса, як комедія.От смішних моментів там і не було, бо горло давили сльози. Двоє чоловіків на заробітках, все життя проходить в одній розмові, розхитуючи емоційну гойдалку від самогубства, до мрії про вибудуваний чворак за зароблені гроші, щоб світові довести свою самодостатність. Боляче відгукувалися в серці  розповіді, з яких випливало розуміння  меншовартості  заробітчан,   приземленість емігрантських ідеалів. Втішає остання мізансцена, в якій звучить віра в здійсненність задуманого цими двома чоловіками і мрія про повернення.   Наталія Тарасенко – художник-постановник комедії  одержала диплом «За сценографію». Журналістське журі  відзначило заслужених артистів України Юрія Хвостенка та Василя Коржука  диплом «За кращий акторський тандем». А ще цих  атристів разом з   режисером заслуженим діячем мистецтв України Вадимом Сікорським відзначили  дипломом «За високу професійну майстерність».

Красою фестивалю, справжньою комедією  стала вистава В. Шекспіра «Приборкання норовливої» Хмельницького академічного драмтеатру ім. М.Старицького. Вона зібрала найбільше  нагород. Режисер-постановник  Дмитро Гусаков  одержав диплом  «За режисуру першого ступеня». Вистава нагороджена і дипломами  «За акторський ансамбль»,  «За пластичне вирішення вистави». Відзнаку  «За головну жіночу роль» одержала Наталія Дяченко за роль Катаріни.  «За жіночу роль другого плану» відзначили актрису Сніжану Сигидин. Диплом «За чоловічу роль другого плану» отримав Олександр Ящишен  за роль Грумйо. А  за роль Бйонделло  дипломом  «Мистецька надія» нагородили  Дмитра Франчука. Журналістське журі цій  комедії вручило  «Приз глядацьких симпатій» і диплом «За новаторську режисуру й кращий акторський ансамбль».

«Тернопільські театральні вечори»-2019 уже стали історією. Хочеться подячне слово сказати всім колективам, які показали свої роботи…  А нам, глядачам, залишаються теплі спогади, відкриття, співпережиття з героями вистав цього чудового театрального тижня. Курбасівські “Тернопільські театральні вечори” нас бо”єднували, дарували неповторні миттєвості спілкування, як із служителями Мельпомени з різних куточків України, так і з  друзями-театралами!

Людмила ОСТРОВСЬКА