На Тернопільщині усе більше людей відмовляються від дачних ділянок

0
1546

Чи у вас  виникало  коли бажання втекти від шуму та напруженого ритму життя у затишок чудового саду? Авжеж, сад розвіює тривогу й відсвіжує, а також заспокоює і навіть лікує! Дехто, можливо, через брак часу чи землі  не наважується завести сад, але ж усі ми тішимося тим барвам, ароматам, звукам і плодам, які він нам дарує. Я це відчуваю в коліжанки на дачі. Голова обласної спілки садівницьких товариств Роман Гевко  зізнався, жодне заняття не приваблює його  так, як догляд за землею. Він і досі  захоплюється садівництвом. Навіть постарівши, лишився молодим садівником. Але наша розмова  з Романом Матвійовичем пішла не шляхом красот, хоч я хотіла і цього.  Головний садівник області щойно прозвітував про свою роботу за минулий рік  на звітно-виборчій   конференції  і ще був під враженням проблем галузі.

Голова Спілки сказав, що  це був  найважчий відрізок його понад тридцятирічної  очільницької роботи. Найбільше турбує  голову правління   відсутність  підтримки  з боку держави цього добровільного руху виробників екологічно чистої продукції.

– В Україні  майже 10 млн  садівників та городників. Кожна п’ята родина  обласного центру  повністю забезпечує себе овочами, ягодами та фруктами, – сказав Роман Гевко-. І для багатьох при нинішньому житті цей заміський клаптик землі є  справжнім порятунком. Та й тримається все на людях старшого покоління. Тридцять років тому  при допомозі власних коштів та державних  ми збудували під’їдні  і внутрішні дороги, водогони, водонапірні вежі, електролінії, газоводи. Термін  дії  інфраструктури  дачного життя вичерпався. Заміну чи капітальний ремонт робити  своїм коштом не кожному товариству під силу. Товариства, як в Україні, так і в області почали розпадатися, внески люди не хочуть, а може і не можуть платити.

Намітилася тенденція відмови від обробітку землі. Так, в колишніх товариствах «Перлина», «Кар’єр», «Довжанецьке»- Тернопільського району, «Дзвони Чорнобиля», «Йосипівка», «Ходачківське», «Веснівка» – Созівського, «Воля», «Родина», «Черемшина», «Синячівка» – Підволочиського та інших  безконтрольно пустує  біля 70 відсотків. Всі земельні ділянки переведені в приватну власність,  але більше половини  заросли бур’янами і  понад 5 років ніхто туди  не навідується й земельний податок не сплачує. Ці товариства не мають шансів на реанімацію. Дуже шкода родючої землі. Звичайно ж, утримувати  інженерну інфраструктуру товариствам важко, та й правління уже три роки працює на громадських засадах. Не знаю, на скільки  ще людям вистачить терпцю, але я просив їх почекати,  все так не буде, буде краще. Я оптиміст і вірю, що яким би не був складним цей рік, він переломний, принесе зміни на краще. Земля, якщо до неї з любов’ю, – віддячить, – резюмував очільник обласної Спілки садівницьких товариств.

Роман Михайлович сам має дачу, обробляє землю, любить  спостерігати, як із зернини виростає  городина, як з невеликого прутика розростається яблуня… А ще на заміських ділянках багато квітів, ними обмінюються, виводять сорти, формують кольорову гаму  ландшафту двору.

– Це приємна сторона. На доглянутій дачі – око відпочиває. Але не всі можуть добратися  в заміську зону. Мені цьогоріч довелося повоювати за електричку. І на нарадах в обласній адміністрації був, і звертався  у Львівське  управління залізниці. Потяги залишили із щоденним курсуванням, а не так як планували, лише тричі на тиждень. За зверненням нашого правління, збудували чотири автомобільні зупинки на Кременецькій і Львівській магістралях. Будучи членом  конкурсної комісії  при Тернопільській районній раді, мав  розмови з автоперевізниками  про організації перевезень дачників.

– В чому  ще  ви можете допомогти  людям  із  шістьма сотками землі?

– Дуже багато   питань  люди не вміють грамотно вирішувати. Тому доводиться консультувати  і з приводу приватизації, переоформлення ділянок в товариствах, де  відсутні правління  або некомпетентні голови. Є тенденція переводу  дачних будиночків  у житлові з реєстрацією мешканців. Доводиться практичну допомогу надавати в цих питаннях. Є багато в товариствах людей необов’язкових, які не платять внески, не обробляють землю,  мені дають телефони таких людей і я  телефоную, проводжу  виховні бесіди. Є такі, що й вухом не ведуть, але 5-10 відсотків  реагують.

– Це ж усе можна обумовити  в  якомусь Законі і  дотримуватись його положень.

– Якби ж! Я  у Всеукраїнській спілці садівницьких товариств  відповідаю  за зв’язки з  державними органами. Я в Україні найстарший працівник   спілки і вже  вісім років  прилаштовую проект Закону України «Про колективне садівництво». Ми співпрацюємо з колегами з дев’яти областей. Вже  п’ять років  депутати  реєструють наш документ, перше читання відбувається,  а до другого його не доводять. Я переробляв, знову реєстрував, а віз і нині там. Ми вже народних депутатів підключали, навіть з деякими політичними партіями хотіли меморандум  заключити про співпрацю, ніби всі розуміють, що треба підтримати цю категорію людей, але всі наші плани і пропозиції ідуть, як в пісок. Надсилали мені на читання, так там все про холдинги, сільськогосподарські підприємства, кооперативи, а про садівництво і городництво нічого. Тому доводиться власними силами все робити, організовувати людей на  суботники, місячники з благоустрою. Бо це чи не основне, що викликає тривогу. Неймовірна засміченість  територій, під’їздних шляхів, лісонасаджень, водойм. А до цього безсистемність будівництва септиків, та водних свердловин, що може призвести до епідемій, якщо  бактерії  потраплять  у водоносні жили. Контроль за цим  не владі потрібен, а нам.

– Я знаю, що у Європі не за забруднення територій,  це й так зрозуміло, а навіть за неправильно посортоване сміття – солідний штраф, і навіть думки там не мають, що може бути по-іншому.

– У цих питаннях і у нас є закони. За антисанітарію – штраф від 350 до 510 гривень. Екологічна служба шкодує людей, вмовляє, переконує. Є також і три пункти, які дають право позбавити власників землі через суд: не використання землі за цільовим призначенням,  недотримання агротехнічних заходів, які приводять до знищення ґрунтів і систематична несплата податків. Нічого говорити, що це приватна власність і діла до неї нікому нема. Землю треба шанувати. Щороку ми  з екологічною  службою  оголошуємо двомісячник  з наведення  належного  санітарного стану та раціонального використання земельних ділянок. Він триває до 15 червня. Ми передбачили за цей час обстежити та облікувати земельні ділянки, які не обробляють і за них не сплачують внески, звільнити від будівельних матеріалів внутрішні дороги, домогтися, щоб на кожній  земельній ділянці були компостні ями,  очистити території, які прилягають до земель товариств, підремонтувати під’їдні дороги, пофарбувати водонапірні вежі, огорожі, виїзні ворота  та інші об’єкти загального користування. А в червні ми підіб’ємо підсумки двомісячника  з участю  представників сільських рад, земельних ресурсів та служби екологічної безпеки. Будуть грамоти, подяки,  хтось одержить  звання «Зразкове товариство з раціонального використання  землі та  належного санітарного  стану».

І ми вже вдвох милуємося абрикосовим цвітом,  білопінним терном, набубнявілими вишниками. Відомо, що той, хто живе поруч з природою, почуває себе здоровішим, люди отримують фізичне, розумове та психічне підкріплення, милуючись природою. Це й зрозуміло, ми ж  пам’ятаємо  про перший  на землі сад – Едемський, в якому Бог вперше спілкувався з людиною. Стан  в садівницьких  товариствах показує наскільки глибоко в людському серці вкорінене бажання жити в Раю і як важко це бажання втілювати в реальному житті.

Людмила ОСТРОВСЬКА

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ