Тернопільська письменниця розповіла, як створила нестандартну студію для дітей

0
160

Прийшов час відкритися, бо нарешті прийшло розуміння. Я займалася різними речами у своєму житті: була бухгалтером, видавцем, ілюстратором та дизайнером, редактором і бібліотекарем, а три роки тому прийшла думка відкрити креативну студію для дітей і дорослих.

Чому креативну? Напевно сама мало тоді усвідомлювала чому. Щоб втілювати в життя всі ті ідеї та думки, які жили в мені і вони не вписувалися ні в який стандарт, не підходили під жодне визначення. Креатив же дозволяє творити як, забажаю.

Була думка робити як у когось, викупити франшизу на модний, розкручений, успішний дитячий клуб, яких вже тоді було багато, але… Куди ж подіти власне бачення того, що потрібно на майбутнє?

Так почався власний шлях. Без орієнтирів, без досвіду, без знань, лише на відчуттях себе та дітей, з якими й почала працювати. Дала собі час на становлення і почала справу. Спочатку думала, що через три роки вже маю мати в цьому успіх, але тільки через три роки прийшло розуміння того, що це має бути і куди рухатися.

Отож, крат-студія «ІРИска» – не стандарт. І я, як керівник, маю таку позицію – розвивати те, що закладено природою, таланти і схильності, гармонійну особистість, готувати до дорослого життя емоційно зрілу, креативну, мудру і мислячу людину.

Чи готуємо ми, покоління Z, сучасне покоління Альфа до дорослого життя і усіх викликів майбутнього через років 20, які їх у ньому чекають? Яким буде життя, через 15-20 років, коли вони стануть дорослими і підуть своїм шляхом? Що важливіше: багатство, успіх, визнання чи щаслива, самодостатня особистість?

Чи навчилися ми жити так, як бажаємо своїм дітям? Що принесло нам задоволення в житті і щастя? А може ми живемо ще за шаблонами і стандартами покоління наших батьків, 20-ти річної давності і чи підійдуть вони через років 20 в майбутньому нашим дітям?

Бути першим, перемагати завжди, бігти до цілі, збиваючи коліна, доводити щось комусь. Чи не забагато у нас людей з синдромом відмінника і нещасливим життям? Що справді важливо у житті? Першість чи щастя? Вміння швидко читати, знати мови і рахувати зі швидкістю комп’ютера? Реалії такі, що уже зараз майже кожен школяр прописує алгоритм для комп’ютерної програми, а той час як ми ще тільки перше покоління, яке побачило комп’ютер і вчилися додавати та віднімати на ньому.

А що далі? Швидкочитання – так, англійська та інші мови – так, швидкий рахунок – звичайно. Але хіба ми станемо роботами, які вже дуже скоро увірвуться у наше життя і, головне, в життя тих, хто зараз підростає і буде через кілька років будувати своє життя? Ми маємо вміти те, чого не навчиш жодного робота, жодну технологію, тоді у них буде шанс тримати першість у змаганні з технологіями, штучним інтелектом.

Тому ми обираємо курс на:

  • кінезіологію – розваваючи дві півкулі мозку та їх співпрацю, нестандартне, не за шаблонами, а КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ, яке дозволяє знайти різні варіанти вирішення завдань, а не правильний чи неправильний, поєднувати логічні висновки з творчими рішеннями.
  • емоційну грамотність – вміння розуміти свої емоції, відчуття та емоції інших, щоб протидіяти і володіти собою у будь яких ситуаціях, що надто важливо у сучасному швидкому та стресовому світі. Такий важливий зараз ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ.
  • логічне мислення – власну оцінку всього, що відбувається, внутрішнього критика, аналіз подій, інформації або КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ.

Ми не вчимо створювати картинку успішності, до якої часом треба йти все життя, пересилюючи себе, а цінувати кожну хвилину і насолоджуватися процесом, дорогою до мети.

І не треба за шаблоном. Нехай ми будемо не стандарт, але я переконана, що майбутнє нам стане зрозумілішим маючи ці навики.

Хто з нами?

Ірина МАЦКО



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ