Тернопільська журналістка знає, за скільки під час виборів можна продати голос

0
219

У Львові  відбувся круглий стіл  на тему: «Шляхи зменшення вартості виборчих кампаній в Україні», організований Міжнародною фундацією виборчих систем IFES Україна  та ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Агентства США  з міжнародного розвитку в Україні та Посольства Великої Британії в Україні.

Директор з розвитку ГО»Інтерньюз-Україна», модератор заходу Євген Радченко,  вмотивував тему заходу, провівши дві панелі обговорення і дискусію. Перша  платформа обговорень стосувалася питання дорожнечі  виборів в Україні. Друга- була присвячена  пошукам шляхів здешевлення виборчих кампаній. Мотивуючи тему круглого столу, Євген Радченко сказав, що Україна  нелегко прямує до цивілізованих країн і є потреба жити за  міжнародними  стандартами.

– За результатами 16 Самміту Україна-ЄС у Брюсселі Україна погодилась у повному обсязі виконати рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ щодо удосконалення виборчого законодавства, вжити заходів, спрямованих на своєчасне прийняття необхідних законодавчих актів, розглянути необхідність прийняття Виборчого кодексу та впровадження чітких правил збалансованого доступу до ЗМІ учасників виборчого процесу. Міністр юстиції України  підписав Наказ “Про проведення “круглих столів” щодо удосконалення виборчого законодавства України. За рік перед виборами  процес активізувався, бо ж проблема, по-суті, «молода». Міністерство юстиції у співпраці з парламентськими політичними партіями, комітетами ВРУ, громадським об’єднаннями, експертами мають  напрацювати і погодити між собою комплекс заходів, спрямований на запровадження системи політичного фінансування, що відповідатиме міжнародним стандартам. За оцінками, як міжнародних, так і вітчизняних експертів виборчі кампанії в Україні є занадто дорогими. Їх висока вартість призводить до надмірної залежності партій і кандидатів від представників великого бізнесу. А це стає можливим тому  що відсутні будь-які обмеження на використання рекламних засобів при проведенні передвиборної агітації.

На думку експертів міжнародної фундації виборчих систем України політична реклама займає близько 90 відсотків усіх витрат політичних партій під час виборів.

Олексій Сидорчук, координатор проекту міжнародної фундації виборчих систем IFES в Україні сказав, що одним із методів здешевлення -є  встановлення  виборчих лімітів  під час усіх типів виборів, що  потребує  інших змін, а саме посилення повноважень і посилення незалежності виборчої комісії , інший шлях – обмеження власне платної політичної реклами.

Звучали при обговоренні і  вимоги щодо підвищення прозорості фінансування партій і достовірності їх фінансової звітності, про незалежні механізми регулювання та відповідні санкції за порушення закону. Публікація партіями щорічних звітів, які включатимуть перелік усіх пожертв, окрім членських внесків. Усі пожертви, що перевищують величину, визначену законодавцем, мають бути зафіксовані та опубліковані.

Президент Інформаційно-правового  центру «Наше право» Юрій Танасійчук наголосив, що при імплементації міжнародних стандартів в національне законодавство, Україна повинна виходити з тих проблем, які виникли саме у нашій країні. За оголошеними ним даними, один голос виборця в Україні  коштує від 35  до 50 доларів США.

– Це дорого чи дешево? – запитав експерт. – Величина відносна. Все залежить від оціночних суджень, але пріоритетом дискусії  є правила та інформація , за якими суспільство, суб’єкти виборчого права , ЦВК  оцінюють комплексно процес. Я не прихильник жорсткої регуляції  під час виборчої кампанії цін чи часу в ЗМІ, але що стосується самої політреклами, певні обмеження мають бути. Більше ефекту буде, коли запрацюють правоохоронні органи на предмет пропаганди антидержавних  речей. Медіа також повинні відповідати за рекламу. І ще – рівні умови для всіх суб’єктів  виборчого процесу   в частині медіа повинні зберігатися.

Модератор заходу  оприлюднив, як популярно визначають  затрати на один голос: ділиться кількість затрачених коштів на кількість виборців, що проголосували. У практиці виборів є і такі цифри: 143 гривні за голос і 39 копійок. Як середнє визначити? Найдорожче тим, хто не пройшов до провладних кабінетів. На минулих позачергових виборах у 2016 році політичні партії витратили на виборчу кампанію більше 674 млн. грн, в той час, як у більшості країн Західної Європи платна агітація на радіо та телебаченні заборонена. Такий стан справ в Україні призводить до порушення принципів рівності кандидатів на виборах: ті, хто мають більші бюджети і вкладають їх в політичну рекламу, отримують більшу аудиторію виборців. Це активно обговорили учасники круглого столу.

Експерт Комітету Виборців України у Львівській області  Роман Кошовий  поділився  дослідженнями, що засвідчують  пік надходження  за останні 20 років  інвестицій з офшорів саме  напередодні виборів.

– Люди, що туди заховалися з грошима , вертають їх у вибори, щоб захистити свої інтереси, капітал, інвестиції. На виборах ми бачимо, як більш сильні кандидати, не те, що нехтують  законом, а свідомо його порушують, бо не несуть відповідальності. Нам потрібно створити дієвий механізм запобігання таким проявам, а не  покарання у сфері політичної реклами, – сказав експерт, висловивши  думку, що потрібен закон самоврегулювання, бо процес плати за ефіри, приховану рекламу  не зупинити, як не зупинити захід чи схід сонця.

Експерт Громадської мережі «Опора» у Львівській області  Олександр Неберикут наголосив, що  проблемними у вирішенні питань з виборами є неузгодженість різних законодавчих актів, що стосуються фінансування партій та виборчих кампаній і значне тіньове фінансування суб’єктів виборів.

– Я не бачу сенсу дискутувати  з приводу встановлення обмежень, які мають не перевищувати виборчі перегони кандидата чи партії, бо все це відносне. Мають гроші, хай в легальний спосіб їх витрачають.

У дискусії взяли участь  тернополянки – координатор Громадської мережі Опора Ольга Галушка і  координаторка  громадської організації Centr.ua  Юлія Ковальчук , які поділилися досвідом роботи своїх організацій. Пані Ковальчук наголосила на тому, що два роки їх організація моніторить питання виборчого права.

– Закриті списки і мажоритарка, – це не та історія, яку нам треба, – сказала координаторка громадської організації. – Щоб здешевити вибори, бо висока вартість обмежує доступ кандидатів без ресурсів, треба запровадити обмеження кількості часу в ефірі ТВ, кожному 3-4 хвилини  для чіткого спілкування з виборцями. Обов’язковими мають бути дебати і особисте спілкування на зустрічах з виборцями. При моніторингах  виборчих перегонів різних рівнів  встановили  невисокий рівень довіри  суспільства  до  політичних партій (5-8 відсотків виборців).

Серед шляхів здешевлення виборів експерти назвали – надання безкоштовного ефіру та друкованої площі,  знижки на поштове відправлення передвиборної агітації, безкоштовне надання приміщень для зустрічей з виборцями, тощо.

Олексій Роговик – координатор Антикорупційного форуму  Львівщини і депутатка Львівської міської ради , член політради Української Галицької партії Юлія Гвоздович  важають, що гармонізації різних виборчих законів можна досягти лише через прийняття Виборчого кодексу, проект якого отримав схвальні відгуки Венеціанської комісії.

В обговоренні і дискусії на тему «Шляхи зменшення вартості виборчих кампаній в Україні» тезисно звучали і такі пропозиції.

Українське законодавство фактично стимулює політичні партії до залучення тіньових коштів як на виборах, так і у міжвиборчий період. Це відбувається завдяки обмеженим можливостям політичних партій залучати кошти на свою діяльність на законних підставах.

Можна  узаконити  можливості фінансувати політичні партії підприємствам, установам, організаціям, в яких частка що належить нерезидентам не перевищує 20 – 30 відсотків.

Важлива прозорість в приватному фінансуванні партій. На законодавчому рівні належного рівня прозорості партій може бути досягнуто публікацією партіями щорічних звітів, які включають перелік усіх пожертв, окрім членських внесків. Усі пожертви, що перевищують величину, визначену законодавцем, мають бути зафіксовані та опубліковані.

Серед варіантів – обмеження розміру «власних коштів» партії, які вона може перерахувати у свій виборчий фонд,  обмеження розміру «власних коштів» кандидата, які він може використати на виборах. Це може бути певний відсоток від суми, вказаної в декларації кандидата.

Не можливо повністю відмовитися від реклами на телебаченні, в газетах чи інших засобах масової інформації. Адже ЗМІ це потужний засіб комунікації.

У багатьох європейських країнах, зокрема, Польщі, Албанії, Словенії, Болгарії встановлено обмеження витрат на передвиборчу агітацію.

На виборчих комісіях не зекономиш. Робота в них має бути фаховою, та, як і будь-яка компетентна праця, повинна належно оплачуватися з державного бюджету.

Саме кампанії в медіа роблять передвиборчу боротьбу надмірно дорогою і зумовлюють фінансову нерівність в доступі до політики. Крім того, власники ключових медіа в Україні тісно пов’язані з політичними силами. Рекламодавець з партії власника каналу йде на ефір, платить гроші, ті гроші вертаються власникові. Колообіг.

Заборона або зменшення реклами на телебаченні дійсно сприятиме здешевленню виборів, а також дозволить знизити рівень маніпулятивності. Втім, є ризик, що повна заборона призведе до значного збільшення кількості «джинси» – прихованої реклами.

Всі партії, які отримують фінансування, подають звіти до НАЗК. Зараз відбувається становлення системи, і якщо громадськість не почне аналізувати, цікавитися, то на це ніхто не буде зважати серйозно.

Фінансування повинне здійснюватися на державному рівні і залежати від кількості членів партії чи представників у радах. Для контролю фінансів зараз у нас електронне декларування. Також добре, що останнім часом досить активна громадськість.

Добре було б, аби громадськість слідкувала за діяльністю партій. При чому, стежити потрібно не тільки протягом передвиборчого періоду, а спостерігати за рахунками щоквартально: що відбувається, яку роботу партія проводить, як працюють офіси, скільки було витрачено на штат працівників тощо. Все це стимулюватиме партії або до прозорої діяльності.

Що ж,  з контролем за використанням публічних фінансів проблем особливо багато. Так, навіть громадські активісти, не те що прості громадяни, не розуміють, як контролювати ефективність витрачених коштів, які належать громаді. А партійні фінанси навіть не усвідомлюються як публічні — люди не знаходять та не розуміють зв’язку між своїми податками, сплаченими з зароблених грошей, та купленими на них агітаційними матеріалами, які вони ж викидають в смітник. У цьому тотальному  непорозумінні  доводиться шукати, як здешевити вибори.

Європейські підходи до цієї теми   уточнюються й деталізуються, а в нас  підступають поки що громадським обговоренням. Як ви бачите, є  багато цікавих пропозицій, але риторичних питань ще більше. Громадські активісти чекають  втручання законодавців у   царину виборчого процесу, систему політичного фінансування щодо  обмеження  використання державних ресурсів на передвиборні кампанії.

А підбиваючи підсумки обговорення шляхів здешевлення виборчого процесу, директор з розвитку ГО «Інтерньюз-Україна» модератор заходу Євген Радченко , відзначив, що в експертному середовищі  немає спільних думок щодо вирішення проблеми.

– Насправді, ми наступаємо знову на ті ж граблі. Матимемо дорогі кампанії у небагатій країні, що породжує ненависть  виборців до обраних осіб. Чи потрібно це Україні? Питання залишається відкритим.

 Людмила ОСТРОВСЬКА

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ