Знову згадалося! Ахаха… Не можу спинитися…
Все згадую, як на третій день різдвяних свят протестанти біля фабрики меблів “Нова” робили якийсь концерт. З розвагами, піснями і конкурсами. От останнє призвело до такого казусу, що самі проповідники потім, певно, ходили до сповіді.
На конкурс покликали дітей на сцену. Поставили в коло і по черзі треба було заспівати рядок з різдвяної пісні. Хто не знає – залишає гру. Переможцю обіцяли приз (чупа-чупс).
І от, зазвучали “Нова радість стала”, ” Бог Предвічний”, “Добрий вечір тобі, пане господарю”. Але швидко знання колядок у дітей вичерпалося. А повторяти їх не можна. Діти один за одним залишали сцену. Лише найдуховніші знавці Різдва продовжували передавати з рук в руки мікрофон… І тут:
– А ти мнє в Новий год ат сасні мне, ат сасні, атарві мнє, атарві…
Всі завмерли. А хлопчик продовжував співати так щиро, що я повірила в його перемогу. Служитель тої церкви залився червоним… ем… соромом? Конкурс закінчили моментально. Всім роздали чупа-чупси. Всі розійшлися додому, намагаючись забути пісеньку, яка вперто крутилася на язиці.
Отака то, діти, казочка. Тепер як чую про різдвяні пісні – згадую цього відважного хлопчика.
Воксана ШВАРЦ
Про хлопчика можна багато сказати, але до чого тут відважний..?
Жах, більше нема про що писати