Чому тернопільські пенсіонери живуть з думками про смерть

0
272

tsvuntarУ Європі людина, вийшовши на пенсію, починає подорожувати чи знаходить собі якесь заняття до душі. У них, так би мовити, «відкривається друге дихання» – життя тільки починається. Тернопільські ж пенсіонери заздалегідь починають готуватися до смерті.

Хто з нас не чув від бабці, дідуся, а то й батьків: «Ось там лежить все, що потрібно, коли я помру». І справді, купують речі, які ніколи не дозволили б собі одягнути при житті, зате у яких готові «лягти» у труну. Відкладають на смерть кожну копійчину, яка при нашій бідності, зайвою не буває. Відмовляють собі у найнеобхіднішому, щоб потратити кошти на речі, якими ніколи не зможуть насолодитися. Замовляють дизайн пам’ятника. І ціна їх не цікавить – головне, щоб було гарніше, ніж у сусідів по останньому пристановищу.

У нас же і ремонт люди старшого покоління роблять не з розрахунку, щоб жилося гарно і комфортно, а щоб, коли сусіди прийдуть проводжати в останню дорогу, мали на що подивитися.

І ось це чи не найголовніше. Наші люди стільки зусиль і коштів витрачають на підготовку до смерті, не заради того, щоб належним чином зустрітися із Творцем, а заради того: «що люди скажуть».

Найбільше у цій ситуації дивує те, що як би не намагався, а наші люди завжди знайдуть, що сказати. А найголовніше ж те, що щоб вони не сказали, людина, яка так цим переймається, все одно цього не почує.

То чи не краще все-таки ці останні роки провести так, щоб сусіди заздрили тому, як людина жила, а не тому, як вона померла. Риторичне запитання. Все одно ми ще не раз почуємо від своїх близьких детально розписаний план їхнього поховання.

Руслан ДОРОТЯК



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.