Краса – страшна сила

0
435

krasaЧорний позашляховик плавно під’їхав на лікарняне подвір’я. Затемнене вікно так само безшумно опустилось, неначе третя повіка на очах хижої змії і з’явилося  біляве пряме волосся на акуратній жіночій голівці.

Холодні сині очі пильно обдивились будівлю, а потім сховалися за дорогою оправою райбанівських окулярів.

«Йопсіль-мопсіль!» – Давид Йосипович, який щойно тільки зібрався перекусити бутером, який заготувала дружина, занепокоєно озирнувся в ординаторській. Проте нікого, хто б міг загородити його широкою спиною від тендітної білявки, не виявилось. Хіба тонесенька фіранка на вікні…

«Зрештою, вона ж сама приїхала… Скандалити, значить, буде. І воно мені треба було?! Зразу ж Юрка казав, що то клієнтка з «діагнозом»! Ні ж бо, хотів довести і Юркові, і самому собі, що неправду кажуть: «У пластичного хірурга щастя не тоді, коли він сам задоволений результатом власної роботи, а коли пацієнтка із шостим розміром грудей та чималими імплантованими сідницями чеберяє по театральній стометрівці із відчуттям значимості Овідія, який пізнав світ і його ціну. Зрештою, за такі ціни, як бере столиця, то можна й начхати на світ, проте йому, чернівецькому світилу не слід було купуватись на порівняно великі гроші, які офіційно поклала в касу лікарні дама з манією величі. Краще хай би Київ з нею розбиравсь, а…»

Додумати свою думку Давид Йосипович, передчасно посивілий ще в 30 літ від спадковості, а радше від постійних переживань, чи не «впаде» ботоксне обличчя, чи всядуться на місце пружні перса, не встиг, бо в кімнату влетів інтерн Юрка.

«Давиде Йосиповичу! Ви бачили?! Ви бачили ЙОГО?!» – здібний асистент, який цьогоріч почав працювати під керівництвом 50-літнього хірурга за кілька місяців встиг стати лікарю майже сином – у того було два своїх дорослих нащадки, вже «пристроєних» в «построєних» під них закордонних клініках, проте любов до своєї справи і до малювання зробила їх дійсно духовними родичами. Взагалі, пластика – це краса, справді! Ти наче домальовуєш те, що не встиг Хтось згори завершити, даєш впевненість людині, часто кардинально підкидаючи її до вершин нового успіху, або й змінюючи долю дітей, покалічених за різних причин… Та багато чого ще…

«Ко-го?» – не настільки спитав, наскільки підтвердив, скандуючи, старий хірург, прямо таки падаючи в обійми несподіваного рятівника, якого він так голосно покликав у думках щойно.

А світлим коридором, на рівні із швидконогими медсестричками і заклопотаними лікарями, вже сунув український Рембо, мізки якого були закручені виглядом шостого розміру грудей і не менш запаморочливих сідниць «кудитамщеДжейЛо». Ось і 6 кабінет…

«Йой!» – Юрко вмить оцінив всю ситуацію і, не дочекавшись, поки годинникова стрілка дотягне до 18-00 (себто знову шістка), сам відчинив двері назустріч долі. Рот був забитий до краю недоїденим канапе. Юрко хотів вийти, проте мускулиста рука легенько попхала його назад.

Двері ординаторської зачинились, і білявка із «покусаними бджолами губами» і вузькими щілинками холодних синіх очей задоволено всілась на м’яке крісло перед кабінетом, в якому вона була клієнткою місяць тому.

«Де старий?» – відразу перейшов до справи Рембо.

Юрко зметикував, що часу на роздуми в нього значно менше, ніж планував, коли трамбував до рота відволікаючий увагу елемент харчування. Так сяк пережувавши, не зовсім певно проказав:

«І що? Як вона? Ви її задовольняєте, як чоловік?».

Антон Рембович вже нишпорив кабінетом, заглядаючи під стіл, в шафу і навіть за тонку фіранку, проте лікаря і слід простиг. Юрій же холоднокровно обдумував план нейролінгвістичного програмування і частково переводив подих, знаючи, що Давид Йосипович через чорних хід, швидше за все вже прямує до його автівки.

«Ви, мабуть здогадуєтесь, що ваша дама серця – це майже 100 % продукт, випущений нашою клінікою?».

«Я би не був тут, якби мені сподобалось її набрякле обличчя!».

«Мушу вас ввести в курс справи – вона не дотрималась рекомендацій лікаря, і замість рекомендованих 2 літрів рідини в день випивала значно більше. Крім того, виходила у спеку і робила селфі, бажаючи, щоб весь інтернет насолодився її новим образом! Як результат – надмірне насичення рідиною, реактивний набряк і, схоже, алергія на сонце…».

«Я тебе зараз так зарекомендую, що жоден професор тобі не допоможе! Де її лікар?».

«Давайте я все поясню. – Юрко почав промову, наче політик на ток-шоу, ведучи свою думку і незважаючи на «розмови опонентів». – Поліна Вікторівна вже не раз судилась із іншими лікарями, це в неї вже звичка. Її рідко коли влаштовує результат з першого разу».

«Ви зіпсували її!»

«Я ще раз повторюю, вона не дотримувалась рекомендацій і, якщо

справа дійде до суду, то в історії хвороби пише, що пацієнтка самовільно виїхала після надання послуг і не дотримувалась відповідного режиму. І замість того, щоб прийти на консультацію на наступний день – полетіла на відпочинок в Туреччину. А щоб ви знали, до речі, то кожного нового проблемного випадку її супроводжує новий бойфренд».

Антон тільки роздув ніздрі, шумно втягнувши повітря, але і це виявилось кроком до перемоги Юрка над своїм суперником.

«Ви хочете стати неповторним Казановою? Щоб не тільки та, заради кого прийшли, а й будь-яка інша не змогла встояти перед вами? Це дуже просто. Наша клініка надає широкий спектр послуг. Адже для білявки ви просто виконавець, солдат… А як же любов?..».

«Маєте на увазі, що ви не тільки біцепси нарощуєте?..» – Рембович щось там собі уявив і вирішив поки не бруднити рук.

Скориставшись паузою, Юрій подав йому візитку і відчинив перед ним двері.

«Хай щастить, Поліно Вікторівно. Давид Йосипович передавав вам

вітання і має певність, що за місяць-другий все повернеться на місце. Тільки не виходьте з песиком по обіді – сонце зараз дуже смалить, та й чорних дірок побільшало.

«Що це? ТИ чого з ним не «поспілкувався»? Телепень!

«Заспокойся, Поліно, поїхали на піцу!»

Цього Юрій, звісно, не чув, але мав надію, що лікарський прецедент не буде мати продовження. А скільки їх таких вже було-перебуло у Давида Йосиповича, сам Бог знає! Таки правду кажуть, що краса вимагає жертв. І не тільки від пацієнтів, а й від лікарів. Добре, що хоч ніс не потрощили цього разу. Треба буде встановити камери спостереження. Так, про всяк випадок.

Наталя ВОЛОТОВСЬКА



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.