Нічого такого на думці…. І в думках нічого. Купа планів та задумів. Нічого нікому не скажу, аби здійснилось.
Не буває результату до виконання. Не буває успіху там, де не зроблено, але озвучено.
Не дражни Всесвіт текстом і вібраціями повітря. Рухай своє місце діями та витворами.
Міркував про ножі. Кнайфоманія – дуже липуча річ. На щастя, переконався, хороший, хвацький ніж, приходить вчасно і наче без моєї участі.
Намислив зробити дещо з дечого. Процес виготовлення чесно зазнимкую і викладу.
Творчість і ручна робота приносять задоволення. Бо філософією не нарубаєш, не розтопиш піч, і не звариш кави.
Очікую поїздки додому. Бо там чекає єдина моя.
Забив на новини – просто забив. Вчуся.
Дізнався нове слово – “бушкрафт”, розбираюсь що воно таке.
Може якось сплету своє повоєнне життя з тим терміном. А може і ні. Все не розповідатиму!!! У всіх наче все гаразд.
Лікую очно, заочно і дистанційно. Така вже доля у лікаря. І тішуся тою роботою і тою долею.
(навколо голови літають комарі, а може то – думки?!)
Пишу конспект і щоденник водночас.
У майбутнє дивлюсь без жодних надій, але з ВПЕВНЕНІСТЮ, що все буде якнайкраще.
І ще таке. Прошу поради що краще – CSFB чи СSRB чи CTBS? А то сам не годен обрати. Хе!
Олексій АНДРІЙЧУК, лікар, солдат медслужби полку «Азов»