Українські вчителі, які у Женеві відкрили школу, розповідають світові про Шевченка

Знаковою подією для поціновувачів творчості Кобзаря став І Міжнародний круглий стіл «Мій і наш Шевченко», організований учителями Української школи в Женеві за підтримки Освітньої референтури Світової федерації українських жіночих організацій та асоціації «Українки Швейцарії».

Це один із заходів традиційного для учнівсько-учительського колективу Української школи в Женеві Шевченко-фесту.

Шевченко обʼєднав науковців, викладачів, учителів та студентів з України, Швейцарії, Австралії, Естонії, Туреччини, США, Італії та Греції.

Модератором чотиригодинної зустрічі була кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури та журналістики імені професора Леоніда Ушкалова Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, учителька Української школи в Женеві Олена Варенікова, яка й розповіла про родзинки віртуального круглого столу, його знахідки та про свій шлях до школи.

Пані Олена – харківʼянка. Коли російські окупанти почали бомбити її рідне місто, вона з невісткою й шестимісячною онукою приїхала у Швейцарію. Займалися волонтерством. Нові друзі підказали, що в Женеві 10 квітня 2022 року відкрилась українська школа. Так викладачка університету стала вчителькою в школі і радіє, що продовжує педагогічну діяльність. Навчальний заклад має понад 300 учнів, 16 вчителів, співпрацює з Міжнародною українською школою.

Учителі української мови та літератури, історії й культури України стали ініціаторами Шевченко-фесту, започаткованого два роки тому: очільниця оргкомітету Ольга Радченко, сценаристка і ведуча Олена Варенікова, учитель і письменник Олесь Ільченко, заступниця голови асоціації «Українки Швейцарії» Катерина Дашевська.
-Спочатку думали провести круглий стіл за участю учителів шкіл діаспори, щоб обговорити особливості методики викладання творчості Шевченка за кордоном,- розповідає вчителька,- але виявилося, що тема «Мій і наш Шевченко» привабила викладачів та науковців України – з Харкова, Івано-Франківська, Хмельницького, Вінниці, Києва.

Відбулося різноаспектне обговорення спадщини Шевченка, яке підтвердило, що «Кобзар» – надсучасна книга, яка таїть багато загадок, закодованої інформації та потребує уважного прочитання як науковцями, так і освітянами-практиками та учнями.
Новітньому шевченкознавчому пошуку присвятив виступ заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України О. Боронь.

Про розуміння та сприйняття Тараса Шевченка за межами України йшлося у виступі Наталії Пошивайло-Таулер з української суботньої школи імені Лесі Українки, що в Австралії. Відомо, що твори Шевченка перекладені понад ста мовами світу. Чимала літературна спадщина із 240 поезій, 20 повістей, його щоденника близька українському читачеві і всьому прогресивному людству народністю, патріотизмом і волелюбністю.Звучала думка, що читацькі кола англомовного світу сприймають творчість Тараса Шевченка, як художнє втілення історичної пам’яті українського народу, як одну із найяскравіших сторінок у світовій літературі.Його послання мають універсальний зміст, бо головне, чого він учив своїх читачів – це відрізняти добро від зла.З впевненістю можна сказати, що творчість українського генія – благородна частка світової історичної і культурної спадщини, має всепланетарний характер. Загалом, в Україні та світі є 1384 пам’ятники Шевченку, з них 128 — за кордоном у 44 країнах.
Про монументальну Шевченкіану, роль і значення пам’ятників Шевченку за кордоном розповів Р. Теліпський, очільник Луцького товариства дослідження монументальної спадщини Кобзаря «Братія».

Світоглядний аспект творчості генія висвітлили у доповідях О. Ільченко та О.Радченко з Української школи в Женеві, старший викладач Р. Пятківський з Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, А. Куриленко з Черкаської ДШМ ім. Валентина Талаха проаналізували багатогранність творчої спадщини Кобзаря. Студентські наукові знахідки представили А. Містота, Ю. Лисун, В. Настенко, О. Михайловська.

-Зараз із нами новітній Шевченко, який «перевдягнувся» з кожуха в захисну форму і його образ у найгарячіших місцях оборони рідної землі.

-Новітнє втілення шевченкового слова та його образу в українській культурі було лейтмотивом зустрічі. Р. Пʼятківський про Тараса говорив як про людину, яка й зараз допомагає порадами, що з роками не втрачають своєї актуальності. Науковець назвав пророка архітектором української модерної нації, який заклав ідеї того, якою повинна бути українська новітня нація із статусом європейської, що позбулася рабського підкорення, знає чого хоче і до чого прагне, у якої «в своїй хаті і правда, і воля», і сила.

Виступаючі наголошували, що Шевченко був, є і залишається духовним натхненником українців. У нових реаліях його творчість підіймає бойовий дух нашого народу, додає віри і сил, а слова «Вогонь запеклих не пече» стали гаслом, під яким українці протистоять російським окупантам. Головна зберігачка Національного музею Тараса Шевченка Ю. Шиленко, зібрала унікальну колекцію малюнків, муралів,біг-бордів, плакатів сучасних художників, які обновили образ Шевченка. У контексті російсько-української війни художники відмовляються від традиційних зображень Тараса, створюючи його образ як живого, ультрамодного та героїчного: поет і пророк у сучасній військовій формі, в лавах ЗСУ стоїть на захисті України. На плакатах художній образ Шевченка з шинами на барикадах, в обладунках сотника Самооборони, в козацьких строях.

Памʼятаємо портрет Тараса, складений з фотографій людей і вивішений на згорілому Будинку профспілок. Портрет Шевченка знаходиться над світлинами загиблих героїв Небесної сотні на Майдані. Художниця І.Ільїнська представила алегоричну картину захисту пам’ятника Шевченку в Харкові. Його обклали мішками з піском, щоб вберегти від обстрілів, як і багато пам’ятників в Україні: «Зберегти Тараса – означає зберегти Харків». І ще один малюнок-інтерпретація, навіяний памʼятником Шевченку в Харкові – «Метаморфоза Шевченка» О. Даниленка.Це триптих:справжній пам»ятник,в захисних мішках, як кокон, і на постаменті Тарас переродився і стоїть з чотирма блакитно-жовтими крильми, на яких тризуб.

Продуктивним було й обговорення методичних питань, що стосувалися вивчення творчості Шевченка. До нього долучилися О. Туніка з української школи «Мрія», що у Швейцарії, Г. Барляк з Центру вивчення та плекання української мови «Зернятко» з Італії, Н. Ростова-Паладій з Української школи в Женеві, В. Філінюк з Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.

Ці чотири години ми провели у жвавій розмові зацікавлених людей, які обмінялися контактами для співпраці, завʼязались нові знайомства, народилися ідеї нових проєктів.
– Круглий стіл називався «Мій і наш Шевченко». Який він – ваш Тарас Григорович?
– Автор «Кобзаря», книги, що привабила мене семирічну в книжковій крамниці і яку купила бабця. Моє глибоке зацікавлення у студентські роки, відкриття нових граней сили слова Шевченка. Шевченко і шевченкознавство – предмет мого наукового зацікавлення.

Силою слова і незламністю, відданістю Україні та її народові Шевченко рятує від зневіри, відчаю, духовного безсилля. Мій Шевченко життєствердний: «Встане правда! встане воля!». Вірю, так і буде.
Людмила ОСТРОВСЬКА
Женева. Швейцарія.