Українці всього світу одночасно створюють унікальну ковдру із квадратиків тканин

Набрав позмаху проєкт «Квадратик до квадрату» через однойменний чат активної групи українців у Братиславі і Києві. Мета цієї акції – створити ковдру із квадратиків, виготовлених людьми з усього світу.

Ця ідея з’явилася, як варіант пошуку коштів для волонтерів «Труселькові феї Вишгорода», які шиють адаптивний одяг для поранених бійців.

Тетяна Суліз і Оксана Романик, які почали втілювати ідею в життя, вихідці з Київщини. Мисткиня і дизайнерка Тетяна, яка працювала арт-директором рекламних компаній, вважає, що будь-яка найкреативніша робота їй до снаги, розповідає, що взяла на себе організаційний момент, бо в неї більше часу і досвід розіграшів на збір коштів для роботи волонтерів-швей. У Трнаві в неї навчається донька і багато друзів у різних країнах. Вона поставила мету – провести масштабну міжнародну акцію з продажу пледиків.

Давня дружба і співпраця з’єднує жінок з «Трусельковими феями Вишгорода». Тетяна два роки співпрацювала з ними – викроювала і шила адаптивний одяг і відвозила його в госпіталі. Цю волонтерську спільноту створила Галина Грищенко. Жінка родом з Криму, допомагала військовим ще з 2014 року. А з 2022 року волонтери почали свою діяльність з пошиття білизни у домашніх умовах.

До справи долучилася Оксана Дікович з Нових Петрівців і Марина Винник з Лютежі. До них приєдналася когорта помічниць:Марина Коваленко, Марина Тулинська, Ірина Савенок, Наталя Павленко, Гулія Горбунцова, Ольга Савченко та інші. Сьогодні – це понад пів сотні жінок, переважно матусі та колектив Центру дитячого розвитку «Барвінок». Це не цех чи ательє. Кожна людина працює вдома, поєднуючи допомогу пораненим з побутом, роботою.

– Є дуже нагальна потреба в цих виробах,- каже Тетяна.- Промислового пошиття трусів на липучках, розточених до потрібних розмірів, просто немає. У шпиталях часто санітаркам доводиться розшивати їх і робити зав’язки. Волонтерки виготовляють адаптивні труси, майки, футболки,штани, кофти та куртки в залежності від сезону. Відшивають від 1000 до 1500 одиниць за місяць. Це не щось глобальне, а зручні для поранених речі.Вироби з брендом «Труселькові феї Вишгорода» їдуть в столичний Головний військовий клінічний госпіталь, лікарні на сході України, у польові шпиталі,- каже волонтерка. Свого часу Тетяна побувала у Житомирському госпіталі і, зайшовши в палату, де лежали воїни після операції, запитала чи вони чогось потребують.

– Хлопці не зреагували на моє запитання, кожен з них був у своєму світі, куди вибрався з пекла.Тоді я сказала, що я з команди волонтерів «Туселькові феї Вишгорода» і запитала які б вони хотіли візерунки на трусах: із сердечками, морковкою чи машинками? І я побачила, як вони ожили від такого вибору. Один з них підкинув жарт щодо медведиків, інший підтримав. І я побачила, що вони усміхаються вперше після операцій, і зрозуміла, що це не просто допомога, а ці вироби – крок до одужання, адаптації до цього світу. А закон у наших «фей» – шити вироби з яскравих тканин, з веселими візерунками.А ще ідея в тому, щоб ці вироби були з мінімальним залученням коштів. Я співпрацювала з ними майже два роки широкомасштабної війни.Тканини давали люди з громади. Гроші витрачали на резинки, липучки, зав’язки. А час, комунальні послуги – це те, що кожна з них віддає на добру справу.Інформацію про ініціативу ми поширюємо через соцмережі – Фейсбук, Інстаграм, групи у Вайбері тощо.

І от в кінці минулого року ми зіткнулися з браком тканин і грошей. Обговоривши ідеї, вибрали одну – виготовлення благодійних ковдрочок силами світових громад, в першу чергу Словаччини і Чехії. Я зараз не в Україні і мені дуже прикро, що я не з дівчатами у Вишгороді, тому я хочу зробити все, щоб проєкт став всесвітнього масштабу.

Якщо ми раніше планували один пледик для продажі на ярмарку при церкві, щоб заробити гроші на матеріали для «фей», то тепер ми вже думаємо про аукціони і лотерейні розіграші в міжнародних спеціалізованих організаціях. Головне нам зібрати побільше квадратиків. Як ми їх називаємо, «турботинки» десять на десять сантиметрів із залишків ниток будь-яких візерунків нам надсилають з Чехії, Іспанії, США, Польщі. Нас підтримали асоціації українців і громадські організації словаків: «Сплетіння», що в Кошіце, волонтери зі спільноти StitchesBitches, що в Банській Штявниці, Центру допомоги сім’ї в Трнаві, Інтеграційному центру Опора, спеціалізований магазин ниток в Братиславі.

Дякую нашим дівчатам: Ірині Пархоменко, Галії Тагірджановій, Галині Каминіної, з Трнави Вероніці Комісар, Марині Осиповій, Ірині Пилипенко та іншим. Пледики з»єднає Оксана Романик у Києві на своїй кухні. Те, що збирається у мене, я сама їй відвожу чи передаю. З тих, що надійшли до мене, я залишила нестандартні квадратики і зроблю креативний пледик, бо іноземці може і не зрозуміли розмір, надіслали і 30 на 30, і менших розмірів. Але в нас нічого не пропадає, хвостики ховаємо, обрізаємо, доточуємо.

На цей проєкт ми покладаємо великі надії, хочемо якомога більше виручити коштів. Я сама візьму половину лотерейних квиточків, бо хотіла б, щоб у мене була ця ковдра.Думаю, що кожному, хто долучився, впізнав свою роботу, захочеться взяти участь у розіграші чи в аукціоні.Адже це не просто тепленька ковдрочка, це оберіг, який має енергетичний захист.

Майстрині знали мету цього проєкту, думали про добро, молилися, просто захоплювалися, що їм це вдалося. А ще «Квадратик до квадрату» виконує місію нагадування про Україну в світі. Велику допомогу не можуть надати люди з країн проживання українців, але ті, що вміють плести, роблять це в своє задоволення. Коли їх сусіди запитують про цю роботу, вони відповідають, що таким чином допомагають Україні. І сусіди також захочуть допомогти і може це буде донат для зборів на автівки чи РЕБи для фронтовиків.

Нам потрібна різна допомога. У нашій волонтерській роботі, у шитті і плетінні є ще один великий плюс. У нинішній період великого стресу люди так допомагають і собі. Адже робота руками заспокоює, стає для багатьох психологічною терапією.

Ми з Оксаною, збираючи це добро, захоплюємося символізмом. Ці «бабусині» квадратики єднаються в пледик, наш арт-проєкт, як лелеки, що повертаються додому-злітаються в Україну, додають сили не здаватися перед невизначеністю і реаліями війни, впевненості, що після найчорнішої ночі настане світанок.

Цей виріб показує, що ми не самі у цьому світі в протистоянні ворогу, тому узори в захисний символічний пледик вплетуться якнайкраще. Він засвідчує, що все для нас цілюще ми зберемо по клаптику, і це буде наше щастя у своїй хаті, без ворога і його терору. А те, що нам шкодить, не подобається, ми відріжемо, кінчики сховаємо, зробимо так, як нам треба і житимемо в теплі і добрі.
Людмила Островська
Словаччина-Київ-Вишгород