В Угорщині видали книгу спогадів учасниці збройної боротьби ОУН і УПА

У Центрі української культури та документації в Угорщині за сприяння  Державного самоврядування українців Угорщини, Товариства української культури в Угорщині та  Самоврядувань українців IV-го, VII-го та XXII-го районів Будапешта до Дня Соборності України презентували книгу спогадів учасниці збройної боротьби ОУН і УПА на Закерзонні – Ольги Мороз-Турик «Так здобувають волю» з підзаголовком «Спогади  «Стежками долі», видану Центром української культури та документації в Угорщині.

Ольга Мороз-Турик («Малуша») – членкиня «Юнацтва» ОУН, звʼязкова «Моряка» (Ярослава Скасківа), провідника крайового проводу «Юнацтва», та «Монети» (Катерини Зарицької), крайової провідниці УЧХ, спецкурʼєр «Орлана» (Василя Галаси), заступника крайового провідника на Закерзонні. Була заарештована та відбувала увʼязнення в Інті, Абезі (Комі АССР), Коксуні (Казахстан), після проживала у Снятині та Моршині, де була головою Моршинської міської станиці Всеукраїнського братства ОУН і УПА, членкинею Моршинської організації КУН.

Модератор, науковий редактор, упорядник книги,  краєзнавець Богдан Сидорак,  відкриваючи захід, підкреслив, що боротьба українців за утвердження Української Самостійної Соборної Держави, яка тривала впродовж майже всього XX століття, продовжується й нині. росія, що знову розпочала інвазію в Україну через імперські амбіції, вкотре підтвердила свою сутність держави-терориста.

Ще в далекому 1946 році крайовий провідник ОУН на Закерзонні Ярослав Старух («Ярлан») у праці «Упир фашизму» чітко розкрив суть російського більшовизму, що сьогодні виявляється світу через ідеологічну доктрину загарбницького «русского міра».  Ольга Мороз-Турик за життя була досить скромною людиною, не афішувала своє героїчне минуле.

Книга вражає  багатогранною пошуковістю авторки: зустрічі з рідними побратимів у містах і селах  України, обмін та збір інформації, ознайомлення з виданнями про збройну боротьбу, виписки, світлини, листи, інформативні матеріали. Дослідниці вдалося ідентифікувати основну світлину з подругами, з якими «Малуша» контактувала протягом багатьох років – «Софією», «Ромою», «Мотрею», «Ручай». Складаючи шану героям, які обороняють нашу незалежність у цей, без сумніву, історичний момент, пам’ятаємо і про сотні тисяч тих, хто боровся протягом усієї нашої історії, віддаючи найдорожче –  своє життя, щоб Україна постала,-сказав Богдан Сидорак.

– Книга “Так здобувають волю” є важливим історичним свідченням, що проливає світло на героїчні сторінки боротьби українського народу за свободу та незалежність у надзвичайно складний період ХХ століття, – сказала історикиня,  Голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО), голова Товариство української культури в Угорщині, Ярослава Хортяні. – Це не лише особисті спогади учасниці ОУН і УПА Ольги Мороз-Турик, а й унікальний документ, який допомагає зрозуміти, як українці на Закерзонні зберігали свою ідентичність, протистоячи репресіям і примусовій асиміляції.

Закерзоння – це регіон, який після Другої світової війни опинився поза межами України в складі Польщі. Члени ОУН і УПА, зокрема на цих територіях, боролися за захист українського населення, збереження української культури та відновлення незалежності України. Ця книга –  не лише нагадування про героїчне минуле, а й важливий заклик зберігати та цінувати свободу, здобуту такою високою ціною,- сказала Ярослава Хортяні.

На презентації донька авторки, викладачка Моршинської школи мистецтв Ірина Федькович-Турик, син авторки – заступник голови  Товариство української культури в Угорщині Олег Турик, його дружина Оксана Пазяк- голова самоврядування українців Vll ого району Будапешта поділилися  своїми  спогадами, показали світлини із сімейного архіву і висловили щиру  вдячність  всім причетним до випуску доповненого видання спогадів про героїчну визвольну боротьбу ОУН і УПА.

В одному з розділів спогадів, авторка пише: «Свічка мого життя догоряє. Мені вже 77 літ. Життя моє було важким, але змістовним. Багато натерпілася, наголодувалася, але не жалію, що вибрала саме таку дорогу життя, бо вважаю, що до будови самостійної Української держави я доклала хоч пів цеглини.

На цій важкій дорозі мала щастя та честь пізнати великих Героїв Визвольних змагань. І горджуся цим, бо то були святі люди. Якщо вони настільки відрікалися від усього особистого, що залишали сім’ї, батьків, маєтки і йшли на небезпеки, смерть, катування і голод во ім’я великої Ідеї, то Бог простив їм усі гріхи та винагородив їх Царством Небесним. У Євангелії сказано: «Хто життя своє віддасть за друзів своїх, в того є Царство Небесне». Спогадами про таких людей я живу все життя».

Ольга Мороз-Турик відійшла в засвіти два роки тому,  на 91-му році життя,  похована на місцевому кладовищі в Моршині.  За словами Богдана Сидорака, неподалік  – могила останнього провідника ОУН (б) в Україні Зеновія Красівського, з яким вона співпрацювала при житті і її підпис міг би стояти під його життєвим кредо: «Я плакав хіба в «Невольницьких плачах». Я боявся хіба розминутися з честю! Я ніколи нікому не свідчив! Я за всі терміни не написав своїм катам ні однієї заяви! Я завжди й донині був гордий з того що я –  український націоналіст! І так мені, Боже, допоможи!».

Людмила ОСТРОВСЬКА