У день загибелі Максима Кривцова люди розкупили весь тираж його поезій

Мер Салонік пан Стеліос Ангелудіс провів офіційну зустріч із представниками української громади міста  “Україно-Грецька ініціатива”. За словами активістки і співзвсновниці організації Наталії  Муґрої, муніципалітет міста завжди співпрацював і підтримував українців, за що громада щиро дякує місцевому керівництву. Підтримка очільника європейського міста надихає та допомагає, – сказала пані Наталія.

– На завершення зустрічі на знак подяки ми подарували меру поетичну збірку,  видану у  двомовному форматі  українською і новогрецькою мовами   “Вірші з бійниці” Максима Кривцова з позивним «Далі», яку у видавництва викупив член нашої громади грек  Ахіллеас Михаїл.

Ми обов’язково запросимо  на презентацію цієї книжки пана Стеліоса Ангелудіса. До речі, її уже представили українці в  Афінах, а ми плануємо на лютий. Україна – одна з країн світу, яка має навчальні програми грецької філології. Останній вірш збірки перекладений Ніколасом Ахбашем на румейську мову, що є мовою  греків України. Ми дякуємо літературному редактору Нікосу Валканосу та видавництву «Еналактікес Екдосіс» за видання, – сказала Наталія.

Збірка Максима Кривцова  «Вірші з бійниці», в якій розміщені світлини його авторства, вперше вийшла у Киїському видавництві «Наш Формат» у 2023 році і ввійшла до списку найкращих українських книжок року за версією ПЕН клубу.

Перший тираж книги розкупили в день загибелі Максима. Як повідомлялося, 7 січня 2023 року, коли в ході російсько-української війни Максим навіки залишився 33-річним, видавництво «Наш Формат» оголосило про новий наклад збірки «Вірші з бійниці», який сягнув понад 20 тисяч.

На знак вдячності, пам’яті та шани до Максима Кривцова і справи його життя, видавництво прийняло рішення, що всі кошти, отримані від реалізації  теперішнього та майбутніх накладів збірки, а також електронних примірників «Вірші з бійниці», будуть розподілятися так: половина перераховуватиметься родині Максима, решта — ГО «Реформація» на просвітницькі книжкові проєкти для військових. Усі витрати, пов’язані з друком і розповсюдженням видання, «Наш Формат» оплачуватиме власним коштом.

Збірка вийшла на міжнародний рівень, її  почали перекладати англійською, польською і ось – новогрецькою мовами.

– Збірка «Вірші з бійниці» – дуже особлива книга завдяки своєму автору і команді перекладачів, – сказала  Наталія  Муґра. – Про автора можна говорити безкінечно, вшановуючи  пам’ять усіх  захисників  України. Максим  народився 22 січня 1990 року в Рівному. Брав участь у Революції Гідності.У 2014 році пішов добровольцем на фронт.  Спочатку воював у складі 5-го батальйон ДУК «Правий сектор». Згодом пройшов суворий відбір і потрапив до Бригади швидкого реагування Національної гвардії України.

З 24 лютого 2022 року, коли почалося широкомасштабне вторгнення,  «Далі»  вступив до лав Збройних Сил України. Він був не тільки вправним кулеметником, справжнім  воїном, а й  поетом і фотографом. Любив життя. Мріяв творити. Але війна зруйнувала всі плани.

Творчий доробок «Далі» дозволяє нам доторкнутися до його душі – чистої, доброї, світлої. І побачити світ таким, яким його бачив Максим. Він про свою першу книжку написав так: «Тільки хай це буде не ворожіння – а так, по настрою. Бо 90% віршів тут про смерть».

Мене вразила його поезія, не тільки формою, а й змістом. Я сприймаю ці твори, як місток, яким ми заходимо у той світ, де на нулі стоять наші захисники. Вражають його образи і порівняння. «Одного разу десь навесні 2014 я заснув І декілька років не прокидався сни мої були засніжені та холодні наче долоньки загиблого під Ізюмом напевне я і не прокинувся досі знову заснув в цьому довгому наче дорослий полоз сні».

Але він писав не лише про смерть, а й про любов, мрії. «…А поки ти спиш поруч я притискуюсь до тебе якомога щільніще щоб бути твоїм спальником твоїм куполом, твоєю траншеєю твоїм потягом твоїм бронетранспортером і шепчу на вушко: не бійся». Хочу відзначити гармонійний переклад, співзвучність грецьких слів із словами болю і відчаю, любові і світла цього юнака, – сказала пані Наталія.

Перекладали збірку поезій колективно впродовж півроку. Серед перекладачів та перекладачок: Ніколас Ахбаше, Дарія Гайсина, Марія Казанцева, Дарина Невмержицька, Наталія Новінська, Анастасія Остапчук, Діана Романко,  Інна Смаровоз і координатор проєкту  доцент  Андрій Савенко. Це в основному  студенти магістерської програми  неогрецької літератури Національного університету ім.Т. Шевченка. Серед перекладачів і заступник голови української громади Салонік «Україно-Грецька ініціатива»,  випускник  Київського національного університету ім. Т. Шевченка, колишній викладач Києво-Могилянської академії  Микола Косицький.

Я цікавлюся його сприйняттям поезії військової тематики, труднощами перекладу і ми говоримо про потребу казати  світові про нашу війну словами самих військових.

–  Ветеранська чи комбатанська література  пом’якшує гостроту розривів між нашими реальностями. Нам, цивільним, часто бракує емпатії та уваги, щоб зрозуміти, через що пройшли військові. Такі  книги допомагають створювати  мости між нами. Тому, коли мій викладач із Шевченкового вишу пан  Савенко запропонував взяти участь у цьому проєкті, я відразу погодився. Адже особисто я  тільки таким чином  можу вшанувати пам’ять героя – відкрити через  поезію його душу і спробувати показати світові що таке війна.

Максим залишив нам спадщину у слові, яку ми,  переливаючи в інші мови, зможемо донести  світові і примножити. Україна,  мабуть, перша в модерній історії Європи, що вже має  таку спадщину. Десять років тому з’явився новий пласт воєнної творчості, що пронизує багато видів мистецтва. Мені дуже подобається видання.

Наші грецькі друзі зробили книжку в шляхетному чорно-сірому стилі. Грецька мова це не та, на яку перекладено багато української літератури, навіть із наших класиків не всім пощастило. Із того, що стосується війни в Україні, це чи не перша спроба.

Подарунок міському голові Салонік був для нас не  лише символічним, а й надзвичайно важливим. Цю книжку ми плануємо передати в міські бібліотеки Греції. Мені здається, якщо хтось із греків зазирне у цю книжку, то вірші Максима можуть стати дієвішими    від політичних заяв про війну в Україні та на особистісному рівні повернути багатьох до України. Тут гола правда, яка  відкриває серце.

Він пише: «Коли твоя голова залита кров’ю, а ноги перебиті обмотані турнікетами спробуй схитрити, але не вийде попереду – мінне поле позаду прилітають снаряди хочеться вірити у світ, а світу вже давно немає».

Йому доводилося «носити темряву всередині після тих, хто гинув у нього на руках, після тих друзів, яких він збирав у рюкзак». Я бачу його  максимально надійною людиною, його слова про витривалість.

Вмикаєш  уяву і  бачиш: «…чорне море соняхів чорне море незібраних соняхів залишених на самоті що чекають на наступне літо ми їдемо на БТР усілись на ньому наче на сталевому броньованому коні Іго-го Веземо 200 Ідемо по розмитій польовій дорозі шматочки бруду розлітаються як кулі минаємо посадки жовті й засмучені Я чую хтось шепче мені на вухо: не сьогодні не сьогодні».

Він фіксував, записував маленькі деталі, а з цих спостережень створював тексти, що дозволяють скласти цілісну картину життя кулеметника на передовій. Це дуже зближує тебе з людиною, яку ти ніколи не бачив і не побачиш, не подякуєш за книжку, не потиснеш руки. Я можу лише зануритися в його світ і відкрити його для греків на знак подяки за його жертву. Це був для мене цікавий і відповідальний  досвід, бо я вперше взявся за перекладання поезії та ще й такої тематики, про сьогоднішню війну.

Ці вірші стосуються тебе зараз і тут. Ти ніби приміряєш до себе, те, що «Далі» переживає у рядках, написаних,  між боями, в траншеях і окопах, переливаючи  переживання та рефлексії  у слово,  залишаючи в них частинку  душі.

В них так гостро відчуваються життя, смерть та любов, що віриш у їхню справжність, бо слова безпосередньо торкаються серця. Його поезія ритмічна, ми не кажемо про традиційну риму. Але ця поезія мелодійна,багато його віршів уже стали піснями.

Звісно, будь-який переклад  є інтерпретацією перекладача, те як він наповнює образи мовою оригіналу. Треба спробувати потрапити у світ автора,  стати свідком того, через що  йому довелося пройти і ретранслювати це на іншу мову, зокрема беручи до уваги особливості грецької, як і будь-якої іншої мови. Скажімо, воєнна  термінологія не в усіх мовах має такі поняття, як  вантажі – 200, 300,  і у  грецькій такого нема. Ти перекладаєш співзвучно, але  маєш робити позначку  на  пояснення. Так зберігається ритміка  вірша. А чорним гумором  і цинізмом ми пробуємо   захистити себе. Цю формулу самозбереження сповідував і поет.

За два дні до загибелі Максим написав вірш: «моя голова котиться від посадки до посадки як перекотиполе чи мʼяч мої руки відірвані проростуть фіалками навесні…

мій прострелений автомат заржавіє бідненький

мої змінні речі та екіпу передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна щоб нарешті розквітнути

фіалкою».

Він проріс словом, шукаючи весну. «…я шукаю досі весну я шукаю в землі я шукаю в розбитих будинках Хто викрав сни хто викрав стіни хто викрав вечір і світанок і тіні і квіти -ти? Я візьму за руку тебе й поведу шукати весну як шукають міни як шукають хворобу як шукають гриби як шукають людей під завалами розпізнай і покажи мені сонце, щоб спіймати його як метелика».

Перекладач зазначив, що важливо читати і перекладати збірку різними мовами та проводити презентації на різних платформах.  Це дасть можливість донести  правду війни до сердець людей, які ще не збагнули яку світову загрозу несе москальська агресія теренами нашої землі.

– Ми плануємо презентацію у Салоніках на лютий. Але такі  презентації, де про молодого  автора, вбитого росармією, казати в минулому часі,  нагадують про часи “розстріляного відродження”. Ми мусимо, зобов’язані говорити про них і зберігати пам’ять про тих, кого втратили,- сказав Микола Косицький.

Перегортаючи  книгу, я знайшла слова про життя, що воно випадковість, « смерть — це випадковість, любов — це закономірність». В анотації  до книжки «Вірші з бійниці» йдеться про те, що в поетичних рядках цього воїна світла схоплене те філософське “зненацька”, яке в одну мить докорінно змінило життя людей в Україні. Вони відновлюють поцінування буденних речей і особливо природи, які через отвір його бійниці набувають нове трансцендентне сяйво. Гумор і сарказм перед обличчям смерті, ніжність і світло».

Мене в книжці вразили  його рукописні рядки. Один з них –«Я  поверну собі своє життя. Обіцяю». Максим Кривцов з позивним «Далі» з нами у слові. Сьогодні в Греції, завтра в Англії, Польщі,  Аргентині чи будь-де, де живуть  українці. Правду про російсько-українську  війну Україна  розказує світові Максимовим голосом.

Людмила Островська