Тернополянка побувала на фермі, де колишні працівники театру вирощують кіз

0
234

А знаєте, чому лиманська коза? Та тому, що «круторога» стояла і замріяно з висоти кручі дивилася на Дніпровсько-Бузький лиман.

– Це було так красиво в променях сонця, що назва сама напросилася, – розповідає господиня сімейного бізнесу Олена Белозоренко. Тоді вони з чоловіком Валентином, працюючи у Херсоні, маючи дві місцеві кізки на «дачі», не думали про еко-ферму, масштаби сироваріння, екскурсійно-туристичні потоки, власне, про те, що вони в Станіславі стануть «родзинкою» громади. А підштовхнула їх до цього ковідно-карантинна ситуація.

– Ми відчули, що людям хочеться простору, перезавантаження від загнаності «маскових» буднів. А тут – справжній земний рай, місце сили, здоров’я, гармонії, – не приховує захоплення Валентин Белозоренко. Вони працюють удвох. Але у перспективі тут будуть робочі місця і для односельців. Ферма стала туристичним об’єктом Херсонського інформаційно-туристичного центру.

Пані Олена 20 років пропрацювала заступником директора із гастрольної діяльності у Херсонському театрі імені Миколи Куліша.

– 8 років тому ми вирішили круто змінити уклад життя і переїхати до землі, природи і тиші. Ближче до самих себе. Кіз завели, але не планували робити з цього бізнес. Ще 5 років я працювала у театрі – їздила на роботу в Херсон. Потім залишила роботу і ми почали розводити породистих кіз, вони дають більше молока, – розповідає Олена. – Перша наліпка-бренд нашої ферми , в усвідомленому варіанті, з’явилася – таки в театрі.

На ювілей директора театру Олександра Книги, Олена презентувала кошик із сирами власного виробництва. Спеціально для подарунку розробили із дизайнером наліпку. Так і народився бренд “Лиманська коза”.

Тоді кіз було ще мало, і сиру виготовляли небагато. Справи пожвавилися, коли приєдналися дорослі, самодостатні діти – Владислава й Володимир, які і кіз докупили, і розробили туристичні стежки Станіславськими скелями, придбали байдарки для споглядання круч з лиману і велосипеди для прогулянок зеленим Гранд Каньйоном. А потім почався процес входження у справу і вивчення «козячої» теми з опрацюванням молока. Олена зосередилася на сировиробництві, а Валентин на догляді «красунь».

Секрети про кіз від господаря

У господарському дворі нас чекали ручні кози. Козенята вибрикували, а старші пішли до нас в обійми.

– На думку багатьох істориків, коза була першою одомашненою твариною, – говорить Валентин. – Тому й називають її годувальницею роду, символом достатку, оптимізму, надії на краще. У стаді ферми є представниці найвідоміших порід молочного напряму, виведених в середині 19 століття в Швейцарії в долині річки Зане. Це найпоширеніша порода на території України. Ці кози з хорошим імунітетом, не вибагливі в утриманні. За словами господаря, на пасовищі вони завжди перші, завжди летять вперед за новою травинкою.

Пан Валентин розповів і про те, як природа подбала, щоб хижак зненацька не напав: зіниця ока тварини прямокутна і вона має можливість бачити навколо себе на 340 градусів, не повертаючи голови. У товаристві двох десятків красунь згадалися всі казки, де вони є головними героїнями: і «шкодницями», як коза-дереза, і добропорядними з вертепів, де з ними пов’язують надію на врожай, успіх. Бо ж «де коза ходить, там жито родить, де коза стопою, там жито копою, де коза рогом, там жито стогом!..»

Господар розповів, що кози примхливі до змін погоди, швидко ховаються від снігу і дощу. А ще вони дуже охайні. Тваринка ніколи не ляже на брудне місце і обмине калюжу чи багно. Вони справжні ласуни: дуже люблять солодкі і пряні на смак продукти і дуже чутливі до улюблених запахів.⠀

Пан Валентин підмітив, що кожна коза, незважаючи на те, що живе в стаді, є індивідуалісткою. Потрапляючи в небезпечну ситуацію, вона ніколи сліпо не піде за ватажком, а самостійно, оцінивши ситуацію, відреагує на неї на власний розсуд. Як і будь-яка тварина, коза любить ласку і віддячує своєму господарю за дбайливе ставлення. А про те, що ця бриклива, примхлива і пустотлива красуня може бути вчителькою, засвідчує народна мудрість, яка висловлює жаль зі своєї вини словами: «Якби кізка не скакала, то би й ніжку не зламала». А коли хтось схаменувся і хоче виправити ситуацію, то дуже схожиий на козу, що прийшла до воза. А при виграшній справі, то як не сказати- «І вовки ситі, і кози цілі»? Та буває, що роги й коза показує!

Валентин впевнений, що це рідкісні випадки, коли людина в козячому царстві поводиться невштиво, тоді коза перетворюється в мстиву, зухвалу особу і пускає в хід свою зброю – роги. Ми ж побачили, як в руках люблячого власника коза розуміє кожне його слово, ловить кожен погляд, відчуває емоції і виражає симпатію.

– Кози розумні, піддаються дресируванню. Всі вони в нас контактні, з ними можна фотографуватися, а ще їм подобається обійматися, – говорить господар. – Окремий бонус – це козенята: вони як діти, їх можна брати на руки, гладити, як друзів. Для нас вони такі і є, наші найкраші друзі, які дарують нам і гостям години щастя.

Секрети про сири від господині

– Ці розумні красуні з брикливим характером дають найкраще в світі молочко, – переконана Олена. Вона захоплено розповідає, що за вітамінно-мінеральним складом козяче молоко багато в чому перевершує коров’яче і особливо рекомендується дітям. Воно легко засвоюється. Тут роблять згущене молоко. Церемонія дегустації сирів повчальна і пізнавальна. Готують їх за відомими рецептами, але є багато і ексклюзиву. Пані Олена всіх таємниць не розповідає. Лише каже, що за різних температур, за різної вологості сир буде по-різному дозрівати й матиме інший смак.

– Ми любимо експериментувати зі спеціями, з дозріванням. Кожен день на виробництві сиру – це маленькі чудеса, – розповідає майстриня сироваріння. Нам запропонували скуштувати до 16 видів сирів, доповнених різними смаколикам: оливками, хлібцями, корисними снеками, медом. Господиня розповіла про кілька видів бринзи і мацарелли, свій адигейський сир, який можна смажити на пательні, як і м’ятний халумі, батьківщиною якого є середньвічний Кіпр.

– Це унікальний сир, що стоїть осторонь від твердих та свіжих розсільних сирів. Він має листкову структуру та високу температуру плавлення, через що його можна підсмажувати до золотистої скоринки – і він не потече. Зазвичай, халумі підрум’янюють на пательні чи грилі, подають із салатами, смаженими овочами. На батьківщині цього сиру його люблять їсти зі шматочками копченої свинини чи баранячої ковбаски, у спеку – зі скибками кавуна або ж просто з кавою. Сир зберігають у розсолі й дуже часто додають до нього м’яту – вона підсилює смак та збільшує термін придатності продукту. Замість бактеріальних заквасок дають сичужний фермент із шлунків домашньої худоби. З тостами смакує м’який сир рікотта, фета в маринаді, качотта з томатами, пажитніком та волоським горіхом, зі шпинатом, та з паприкою, – припрошує господиня. Додав французького шарму дегустації козячий сир шевр, що в перекладі означає «козяче поліно».

Господиня продемонструвала, що його можна свіжим намастити на багет, визрілим нарізати, можна із спеціями перемішати. Ми скуштували його з куркумою і паприкою. Яскраво урізноманітнив смак сирної тарілки модний сучасний сир, який придумали у Швейцарії всього років 30 тому – Бельпер Кноллє: гострі невеличкі кульки різної твердості, обкачані в перці. Часник і рожева гімалайська вулканічна сіль надали цьому сиру особливої пікантності. Але головним секретом та інгредієнтом їхньої продукції, – є любов, з якою вони доглядають кіз і готують сири. Мріють господарі – донести всьому світу, що ці тварини – варті уваги, піклування, любові, і що вони завжди відповідають людині взаємністю, діляться з нею життєдайною енергією! Ольга з Валентином переконані, що на фермі – тіло працює, а розум відпочиває, тут вони зливаються з природою і тішаться з того, що усмішка в них не зникає, бо вони з людьми діляться своїм щастям.

– Щастя не в тому, щоб робити завжди, те , що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти того, що робиш. Цим ми і займаємося! – кажуть на прощання фермери.

Людмила Островська, Тернопіль- Станіславська ТГ Херсонської обл.

Матеріал підготовлений завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

 





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ