У селах області все більше людей відмовляються від корів. Натомість розводять кіз.
– У нас на вулиці лишилося 2 корови, – розповідає пенсіонерка Люба із села Білобожниця Чортківського району. – Колись в кожній хаті було по кілька штук великої рогатої худоби. Люди спродали, бо стало тяжче їх утримувати. Міняють корів на кози. Колись так багато кіз не тримали. Я не маю корови, бо вже не можу. А для молодих – корова не є прожитком. Їм треба роботу. Завод в Чорткові є, багато людей на завод пішли.
Пані Люба каже, що козяче молоко дуже корисне.
– І вигідно, – додає. – Йогурт можна робити. Сир – поживний.
Пенсіонерка Ольга Михайлівна із сусіднього села Ридодуби має білу шуту козу великої породи. Назвала її Шімою.
– Яка коза – така назва, – сміється пенсіонерка. – Вона любить гратися. Бігає, встає на диби, часом може і буцнути. Весела коза. Я задоволена, бо вона первістка, молода, а на день дає до трьох літрів молока. Купила її в червні за 900 гривень. Корову за півтори тисячі пенсії не змогла би купити – коштує від 10 тисяч. Та й не маю вже здоров’я до корови. Козу навіть доїти легше. І вона менше їсть – її легше прогодувати. Менше гною в хліві. В сусідньому селі Косів є чоловік, що має п’ять кіз і більше здає молока, ніж інші від корови.
Ольга Михайлівна кіз називає «сталінськими коровами».
– Чула колись, що за часів Сталіна казали на козу «сталінська корова». У ті часи позабирали в людей худобу і багато селян тримали кіз. Але не можу сказати, що нині геть всі люди їх масово розводять. Багато хто не хоче вже тримати ні корів, ні кіз.