“Я бачила, як він ріс”, – Людмила Островська про Дмитра Мудрого

0
90

«Що таке думка?  А усвідомлення? Наче все враз стало зрозумілим.  Зміни відбуваються щомиті. Нові потреби, нові виміри, нові форми. Який вибір очікує кожного?» –  запитує головний герой, режисер і сценарист, оператор і монтажер  світлої пам’яті  Дмитро Мудрий у своєму першому філософському фільмі «Думка».

Я переглянула стрічку безліч разів, перегорнула  в пам’яті майже чвертьстолітній відрізок часу. Я  бачила, як він ріс, як захоплювався пластом, як таборував, вів телепрограми. Я не зогледілася, коли він став таким дорослим. Тільки зараз відкрила для себе цього талановитого різностороннього юнака, і  вважаю, що цей фільм він зробив не випадково, а на чиєсь замовлення, запрограмоване з його народженням, щоб залишити після себе світло. Друзі  у Фейсбуці  пишуть у відгуках про фільм  більше про його автора, втрата якого  збіднила Всесвіт на одну щиру душу. Таких зворушливих слів, як ці, багато: « В ньому поєднувалися сила духу воїна і мудрість філософа»,  «Мене завжди дивувала Дмитрова  життєва легкість, спокій та вміння запалювати вогник у кожному серці.  З Дімою завжди було просто і весело, він любив цей світ, любив життя і ця любов була взаємною».

Він любив місця сили на землі, відчував їх, знаходив, його вело туди.  Це розуміють не всі, а користуються  цим  інструментом –  одиниці. Дмитро мав такий  талант. Він переконаний, що енергетичний Всесвіт тримає все у своїх обіймах, в тому числі і наші думки. Вони легкі. Швидкі. Рухомі. Чудові картинки бурхливого неба, дощу, прозорого світлого  каміння супроводжують  роздуми головного героя, який шукає відповіді на поставлені питання, аргументує  свій вибір  на роздоріжжях життя. Автор фільму  переконаний, що ми стаємо тим, про що ми думаємо.  Всі наші думки враховуються у Всесвіті і стають нашою реальністю, такою, якою  ми її бачимо, яких обрисів вона набрала в голові. Відомо, що поодинокі думки не дуже можуть впливати на якість нашого життя, а от цілеспрямовані і  багаторазово повторювані, створюють нашу дійсність. Бо для чого були б молитви, мантри, медитації? Дмитро знав про це. А ще він стверджує, що де б ти не був, ти завжди вдома.  І як же красиво, коли ти своїм життям  вносиш світло у свій  будинок, який летить Всесвітом  навколо  Сонця із швидкістю 365 днів за рік.

Уявіть собі , що ваші думки – це сонячні промені. А тепер –  збільшувальне скло, яке ви  тримаєте  нерухомо на певній висоті і пропускаєте ці золоті снопи ,  сконцентрувавши їх в одній точці. Що відбувається? Правильно, загоряння. Його мрії були саме про це.  «Я ще не бачу як гармонізувати реальність, але вже маю натяки на те, яким би мав бути мій шлях . Я буду світлом, – неквапливо говорить головний герой фільму. – Я сяятиму і нестиму світло,  торкаючись полум’ям  тих, хто  готовий обрати новий шлях, що створить можливий шанс. Хотів би здійняти хвилю, яка торкнеться тисяч сердець, враз запалюючи їх і змінюючи наш вектор розвитку на світло». Як тут не повірити, що прекрасне життя починається з прекрасних думок. Молодий режисер так вибудував фільм, що розумієш, що сенс життя у самовираженні, у тому, щоб у всій повноті проявити  свою сутність. А ще мене вразила образність візуалізації перспектив головного героя, який типізував прагнення людей. Разом з ним  створюєш і  образ свого невідомого майбутнього,  ніби дивишся фільм з собою в головній ролі. Це вже твоє   життя, про яке мріяв, думав, а потім ця картинка приймає форму і стає твоєю  дійсністю і реальністю головного героя.  Він їде на скейті опустілою вулицею, гарно володіючи тілом, іде з дня у надвечірок, щоб зайти у свій дім.  Він пролітає, світить спалахом свого життя, запалюючи і наші серця.

Він міг би стати  філософом, всесвітньовідомим творцем кінопродукції, гарним учителем, успішним дизайнером одягу, письменником, спортсменом…Візуалізацію утворюють усі успішні люди…Він обрав політ, світити і запалювати серця вогнем  своєї думки,  світлої, чистої, доброї. Лейт-мотив і головний посил стрічки можна вкласти у слова : «Вибирайте дію! У вас вийде! Щоб дійти до мети, треба перш за все йти». І це  звучить, як заповіт землянам. Перший успішний авторський фільм. Дуже шкода, що останній. Кажуть, що люди можуть забути, що ти говорив,  що  робив, але ніколи не забудуть того, що ти змусив їх відчувати. Творець фільму «Думка» Дмитро Мудрий буде завжди у нашій пам’яті, він спонукає нас думати: ясно, позитивно, цілеспрямовано, світло   і обнадійливо.

Людмила Островська 





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ