«Гарним жінкам прощають багато. Натомість жінкам-політикам не прощають нічого», – Світлана Боднар

0
1404

Колишня журналістка Світлана Боднар опинилася по той бік влади. П’ять років тому обійняла посаду голови Збаразької районної ради. До того працювала журналісткою, редактором районної газети «Народне слово». Кар’єру журналістки розпочала на телебаченні, а продовжила – у прес-службі обласної державної адміністрації. Там Світлана добре вивчила роботу чиновників. Так би мовити, вже добре знала усе зсередини, коли стала заступником голови Збаразької райдержадміністрації, а потім перейняла керівництво Збаразької районної ради. Однак лише тоді усвідомила – наскільки обмеженими можуть бути дії чиновників. Не можна виходити за межі своїх повноважень, інакше не уникнути відповідальності перед законом.

Про своє місце у політиці, про жінок і владу розповідає Світлана Боднар. Вона балотується на посаду голови Збаразької об’єднаної територіальної громади.

– Політика має не одне обличчя. Вона тут може бути чесною, а тут – ні. Якось мені дали «добру», але непрохану пораду: «Вчися гратися долями людей». На що я відповіла, що краще вже зійду з дистанції. П’ять років у політиці навчили мене гнучкості. Можу комунікувати з будь-ким, незалежно від політичних поглядів чи соціального статусу.

Насамперед справжню суть політики чи бізнесу проявлять люди. Мені пощастило зустріти багато чесних і політиків, і підприємців.

– Який відсоток чесних політиків?

– Мені складно сказати, але маленький.

– А якщо конкретніше?

– Від одного до десяти відсотків. До слова, місцева політика відрізняється від загальнодержавної. Ми знаємося між собою, це і плюс і мінус, це, ніби, важче. З іншого боку і легше. Пояснюєш депутату, чому саме потрібно прийняти рішення стосовно виділення коштів для того чи іншого села, а йому не складно поїхати туди і переконатися, що, наприклад, котли в школі потребують ремонту.

Зрозуміла, що в політиці емоції шкодять. Завжди потрібно бути раціональною. Працюю в цьому плані над собою, бо, як, мабуть, кожна жінка, я таки емоційна. За роки при владі, навчилася відстоювати позицію і можу тримати удар. Однак, роботу і політику не несу додому. Я – сильна, бо відчуваю підтримку рідних. Чоловік мене розуміє і для мене, як жінки-керівника, політика, це – безцінно! Він завжди на моєму боці. Саме чоловік додав мені впевненості під час прийняття рішення балотуватися. Каже: «Спробуй. Я буду з тобою, незважаючи ні на що». Я сильна жінка, бо поруч із сильним чоловіком.

Коли ми судилися за майно районної лікарні, моя сім’я в цей час стала для мене тихою гаванню. Це був дуже виснажливий процес. Ми виграли. Майно громади району залишилося у спільній власності територіальної громади. Але тепер я маю ще один досвід і добре засвоїла ще один урок. Я й до цього ретельно вивчала кожен пакет документів, який лягав мені на стіл, звикла вникати в суть питання. Тепер ще вивчаю і зважую кожну кожну букву, цифру чи навіть кому ще уважніше. А ще таки можу тепер чітко сказати, що справедливі суди існують. І мені пощастило попрацювати з адвокатом, як кажуть, від Бога, професіоналом своєї справи. Такі люди надихають, ними захоплюєшся.

– Світлано, ти переймаєшся людьми, відчуваєш емпатію. Бувають і  холоднокровні керівники, які переставляють людей, як шахові фігури. Як вважаєш, який керівник ефективніший?

– Я точно пропускаю все через серце. Вникаю в суть проблеми. Якщо можу, завжди намагаюся максимально допомогти, залучити тих, хто може це зробити. Мені приємно, коли відчуваю, що можу вплинути на процес і той, хто до мене звернувся, не розчаровується в людях, чиновниках. Це нормально. Ненормально, коли людину пересилають з інстанцїї в інстанцію, футболять, бо навіть лінь пояснити конкретно, де і чия компетенція. Влада мусить бути людяною.

– Працюєш здебільшого серед жінок. Про «дружній жіночий колектив» уже складають анекдоти.  Чи доводилося з цим давати раду?

–  Мені пощастило працювати в прекрасному колективі. Ми працюємо як єдиний механізм. Злагоджено і чітко. Я пишаюся своїм колективом. Це надійні, досвідчені, розумні люди, незважаючи на вік, стать і досвід роботи. За 5 років роботи, тільки утвердилася в думці, що керівник без команди не може бути ефективними.

– Легко чи важко керувати підлеглими чоловіками?

– Не важко. Навпаки, я багато вчуся від них. Мені немає різниці, хто в моєму підпорядкуванні – чоловік чи жінка. Важлива фаховість, порядність. З розумними людьми цікаво і приємно працювати.

– Мені здається, що з тобою може бути важко лише маніпуляторам і брехунам.

– Так. Брехні, ліні, підлості не терплю. З роками навчилася бачити людей, відчувати. Не рубаю з плеча. Даю шанс. Але якщо бачу, що довірилася, довірила якусь нішу в роботі, а людина не виправдала довіри, то без вагань роблю радикальні кроки. Працюючи з людьми, ти мусиш їм довіряти, якщо цього немає,  це проблема.

– Як колишній журналістці, як тобі було – відчути владу в руках?

–  Це змішанні відчуття. Влада – не велике благо для людини, а швидше тяжка ноша, якщо, ти, звісно, відповідальний. Влада це можливості і, разом з тим, постійні стреси. Це виснажливо і складно. Але, коли вникаєш в суть роботи, любиш цю роботу, то і багато позитиву. Передусім від відчуття, що можеш вирішити ту чи іншу проблему району, села, міста.

Я очолюю колегіальний орган – районну раду, де ми спільно з депутатами і виконавчим апаратом, впливаємо на розвиток Збаразького району. Я, по суті, найнята на роботу для підготовки документів на розгляд сесії, щоб вони відповідали законодавству, організовую і веду пленарні засідання сесії. Мої повноваження виписані в законі. І я не можу робити того, що він мені забороняє, вийти за межі своїх повноважень. Задля вирішення тих чи інших проблем співпрацюю з головою райдержадміністрації, головами місцевих рад, керівниками установ та організацій.

Зізнаюся, що з депутатським корпусом легше стало знаходити спільну мову після прийняття змін до нашого закону в частині процедури голосування. Поіменне голосування не дає можливості уникнути відповідальності. Тепер ти не скажеш виборцю, що мене не було на сесії, я не голосував чи не голосувала. В день сесії оприлюднюємо на нашому сайті протокол поіменного голосування і всі, хто захоче, можуть переконатися, хто і як голосував за бюджет, до прикладу.

Є таке явище як індивідуальна відповідальність і колективна безвідповідальність. Тепер не сховаєшся і мусиш відповідати за слова і вчинки. Якщо дошкільники не отримають вчасно зарплати, то через кого, тепер можуть точно знати, глянувши на поіменне голосування. І щодо всіх інших питань – аналогічно.

– Сила переконання – важчий шлях. Маніпуляції – це найлегше і це нині всюди…

– Мені підходить важчий шлях – переконання. Треба затратити час і моральний ресурс, але це вартує результату. Звісно, бувають емоції. Зрідка. Тоді переконання з притиском. Але нав’язувати свою думку –  не вихід. В сесійній залі працюють дорослі, самодостатні люди, різних професій і статусів. Треба шукати переконливі аргументи. Якщо знаходимо – конструктивно працюємо на благо району.

Колись один депутат, думку якого дуже поважаю і ціную, жартома мені сказав: «Ви така правильна, що з вами аж нудно». Вважаю, що коли ти боці справедливості, ретельно і зважено підходиш до вирішення проблеми, до підготовки документів все буде добре і, головне, законно. Якщо хочеш маніпулювати, крутити, шукати слизькі стежки, то рано чи пізно підеш до суду, бо незаконні рішення районної оскаржити дуже легко. Був і такий прецедент за час нашої каденції. Мені комфортно працювати в рамках закону. Махновщина – не про мене.

– Який твій власний коефіцієнт корисної дії за 5 років? Чим можеш пишатися?

– Мабуть, оцінку моїй роботі краще дадуть депутати, люди, працівники і керівники районних установ і організацій,  комунальних закладів районної ради, очільники райдержадміністрацій з якими працювала і працюю, керівники структурних підрозділів РДА, мій колектив.

Скажу, що точно навчилася організувати якісну підготовку сесій районних рад і якісне проведення цих сесій, налагодила співпрацю з депутатським корпусом. Будь-який документ чи лист, який приходив  на розгляд сесії, ми розглядали з точки зору закону. Якщо у попередніх каденціях сесії могли відбуватися раз на три місяці, то ми збиралися практично щомісяця, а за час пандемії і по два рази на місяць. За що вдячна депутатському корпусу. Ми працювали чесно і прозоро, оперативно, максимально для користі району.

Пишаюся тим, що спільно з депутатами, відстояли надбавку за престижність педагогічним працівникам. Ми не дозволили управлінню освіти незаконно зменшити цю доплату з 20 відсотків до 10.

Комунальне майно, а саме: будівлі і споруди районної лікарні, відвоювали у суді.

– Твоя відвертість тобі ніколи не шкодила?  

– Відвертим в політиці бути складно. У політиці, на мою думку, цінується принциповість.

– Чи є щось таке, що жінкам у політиці прощають, тоді як чоловікам – нізащо?

– Гарним жінкам прощають багато. Натомість жінкам-політикам не прощають нічого. Політика не має статі. Якщо ти прийшов чи прийшла в політику, готуйся рости над собою, вчися і тримай удар.

Жінки в політиці – це особлива рушійна сила, але точно не через фізичні дані. Сила жінки в інтелекті. Розумна жінка завжди має повагу і в ній бачать надійного партнера і лідера.

– Конкуренція є у всіх сферах. А як вона проявляється у політиці?

– Публічно. Коли є завдання політичної сили вирватися будь-якими методами вперед, тоді не зупиняться ні перед чим. Це те, що мені найбільше не подобається. Ти можеш бути найкращим спеціалістом, хорошою людиною, але потім тобі скажуть – нічого особистого, але…

Політика –  це жорстка боротьба і якщо хтось отримає політичне завдання тебе «мочити», це зроблять.

Але є багато світлих людей і їх краще видно у  маленькому, провінційному містечку.  Неможливо мені нав’язати думку про того, кого я добре знаю, маю власну історію спілкування. Про людину найкраще говорять дії і вчинки.

Здорова конкуренція – це чудова мотивація бути кращим, не стояти на місці, не розслаблятися, вона конструктивна і потрібна всім.

– Чи колись на тебе тиснули?

– Так. Усі, хто йдуть в політику, мають розуміти, що буде і тиск, і  несправедливість.  Я була готова до цього. Якщо я вибрала цю стежку, мушу нею йти.

Якщо я знаю, що за справедливість, за людьми, тоді мені байдуже на тиск. Якщо ти за правду, все вдається.

Нудить від радянщини, совка. Ми маємо змінювати свідомість. Багато залежить від нас самих. Ми часто говоримо про справедливість, але коли приходить час «ікс», ховаємо голову в пісок, боїмося, що звільнять, покарають. Рабська свідомість – якір. Хочемо чітких правил гри, а водночас їх уникаємо. Прагнемо порядку тоді, коли ми до нього не готові. Втратити роботу – це найменша проблема. Почуття власної гідності, це те, що рухає нас в сторону Європи.

– Світлано, ти не даєш нереальних обіцянок?

– Ні. Ніколи цього не робила і не роблю. Можу тільки обіцяти, що буду працювати на максимум, використовуючи досвід, знання, освіту. Гарантувати порядність, чесність, справедливість, принциповість. І не важливо де, на яких посадах чи у яких сферах буду. Якщо ти за щось берешся, то роби це добре і якнайкраще, а головне роби те, що ти любиш і вмієш.

Спілкувалася: Наталія ЛАЗУКА

Фото: Володимир ЯВНИЧ





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ