У селі на Тернопільщині люди співають пісні, які ще ніхто не чув

0
1331

Свято села – це атмосфера гарних побажань, чудових слів, пісні і запального танцю. Це ніби іменини кожного жителя. Так про День народження села Олексинці Більче-Золотівської об’єднаної громади, що в Борщівському районі, сказала  керівник етногурту «Галичани» Галина Бабій.

Пані Галина займає посаду – завклубом. От, правда, цього закладу культури тут  немає. Починали будівництво, але  впродовж двадцятиліття так воно і замерзло.  Хіба щось вдасться зробити за кошт громади, яка три роки тому  об’єдналася з навколишніми селами і за рахунок податків, які лишаються на місці,  розбагатіла.

Найвагоміші донори громадської  казни – орендатори ТОВ  Корпорація «КолосВС» на чолі з Галиною Іванишин і фермерське господарство  «Грицюк», яке очолює Костянтин Грицюк. Якщо раніше річні бюджети сіл Олексинців і Шершенівки  складали по  800 тисяч гр, Більче-Золотого до півтора мільйона  грн, то зараз  бюджет громади  складає 27 млн.  Нещодавно громада одержала два автомобілі для сімейної медицини, на підході  машина невідкладної допомоги. Тут  понад чотири з половиною тисячі мешканців і об’єднання  впевнено  дивиться вперед, розвивається. А свята, фестивалі, загальні зібрання, концерти – тут звичне явище. Край співучий, натхненний. Як сказали місцеві жителі, особливістю і унікальністю Олексинців  є місцеві співанки. Їх із уст селян  можна писати – не переписати. Тут люблять співати такі пісні, які  ніхто ще  не чув.

Отож, вміють тут і працювати, і відпочивати. Про це говорили  голова ОТГ Галина Огородник і виконуюча обов’язки старости Олексиців Марія Болібрух, відкриваючи свято у приміщенні колишщньої контори. Тут і гуртки займаються, і репетиції проводить  хор, і сільські заходи відбуваються. Звичайно, коли сприятлива погода, то є  поблизу майданчик, на якому просто неба можна відсвяткувати велелюдні події. День села належить до таких,  але цьогоріч дощ не дозволив артистам і глядачам вийти з приміщення тіснуватого залу. Хоч  це і не вплинуло на урочисту атмосферу зустрічі  односельців, земляків, які сходяться  раз на рік з такої оказії.

Вік у села  дуже поважний -571 річниця, та воно молоде і барвисте, бо крім  старійшин, відомих вихідців, почесних громадян населеного пункту, тут багато дітей, які навчаються у місцевій дев’ятирічці.У Більче-Золотому – опорна школа і є музична. Батьки  з Олексинців  винаймають автобус і у Більче-Золотівській музичній школі дуже багато дітей розвивають свої таланти. Тому й молоде свято, бо майорить жовтими, блакитними, червонми, вишиваними костюмами і заквітчане стрічками та віночками. Глядацька зала зустрічала гостей квітами та яскравою фотозоною, про оформлення якої  подбала  завідуюча клубом.

Священники благословили захід, побажавши, Божої благодаті для всіх, а особливо для воїнів, які захищають мир на  передовій. Пісню у виконанні Ярослави Декалюк «Я дякую тобі, солдате» зал слухав стоячи. Змахували непрошену сльозу, співаючи разом давно відому пісню «Мамо моя, голубко сива», автором якої є Іван Кушнір з Яблунова Гусятинського району. Саме автор разом із Ярославою Декалюк і виконував цю пісню, якій уже 33 роки, але  високі синівські почуття завжди актуальні  і близькі серцю кожного.

Гості з Тернополя на своїх фестивалях «У Яблуневі яблуні цвітуть», «Яблуневий Спас»,  «Золотий Яблунів», «Мистецтво єднає Україну» зустрічаються з Олесинськими аматорами, підтримують дружбу. Вони і задали тон святу веселими подячними піснями батькові, родині,  ліричними про Україну,  про кохання, карпатськими коломийками, які підхопили юні танцюристи.

Справжній фурор викликала поява на сцені місцевого феєричного гурту “Галичани”. Співаки розіграли сцени залицяння за народною піснею про хворого Миколу, якого треба було поцілувати, щоб нічого не боліло. Приємно , що   у сільських аматорів збільшився колектив. Крім голосів   Ярослави Мишкун, Олени Яреми, Ганни Василів, Марії Чикулій,   Франки  Дешевої, зазвучали і чоловічі голоси – крім баяніста – Василя Дешевого, успішно зіспівалися   Зіновій Бабій, Пилип Роляк, Михайло Шпак. Запальні, колоритні, яскраві жінки, не менш яскраві чоловіки, навіть у меншості, не тільки додали настрою, а, дійсно, подарували вражень на цілий рік.

Гучними аплодисментами глядачі нагородили  місцевого»соловейка»  Теодора-Михайла  Якимишина. Юна співачка Галинка Дешева  з Польщі, де навчається,  приїхала спеціально  на свято, а минулоріч вона   брала участь у міжнародному фестивалі в Литві з  делегацією   обдарованих дітей України.  Велике захоплення глядачів викликали пісні у виконанні Оксани Гураль, яка в рідному селі виплекала талант, написала пісню про малу батьківщину. Втішила односельців  піснею і голосиста  Наталя Ярема.

А коли ведучі запросили  на сцену маленьких жителів Олексинців  – учнів місцевої школи, то було що  не слово то оплески, що не пісня то овації, а коли малята пустилися до танцю – захвату публіки не було меж. Відразу видно, любить і плекає село Олексинці  своє майбутнє.

Побувавши у такій дружній родині,  вже вкотре переконалася, що село було, є  і буде -джерелом  працелюбності,  збереження традицій, пісень, фольклору, носієм звичаїв та обрядів. Такі спільні свята  з’єднують минуле, сьогодення та майбутнє, передаючи надбання із покоління в покоління. Сьогодні вони захоплюють нас талантами, красою душі, але не забуваймо, скільки викликів  і непростих  питань ставить  життя щоденно перед ними. Хочеться схилити голову у великій шанобі перед людьми села за  їхню  щоденну працю, відданість та любов до рідної землі, велике бажання зробити світ кращим, наповнити його духом  непереможності, надії, віри і краси.

Людмила ОСТРОВСЬКА

 

 

 

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ