У Тернополі презентували книжку рекордсмена «Коронації слова»

0
219

У Тернопільському прес-клубі презентувавли книжку  незабутнього Сергія Сірого у форматі  віршованих казок для дітей «Слоненятко Роні» і унікального видання ручної роботи – артбук пісень і віршів  «Музика у слові», записаних голосом автора  на компакт –дисках. Видавництво «Джура»  приурочило видання до річниці  відходу автора у вічність.

Людське життя – коротке. Проте дехто навіть і цей короткий шлях проходить швидше, аніж потрібно. І все через свою жагу до життя, через бажання встигнути зробити більше, проявити свій талант і віддати його людстству. Таких людей небагато. І серед них наш  світлої пам’яті  колега, поет, пісняр, казкар, художник, патріот і сподвижник заслужений діяч  естрадного мистецтва  України  Сергій Сірий. Він жив українським словом, його чарівністю та милозвучністю. Сергієві  вдалося створити  шедеври. Пісні на його слова стали класикою ще за життя автора. Понад двісті  творів  нашого земляка, корінного тернополянина, склали вагому і неповторну сторінку пісенного мистецтва України. Він успішно пробував себе і в жанрі балади, сонет, коротких   чотирирядків, віршів-новел. Його перу належить і містична мелодрама “Йар навиворіт, або Кохання в чужому тілі”.

Єдине, що було спільним у творчості  – актуальність, глибина, ліризм, велика любов до місця свого народження, до  землі, яка дала крила. Згадую його поезію присвячену вислову англійською «Я люблю Тернопіль». Він обурювався і хотів, щоб українськими буквами це було написано. Коли побував за кордоном, то так і написав: «Навіщо Рим, як в мене є Тернопіль». А Тернопіль – «це казка , в якій ти живеш»- стала гімном нашому обласному центру. Активно відгукнувся  митець на  революційні події, присвятивши  твори «Небесній сотні». Інтернет-спільнота визнала однією із найкращих пісень про Героїв Євромайдану пісню на  його слова «Серце плакало», яка облетіла всю Україну. А пісня “Я – убитий солдат”, яку поет написав у 2014 році в співдружності з тернопільським композитором Сергієм Степанівим, рекомендована Міністерством освіти і науки України для проведення “Уроків мужності” у навчально-освітніх закладах нашої держави. Мені пощастило  з поетом записати багато радіопрограм, присвячених його творчості. Особливо любила авторські  пісні у його виконанні. Слова з неповторним тембром та ідеальним відчуттям мелодики  по-особливому стискають серце,  торкаючись  найсокровеннішого.

Він не економив  свою глибоку душевність і задушевність,  виплескував і вихлюпував на нас, слухачів,читачів, усю щирість і ніжність своєї щедрої душі. Сергій був постійно в рухові, в пориві  відкриття самого себе, своїх можливостей і таланту. В останні роки він, автор двох резонансних  збірок еротичної поезії “Твоє тіло – наркотик” та “Пожежа тіл”, захопився казкарством. Почав  записувати свої твори в студії, готувати компакт-диски. Герої цих оповідок – симпатичні, добрі ,  чуйні, справедливі, розумні і веселі. Видавництво «Джура» зібрало їх  в одну книжку під  заголовком «Слоненятко Роні». Презентували віршовані казки Сергія Сірого  його дружина, вірна подруга і натхненниця , відома журналістка Галина Сіра, директор Тернопільського видавництва «Джура» Василь Ванчура і сестра поета  – заступник директора  з роботи з дітьми Тернопільської міської бібліотечної системи Надія Швець.

– Цю книжку Сергій сам задумав і вже домовився  з видавництвом, – скзала Галина Сіра.- Але завершити справу не встиг. Я вперше взяла цю книгу вчора, саме 4 грудня,  рік тому, нестало Сергія.  Мені захотілося  це симпатичне слоненятко, зображене  на палітурці, почухати за вушком. Дуже вдячна художниці видавництва  Лесі Носихіній. Неймовірно  теплі і промовисті ілюстрації.

Директор тернопільського видавництва «Джура» Василь Ванчура довірливо розповів, що велику надію покладає на дитячі книжки. Втішений, що така світла, повчальна, яскрава книжечка побачила світ у його видавництві.

– Діти зараз не читають, вони зайняті комп’ютерами, гаджетами, іграми-приставками, а не  друкованим словом,-сказав пан Ванчура. – Хочеться, щоб батьки звернули увагу на це, бо ніщо не може замінити енергетику книжки, друкованої букви,   повчальної думки.  Ось я прочитаю, як мудро слоненятко Роні  навчало дружби тигренятко –  принцесу Бало, яка вередувала і ледь не віддала малюка на обід таткові. «Дружба – то не пряник:захотів і маєш! Бо вона – від серця, це душевний порух… Сильний, хто прощає!». Книжка, а особливо дитяча, потрібна, як хліб на столі, – завершив книговидавець.

Сестра поета – працівник книгозбірні,  запевнила присутніх, що така ошатна  синьоока книжечка  обов’язково знайде відгук у серцях малечі. Для залучення  дітей до  читання бібліотекарі  проводять багато заходів, презентацій, ідуть у школи на виховні години, на батьківські збори.  А ще книжка – гарний і цінний подарунок. Пані Швець поділилася спогадами про дитинство брата, розповіла про  здобутки творчості, про те, яким він був прискіпливим у пошуках слів, перечитував і перепитував про сприйняття та інтонацію. Поет знайшов себе і в художньому баченні полотен, оригінально писав картини на склі. Займався бальними танцями. Співав. В останні роки в ньому відкрився актор.

Правду кажуть, коли людина талановита, то вона талановита в усьому. А рукотворну книжку «Музика в слові» зробили, як артбук на 14 сторінках. Такі артбуки зараз вважаються і   елітарним явищем, так і «книгою для народу». Це єдиний екземпляр ,  який ввібрав у себе тепло рук художника, поета, співака, журналіста. До кожної теми сторінки  Сергій сам підбирав відповідні  світлини, сюжети малюнків,  записував звукові   компакт- диски з  відеорядом творів. Сестра впевнена, що Сергієві сподобалися б ці книжки, які він сам благословив у світ.

– Коли ми  з маленькими відвідувачами  знайомимося з творчістю Сергія Сірого, включаючи  зроблені ним відеоролики, ефект дуже вражаючий, діти в піднесенні аплодують, – сказала Надія Швець.

Так презентація новинок,  перейшла у русло щемливих спогадів про чоловіка, друга, колегу. Я співпрацювала з ним в останнє його літо. У Тернополі при Кіношколі  було Кінотаборування. Ми озвучували  казки. Сергій завжди мені присилав  свої роботи, пісні і я дуже пишалася, що була  серед перших поціновувачів його творчості. Про білочку –листоношу я вже знала з його озвученням, тому попросила дозволу дати цей твір у роботу, щоб юні читці мали змогу порівняти своє прочитання з еталонним, авторським.

Таким чином, у студії  ми опрацьовували саме ці казки, які надруковані у  новій збірці. Сказати, що ця робота дуже подобалася дітям, це нічого не сказати, вони були в захопленні. Я пересилала електронною поштою  наші доробки і Сергій тішився, що казки в рухові, живуть у благодатній   атмосфері. І коли я відкрила  зараз видання, я почула  голос поета, відчула навіть аромат тих літніх днів, проведених у студії. Ця книжка наповнена енергетикою  звуків, сонячна і світла. Мені захотілося приголубити це мудрісіньке і відважне соненятко, яке широкими очима  дивиться з обкладинки.

Учасники презентації добре знали Сергія, багато хто  співпрацював з ним.  Світлана Мичко  подякувала Галині Сірій, що вона довела справу до кінця, бо це дуже важка робота і велика відповідальність – видавати  працю  дорогої і рідної людини, якої уже нема, з якою не порадишся. У журналістки залишилися світлі спогади про студентські роки, адже вони разом навчалися  у Франковому  університеті на факультеті журналістики.  Він  читав вірші, голос зичний і впевнений.

Галина Сіра  відкрила секрет, про який Сергій нікому не говорив. Свого часу він вступив у Московський ВДІК  на акторське відділення, пройшовши неймовірний конкурс. Потім були різні перипетії і хлопець з України повернувся додому, хоч дзвонили звідти до батьків і просили, щоб він повернувся. Але він зробив чоловічий вчинок безповоротно. Отож, він бачив себе актором, цей талант завжди був з ним. І добре, як сказали журналісти, що він не пішов у конвеєр журналістики, бо не мав би часу на збірки творів, а в нього їх до десяти.

Серед українських літераторів Сергій Сірий єдиний, хто удостоєний загалом п‘яти «корон» «Коронації слова». За життя письменник двічі ставав лауреатом престижного  літературного конкурсу. А цьогоріч, уже після смерті, його «коронували» ще тричі. Його пісня-реквієм «Чорний ворон», приурочена захисникам України на східному фронті, отримала спеціальну відзнаку «Коронації слова-2018», а дві пісні для дітей вибороли одразу «золото» і «срібло» на   «Молодій КороНації-2018». Нині на честь нашого талановитого земляка  у Києві на вулиці  Івана Мазепи зростає дерево його пам‘яті.

Журналістка Люба Красновська  згадувала, як Сергій присилав їй багато робочої інформації, але і свої твори, як подарунки.

– Сергій дуже талановитий, багатогранний, але попри всі таланти йому вдалося зберегти в собі дитину, – сказала журналістка. – Інакше він не зміг би писати такі твори.

Як відзначили присутні, якби представляли проблемну книжку для дорослих, то спогади про автора  були б тужливі, які б тиснули, з жалем і тривогою. А так у залі у    бринів світлий сум, презентували дитячу книжку, таку ж сонячну, яким був і її автор. Він мав  талант проникати  у душу,  і залишив нам  найголовніше –  слова, які  проектуються на кожного і западають в серце. Ти, Сергію,  не помер: тебе не стало у нашому вимірі. Тебе забрав до себе Бог, щоб ти звідти дарував проміння  любові, мелодій ще не написаних тут пісень і  щемливого спогаду. Твоя муза, яка зберігає реквізити  електронної пошти Сергія Сірого, Галина Сіра,  висловила  запевнення, що ти ще не раз  повернешся до нас у  неповторних мелодіях  своїх слів, які  ще чекають виходу  між люди. Допоки пам’ятаємо, ти живий…

Людмила ОСТРОВСЬКА

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ