Тернопільський письменник розповів, як крав у дитинстві

0
219

Колись ми були дітьми і крали з полів. Наче й не бідували, що нема чого їсти. А все ж, сідали на підліткові роверки чи «Україною» попід раму і їхали по молодий горох, кукурудзу, ще там щось, типу гички для худоби. Тоді було якось драйвово, ховалися від «бобіків», ми з того потім сповідалися, але жалю за ті гріхи не було. Бо то колгоспне, нічийне, не шкода. Так казали нам старші.

Трохи пізніше, коли я їздив з якимось малим по горох, я настільки шифрувався, що довго не міг знайти свій ровер і вже того гороху геть не хотілося.

І огірки. Я ніколи особливо не любив огірків, а помідорів тут не дуже садили, а їх любив. Взяв якусь торбу і йду. Дивлюсь, якась жінка зриває, думаю, підійду до неї, разом вже трохи безпечніше. Така собі співучасть і можна почергово пильнувати за «бобіками». А вона до мене: «Ти чий такий?». І я втік. Наступного дня виявилось, що то була агрономиха. Після того я ставлюсь до огірків обережніше. Та й вже більше насіють того ріпаку, а що з ним робити?

Неподалік, кілометрів за два, був великий став. Один був взяв в оренду, далі спустив, води не набралося, джерела забилися. Тепер на тому місці вже росте люцерна.

Микола ШПАКОВСЬКИЙ



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.