Тернопільська журналістка дізналася, чи справді лікарі отримуватимуть до 30 тисяч гривень зарплати

0
292

Національна служба здоров’я України (НСЗУ) — новий орган, який керуватиме фінансовою системою медицини в Україні. На першому етапі реформи через Нацслужбу держава буде фінансувати роботу сімейних лікарів, терапевтів і педіатрів. Надалі вся система медицини буде оплачуватися через Нацслужбу здоров’я. Фактично створений орган керуватиме всією системою фінансування медицини в Україні.

Відомство  напряму укладатиме угоди із закладами охорони здоров’я щодо надання медичних послуг українцям і платитиме за це гроші з держбюджету. Однак сама служба не матиме цих коштів на руках (або рахунках), а лише переправлятиме їх із державної казни. Очолює нову потужну виконавчу  структуру Олег Петренко , який став переможцем конкурсу на цю посаду.  Національна служба здоров»я   офіційно працює  неповних два місяці.

Олег Петренко   не дуже має час для спілкування з журналістами – роботи не початий край. Але на семінар  «Нова якість системи охорони здоров»я: як забезпечити успішне впровадження реформи», організований  коаліцією Реанімаційний пакет реформ за підтримки Європейського Союзу,  він завітав із презентацією – «Національна  служба здоров»я України: основні завдання  та перші кроки у 2018 році».

Щирий у спілкуванні, відкритий, сміливий, далекоглядний, впевнений у розвитку справи, яку йому доручили. І ще додам: діловий чоловік, знає відповіді на всі питання, що стосуються реформи медицини, бо стояв біля її витоків і доклався до розробок основних напрямків, професіонал,  відчувається, що живе цим і передбачає можливі ризики.  Позитивно налаштований на перспективу. Ви це самі зрозумієте з викладу його  презентації і  спілкування у форматі «питання-відповідь» з учасниками столичного семінару.

– Реформа системи охорони здоров’я в Україні не є копією жодної з систем. Це – унікальна українська система. Ми взяли найкращі практики європейських країн, Канади та Великобританії і створили систему. Модель, яку ми пропонуємо, більше схожа на британську. Україну чекають кардинальн, тевтонічні і зміни в цій галузі. Впродовж 25 років ніхто не наважувався цього робити. Національну службу здоров»я створили згідно із  Законом  України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”. Отож, ключові слова нашої служби – «державні фінансові гарантії». Ми національний  страховик, який укладатиме договори із закладами охорони здоров’я та закуповуватиме у них послуги з медичного обслуговування населення. – зазначив Олег Петренко. – Ми створили надважливу структуру для системи фінансування медичних послуг через новий механізм.

У кінці березня – народилася  служба, а вже з липня має повним ходом заявити про себе, запрацювати. З одного боку, це дуже стислі терміни, з іншого — саме так реформи і робляться. Служба вже зареєстрована, затверджено штатний розпис, перші співробітники розпочали роботу. Зараз багато що залежить від центральних органів виконавчої влади, де чітко регламентовані процедури, кожен крок триває не один день. Проблема у тому, що все створюється з нуля. Але це не лише проблема, а й можливість створити дійсно дієздатний орган.

Гранична чисельність співробітників затверджена постановою Кабміну і становить 1060 осіб, з них 250 ‒ центральний апарат і 810 ‒ територіальні підрозділи, що будуть створені у перспективі у кожній області. Це будуть не юридичні особи, а відділення Національної служби здоров’я із певними спеціалізованими функціями.

-Ми розраховуємо, що формування територіальних підрозділів розпочнеться не раніше другої половини поточного року. Швидше за все, це стосуватиметься регіонів, обраних для підготовки реформи вторинної медичної допомоги на 2019 рік. Медичні заклади вторинного і третинного рівня заходитимуть у реформу, як у цьому році заходять медзаклади «первинки».  Зараз формується опис кожного структурного підрозділу, його функцій, моделі компетенції персоналу, ключові процеси ‒ це кілька десятків аркушів формату А3 зі схемами.

Це складна структура, але основними будуть функції договірної роботи з надавачами медичних послуг та відділи медичних експертів, економістів та аналітиків, які займатимуться розробкою тарифів та програми медичних гарантій. А також великий підрозділ комунікацій, тому що, згідно з законом, ми повинні забезпечувати інформування населення про обсяг програми державних гарантій.  В апараті є різні департаменти, які стосуються фінансів, бухгалтерії, казначейства тощо. Все, що потрібно для виконання функцій держави.

Також з часом в управління НСЗУ перейде державне підприємство “Електронне здоров’я”. Оскільки вся робота НСЗУ побудована на електронній медицині. Як ми знаємо, лікарі первинної медичної допомоги укладатимуть декларацію з пацієнтами і заноситимуть інформацію до системи електронної медицини. Також система містить реєстри закладів, лікарів і пацієнтів “первинки”. Отже, на основі цих даних ми формуватимемо бюджети закладів і перераховуватимемо їм кошти на основі подушної ставки. Це — основа нашої роботи у другій половині 2018 року. Паралельно триватиме підготовка до 2019, і основне — 2020 року, коли усі послуги, надані пацієнтам медичними закладами не тільки первинного рівня, але і лікарями будуть фінансуватися через НСЗУ в рамках програми медичних гарантій.

Закон про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення передбачає  етапність розгортання. Його перехідні положення чітко передбачають: у 2018 році ‒ зміни на первинному ринку, в 2019 році ‒ на вторинному ринку і третинному. З 2020 року ‒ лише програма медичної гарантії, інших механізмів фінансування не буде. Субвенція на фінансування установ охорони здоров’я на місцях існуватиме лише протягом 2019 року, і лише для тих, хто не ввійде у реформу. З 2020 року вона не передбачена.

Звичайно, ризики є з політичною волею, але ми тримаємося букви закону. Ще раз наголошу –  у 2019 році пільговий період завершується. Реформа – це спільна справа керівних органів.

Скажімо, коли пацієнти активно підписують декларації( а вже понад 10% населення це зробило), місцева влада, як правило, займається автономізацією і зміною статусу установ. Іноді ми зі свого боку підштовхуємо місцеву владу як можемо. Але первинна медична допомога ‒ безпосередня відповідальність місцевої влади, тут МОЗ або НСЗУ не можуть зарадити. І якщо місцева влада вважає, що їм не потрібне додаткове фінансування, яке пов’язане з новими умовами оплати медпослуг, то тоді лікарі і пацієнти мають сказати своє слово. МОЗ своє завдання виконав, розробив усю нормативку, Кабмін затвердив необхідні постанови, оскільки у нас зараз дуже хороша підтримка від уряду. Він надає активну промоцію реформі, активно пояснює, що без дій місцевої влади, лише уряд, або лише НСЗУ, або лише Міністерство охорони здоров’я не можуть реформу зробити.

На запитання про зві»язок з департаментами охорони здоров»я  підрозділів  Нацслужби, пан Петренко  відповів, що це самостійні  не взаємозв’язані організації ,  хоч керівник і  шукає модель їхньої співпраці.

– Ми шукатимемо варіант чіткого розмежування функцій. Департамент охорони здоров’я ‒ це уповноважений орган власника медзакладу, хоча не скрізь так. Ми зараз стикаємося з ситуаціями, коли місцева рада не передала департаменту охорони здоров’я право оперативного управління майном. Зустрічаючись із представниками регіонів, ми обговорюємо етапність розгортання реформ і вбачаємо ризики  не вкластися в терміни. Але відрадно, що медзаклади підписують декларації з пацієнтами, намагаються підтягуватися до стандартів, розроблених  НСЗУ.

Наші умови не мають нічого складного і екстраординарного. Центр первинної медичної служби чи амбулаторія повинні автономізуватися. Тобто стати комунальним некомерційним підприємством, яке зможе відкрити свій розрахунковий рахунок в банку. У них повинні бути комп’ютери, підключені до електронної системи охорони здоров’я через  медичну інформаційну систему. Що стосується матеріально-технічного оснащення, його перелік визначений наказом МОЗ № 148, який вже прийнятий.

У лікаря має бути кабінет, набір простого медобладнання для обстеження, перелік необхідних ліків тощо. Крім того, медзаклад має відповідати табелю оснащення. До речі, табель розділено на кілька складових ‒ є базові, а є розширені вимоги. Обов’язковими є лише базові вимоги. Також є ще кілька сервісних вимог, які є частиною договору: можливість записатися на прийом віддалено, телефоном або через інтернет, і базові програми електронної черги, інформація про можливості потрапити до цього медзакладу ‒ графік його роботи і інформація про чергові установи, а також вимога, щоб у медустанові була можливість зробити базові аналізи.

Медзаклад зможе сам визначитися, яким чином будуть проводити сам аналіз, але можливість забору крові має бути забезпечена на місці. Ті, хто  готовий до цих вимог,  будуть приймати виплати за новим механізмом у липні 2018. Наше завдання ‒ провести перші виплати для тих, хто виконав усі вимоги.

Серед лідерів пан Петренко назвав 124  громади, де потенціал реформи можна буде реалізувати у повному обсязі. Серед них  Житомир, де вже всі медзаклади практично автономізовані. До 1 липня вони, швидше за все, будуть готові і  заявляють про це .  У  Маріуполі  понад півмільйона жителів   ввійшли в реформу, є і маленькі села, які сприйняли новацію. Вони хочуть відчути переваги реформи. На їх прикладі розпочнемо   етап «гроші йдуть за пацієнтом», а  механізм виплат, в якому, окрім НСЗУ і медзакладу, задіяні й інші органи, наприклад, Держказначейство, наразі відпрацьовується.

І про розрахунки детальніше.  Кожен повинен знати, що йому гарантує держава, в якому обсязі, як це реалізують — роз’яснювальна місія  також  на Національній службі здоров’я.

Кабмін затвердив тарифи на пацієнтів для терапевтів, педіатрів та сімейних лікарів. Постановою закріплений базовий тариф за обслуговування пацієнта 2018 року – 370 грн за людину на рік. Первинна медична допомога  включає: діагностування та лікування найпоширеніших хвороб (застуда, грип, отруєння, травми), спостереження за вагітними, гіпертоніками, діабетиками, хворими на туберкульоз, СНІД, онкозахворюваннями, паліативна допомога (полегшення страждань). Безкоштовними є вимірювання тиску, електрокардіограма, аналізи крові і сечі, в тому числі на цукор. Цей тариф  діє для пацієнтів віком 18-39 років. Для інших вводяться підвищувальні коефіцієнти: на малюків до 5 років виділять по 1480 грн, на дітей 6-17 років – по 814 грн, на 40-64-річних – по 444 грн , від 65 років і старше – по 740 грн. На перспективу в планах уряду – підняти у 2019-му  році  річний  тариф, від якого йдуть дальші розрахунки,  до 450 грн. Таку суму отримає медустанова або лікар-приватний підприємець, який підписав договір про співпрацю з Нацслужбою  здоров’я.

До кінця 2018 року медустанови отримають додаткове фінансування і за пацієнтів, які були прикріплені за територіальним принципом, але договір не уклали. Але на них дадуть всього по 240 грн/рік, і то за умови, що лікарі не набрали достатньо пацієнтів. Нагадаю: для терапевтів це 2000 осіб, педіатрів – 900, сімейних лікарів – 1800 осіб.  Зменшені ставки на ліжко-місця за старим принципом   стимулюватимуть  держклініки до співпраці з НСЗ.  До речі, щороку базова ставка підвищуватиметься.  Коефіцієнти також дещо змінять свою вагу.

– Ми зберемо певну інформацію, отримаємо реальний зріз, і тоді підкоригуємо їх у відповідності до структури населення України та потреби в медичних послугах. – сказав Олег Петренко. – Але все це буде ув’язано з рядком у державному бюджеті. Гроші через нас  надійдуть в розпорядження головного лікаря клініки або керівника  приватного медзакладу і можуть бути витрачені на зарплату лікарям і медсестрам, ліки і аналізи, обладнання, “комуналку”, ремонти тощо. Головне, щоб була прозорість у розподілі зарплат, адже грошима, отриманими від НСЗ, розпоряджатиметься  керівник.

– Дохід лікаря обговорюють між цифрами 15-30 тисяч. Наскільки це реально?

– Зараз ніхто нікому не говоритиме, скільки платити, хоча є визначені законом норми. Закон передбачає, що з моменту повної реалізації програми медичної гарантії з 2020 року при розрахунку тарифів щодо компонента зарплати лікаря буде використано коефіцієнт 250% від середнього розміру заробітної плати за липень року, що передує розрахунковому періоду. Тобто, тариф передбачатиме саме такий рівень.

Підвищення тарифу і  зарплати — стимул для швидшого переходу на нове фінансування, бо основна задача реформи — економічними стимулами змінити поведінку надавача. Щоби він краще надавав медичні послуги пацієнту. Тобто заклад не утримувався, а міг прогнозовано формувати свій бюджет на основі кількості та якості послуг наданих громадянам.

– Як на місцях сприймають нововведення?

– Як і загалом усюди, є люди, які активно хапаються за будь-які можливості втілити позитивні зміни, а є ті, які вважають, що це їм не потрібно. Переважає поки що настрій скептично-сумний і вичікувальний. Та найкращим сигналом є те, що, спілкуючись безпосередньо з деякими головними лікарями, я чую запитання: “Що треба зробити? А як це повинно бути? На що звернути увагу? Як краще використовувати кошти?”. Тобто, поступово філософія змін знаходить розуміння, економічний фактор починає впливати на поведінку постачальника медпослуг, а це і є основним завданням реформи, коли економіка визначає доцільність.

Повторю: зі свого боку ми все зробили. Базові документи, що регулюють виконання закону про медреформу, вже розроблені, але не всі з них введені в дію. Деякі перебувають на стадії проходження в центральних органах виконавчої влади, деякі проходять останні узгодження. Іноді дуже складні.

Ми реально змінюємо усі правила гри, але, на жаль, на сьогодні деякі речі взагалі законодавством не врегульовані. Нам би дуже хотілося відповідати усім вимогам чинного законодавства. Нам доводиться виконувати вимоги норм, які самі ще перебувають у розробці. Коли ухвалювали закон про медреформу, були внесені зміни більш ніж до 17 законів, але з’ясовується, що в деякі потрібно ще додатково вносити зміни. Тому, коли формуватиметься штат НСЗУ, підрозділ, що займається нормативно-правовою роботою, буде одним з основних.

На жаль, ми небагата країна, тому не можемо просто витрачати ресурси. Хоча я, зі свого боку, вважаю, що реформи роблять не тоді, коли достатньо коштів, а тоді, коли коштів бракує. І найперша реформа ‒ це навчитися жити з урахуванням коштів. Ми не вміємо цього робити. Будемо вчитися і не тільки цьому. Адже знайти фінансиста чи бухгалтера не так важко. А ось аналітиків медичного ринку, фахівців із формування тарифів, наприклад, — практично нереально. Один із шляхів — шукати розумних людей, які готові навчатися і переймати європейський досвід. Але для цього потрібен час.

– Нацслужба здоров’я виконуватиме і контролюючу функцію…

– Ми контролюємо надавача послуг, тобто заклад і лікаря. Як це відбувається? Лікарні звітують нам через електронну систему охорони здоров’я, але не так, як звикли на папері, а просто тим, що заносять до системи інформацію про свою роботу. Ось веде сімейний лікар, припустимо, 2 тис. пацієнтів і заносить всі дані про них у систему. Ця інформація консолідується у нас.

– Безкоштовні ліки також ітимуть через вашу службу?

–  Скоріше за все, реімбурсація перейде в 2019 році. Бо частина, яка стосується амбулаторних ліків, згідно із законом, повинна бути реалізована через Національну службу здоров’я.  Ця робота ще чекає на нас. Взагалі, робота над реформою системи фінансування медицини тільки розпочинається, ще працювати і працювати.   У будь-якому разі нам потрібно пережити недоліки перехідного періоду до 2020 р. року, коли всі мають укласти договір із НСЗУ у рамках програми медичної гарантії, куди входять і первинна, і вторинна, і третинна, і екстрена  допомоги, реабілітація, пологи тощо.

– І все ж, наскільки відсотків  вподовж цих перехідних років життя може внести корективи в реформування медичної галузі? Чи пан Петренко, взагалі, допускає таке?

-Так, життя вносить  свої зміни, новації мусять приживатися. На якихось етапах можливі зміни, але ключових позицій не будемо міняти.

 Людмила ОСТРОВСЬКА


БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ