«Поряд із жінкою саме такий чоловік, який є її віддзеркаленням», – тернополянка Неля Чухрай

0
473

Чоловіки надихають жінку – бути. Вчать жінку бути жінкою. Що можна бути неідеальною. Вчать стримувати емоції, керувати ними. Тому що ми, жінки, часто робимо вчинки під впливом емоцій, і цим самі собі шкодимо. А інколи треба і їх виключати. Так вважає неперевершена тернопільська майстриня бісероплетіння Неля Чухрай. Сайту Про Те розповіла не про рукоділля, а про прості і складні схеми стосунків між чоловіком і жінкою.

– Коли поряд нема чоловіка, жінка може все. – розповідає Неля. – Але для чого їй це? В неї інше призначення. Вона має право бути слабкою, має право не звалювати на себе всі хатні обов’язки, (враховуючи догляд за дітьми). Тому чоловік поряд для того, щоб нагадувати жінці, хто вона. Я зараз говорю про справжніх чоловіків-підтримку, опору, словом, про «кам’яну стіну», а не про тих, хто буде підвищувати свою самооцінку за рахунок приниження своєї дружини. Не про тих, кому простіше випити оковитої  і забути за проблеми у сім’ї, «бо є жінка, яка має за тим дивитись, бо ж вона – берегиня домашнього вогнища». На жаль, є і такі особи.

Часто спілкуюсь із психологами, і знаю, що поряд із жінкою саме такий чоловік, який є її віддзеркаленням. Тому, любі жінки, хочете мати поряд із собою доброго, турботливого, люблячого чоловіка, будьте доброю, турботливою, люблячою жінкою спочатку для себе, а вже потім для нього. Пізнайте себе і полюбіть такою, як ви є.

– Чи завжди чоловік це вміє бачити серцем?

– Жінка вчить чоловіка того, що вона жінка. Що він теж може приготувати вечерю, зробити уроки з дитиною, прибрати квартиру, починаючи від кухні і закінчуючи ванною кімнатою в суботній день. Вчить лагідності та стриманості. Вчить любові. Вчить звертати увагу на емоції, вміти впоратися з ними, при потребі.

Насправді, у сім’ї ми доповнюємо один одного. Ви ніколи не помічали, як поєднуються у пару настільки різні на перший погляд люди? Варто лиш придивитись. Я це почала помічати на третій рік свого заміжжя. Якщо в чоловіка більш розвинена чуттєва сторона, то він буде помічати цю чуттєвість у своїй жінці. Буде допомагати їй. І на емоційному рівні у них може бути ідилія. Якщо ж емоційний рівень у чоловіка заблокований, в дитинстві йому часто забороняли проявляти свої емоції, навіть більше, сварили, то звісно ж у 90 випадків зі 100 він може не проявляти стільки ніжності і ласки, стільки чуттєвості, скільки цього хотіла б жінка. Тому одне з її завдань якраз і навчити чоловіка бачити серцем. Це виведе пару на новий рівень відносин, зблизить. І від цього вони обоє лише виграють.

– Вам комфортніше у родинному колі чи на самоті?

– На свята, коли вся родина у зборі, то звісно ж веселіше, цікавіше, приємніше. Проте, коли я буваю сама, то не нудьгую. Знаходжу чим зайнятись і навіть насолоджуюсь самотою. Люблю тишу за те, що в такі моменти можна обдумати, що вже зроблено, над чим ще треба попрацювати, просто помріяти.

– Чи варто жінці прагнути до ідеалу?

– Ідеальна жінка для кожного різна. Важливо, щоб жінка насамперед любила та поважала себе саму. Коли вона для себе буде ідеальною, то її оточення буде заповнене саме тими людьми, які вважатимуть її такою. Буде гармонія всередині жінки, тоді і все, що навколо неї теж буде в гармонії.

– Головний урок, який ви отримали ставши мамою. Яким чином це вплинуло на ваше  життя?

– Головний урок – ідеальної мами не існує! Щоб дитина була щасливою, треба, щоб спочатку цьому ремеслу навчилась її мама. Не може бути все випране, напрасоване, наготовлене, напечене, поскладане, вимите (цей список можна продовжувати до безкінечності), і мама при цьому буде повна енергії та ентузіазму ще щось творити.

Колись мені сказали таку фразу: «Як би ти сильно не старалась не повторити чужих помилок і бути для своєї дитини ідеальною мамою, ти нею ніколи не станеш. Тому що настане день, коли твоя дитина все одно чимось тобі дорікне. Тому живи, люби, радій і давай дитині все, що ти можеш дати на цей момент, але без фанатизму». У всьому важливо дотримуватись золотої серединки. Саме тому інколи в моєму домі не пахне смачною випічкою, інколи чоловік готує сам вечерю, інколи у доні кілька днів підряд одна і та ж зачіска-коса, інколи наші рибки дотримуються дієти (бо  забуваю їх нагодувати), інколи мої улюблені кімнатні рослини опускають свої «вушка», бо  забуваю вчасно їх полити. Зате я – щаслива мама.

Обожнюю притчу про одну єврейську багатодітну маму, яка була настільки виснажена, що ледве могла впоратися з усім. І от вона вирішила піти до рабина, і запитати його поради. Коли вийшла від нього, то з того часу її ніби хтось підмінив. Мама перестала сварити дітей і завжди була усміхненою. Раз на тиждень вона ходила на ринок і повернувшись, ввечері зачинялась в кімнаті, наказуючи дітям не турбувати її. І от в один вечір діти вирішили порушити заборону. Відкрили двері і побачили, як мама сиділа за столом і пила чай із солодощами. «Мамо! Що ти робиш? Як же ми???» На що мати відповіла: «Тихо, діти! Я роблю для вас щасливу маму».Отож, урок який я засвоїла чітко: щаслива мама – щаслива дитина!

– Як встигаєте ще й рукоділлям займатися?

– От для чого, для чого, а для рукоділля я час знаходжу. Бо це насамперед задоволення, відпочинок, настрій, а вже потім робота. Раніше працювала по ночах. Коли чоловік з донькою уже спали, в мені пробуджувалось натхнення. Могла сидіти до 2-3 ночі і щось в’язати, шити, валяти.

Зараз по-іншому до цього ставлюсь. Все ж таки людина – не робот. Тому стараюсь на рукоділля виділяти час розумно. Але в тих же умовах, що й раніше: необхідно, щоб ніхто не відволікав, і щоб обов’язково лунала музика. Без музики якось не твориться. Навіть, коли музика не ввімкнена, то обов’язково щось сама наспівую.

– Що вам у житті дає душевний спокій?

– Душевний спокій – це своєрідне перезавантаження, відпочинок, гармонія. Це нова я, яка знову готова до експериментів і нових творінь. Душевний спокій – це моя впевненість в своїх силах. Впевненість в  тому, що все стається саме тоді, коли має статись, і Хтось зверху дає мені достатньо сили та мудрості, щоб впоратися із усіма неприємними моментами.

– Що, на вашу думку, люди сприймають надто серйозно і чим легковажать?

– Одна відповідь на обидва запитання. Як я вже казала, у всьому потрібно шукати золоту серединку. Колись  не розуміла цього і страшенно обурювалась, мовляв, чому не можна так або отак? Чому потрібно саме посередині вибирати? Зараз я це дуже добре усвідомлюю. Люди надто серйозно сприймають критику на свою адресу. Та легковажать нею ж, бо не завжди роблять правильні висновки.

Хтось у дитинстві був недооцінений та недолюблений і тому зараз сприймає критику дуже болісно. Хтось, навпаки, був дуже залюблений, тому зараз у нього завищена самооцінка і він не зважатиме на здорову критику, так як впевнений, що все робить правильно.

Тому, як на мене, в кожного з нас мають бути в оточенні такі особистості, що, наче ті голуби в казці про Попелюшку, допоможуть розпізнати, де горох, а де сочевиця, і відділити одне від другого. В певний період життя одним з таких помічників для мене стала моя сестра, за що я їй безмежно вдячна. Тому моя маленька порада – якщо ви знайшли таку людинку, бережіть її. Тому що життя інколи підкидає нам такі ситуації, з якими нам самим важко впоратися або ж ми можемо не бачити всієї картини. А оті наші голуби-помічники якраз і відкривають очі, і завдяки їм ми зростаємо у всіх сферах.

– У чому ви дуже щасливі?

– Я просто щаслива! В мене є те, про що я колись могла лише мріяти. В таких випадках я завжди говорю, що Хтось там зверху дуже мене любить.

Наталія ЛАЗУКА

 





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ