Тернопільська танцівниця розповіла, чому, одружившись, діти повторюють помилки своїх батьків

6
2750

Оля ОлійникПро негативне ставлення чоловіка до жінки і як це впливає на майбутнє дочки написала на своїй сторінці у Фейсбуці тернополянка Оля Олійник. Пост досить життєвий і правдивий з реальними прикладами. Сайт Про Те поцікавився, чому тернопільська танцівниця порушила цю тему. Це її зачепило за живе чи вона бачить приклади всюди і скрізь? Оля Олійник – директор dance studio «OXYGEN» і тренер зі східних танців та lady dance.

– У зв’язку зі своєю діяльністю я багато спілкуюся з дівчатами. Як в студії, так і поза студією. Це клієнти, тренери, фотографи, відеооператори, подруги. Вперше про це задумалася ще минулого року. Звернула увагу на пару, де дівчина – відома особистість в Тернополі, бізнес-леді. Досягла всього сама, їх поважають люди. Проте вона терпить хамське відношення свого коханого. І здавалось би… красуня, все при ній, могла би мати достойного чоловіка біля себе, а вибирає плакати щодня через свого мужчину, який ще й підносить на неї руку. Для мене це був шок. Але коли я запитала її про батьків, виявилось, що вони жили недобре і розлучились.

З іншою парою познайомилася цього літа. Схожа історія, але це вже сімейна пара. Обоє бізнесмени. До речі, дружина мусить бути сильною бізнес-леді аж ніяк не через те, що вона хоче такою бути. Причина в тому, що будучи заміжньою, вона забезпечує себе сама. Чоловік вважає, що кошти, які дружина витратила на догляд за собою (манікюр, фарбування волосся тощо) – це гроші, викинуті на вітер. Мовляв, навіщо жінці нова сумочка, якщо стара ще не порвалась? То й нехай йде в декретну відпустку, сидітиме в хаті, а в хаті їй нічого не треба. До того ж – хамське ставлення. Дружина сама по собі або з дитиною, і чоловік – сам по собі. Часом ще й налаштовує проти мами дитину: «Правда, ти на маму образилася… Правда ти з мамою не поділишся…» Коли я запитала ту жінку, чому вона це дозволяє і терпить, то почула відповідь: «Мій тато поводив себе з моєю мамою ще гірше».

– Тобто приклад тата для дівчинки настільки серйозний, що вплине на її доросле життя? Якби ж чоловіки це знали або хоча б сприймали це усерйоз… Навряд, чи кожен братиме на себе таку відповідальність – усвідомлення цього.

 – «Всі ми родом з дитинства» Антуан де Сент Екзюпері. У дитини формується модель стосунків між чоловіком і жінкою за моделлю батьківських відносин. Також стосунки чоловіка з майбутньою дружиною починаються з його стосунків з матір’ю, і навпаки – стосунки дівчинки з майбутнім чоловіком починаються з її стосунків з татом. Пам’ятаю, як будучи маленькими, ми з братом гралися в Любу та Ігоря. Це мої батьки – мама Люба і тато Ігор. Ми копіювали їхню поведінку, збираючи дітей на прогулянку. Точно копіюючи їхні фрази і манери. Моя мама тепер розповідає, що їм тоді було дуже весело подивитись на себе зі сторони.

– З ваших слів, дівчинка, яка виросла без тата, коли раптом батьки розлучилися, й не бачила, як її маму принижують, не люблять, ігнорують, докоряють, має більше шансів на щастя? Вона цього не повторить?

– Ні, звичайно. Така дівчинка взагалі не має моделі сім’ї і їй буде складно побудувати стосунки з чоловіком. Щоправда, якщо батьки розлучились, дитина залишилась з мамою, і мама знайшла другого чоловіка, то дитина братиме модель стосунків з тих, в яких росте і який приклад вона бачить щодня.

– А якщо мама не вийшла заміж і міняла чоловіків?

– Якщо міняла чоловіків і син чи дочка це бачили, то у дитини закладається в підсвідомості, що навколо блудство. У дорослому житті буде переконана, що всі зраджують.

– Якщо, до прикладу, чоловік ставить до дружини погано, а до дочки дуже навіть добре. То вона в дорослому житті вибере чоловіка, який ставитиметься до неї, як тато до мами, а не до неї?

– Швидше за все, такій дівчинці в майбутньому буде легко з чоловіками. Але модель стосунків у неї відкладається за батьківськими, тому підсвідомо вона буде шукати чоловіка схожого на тата, і отримає до себе таке ж відношення, як в тата до мами. На жаль.

– Як ваш тато ставився до вашої мами? Які висновки ви для себе в житті зробили?

– У моїй сім’ї були всякі моменти, як і в кожній. Десь колись були і непорозуміння та сварки. Але мама завжди була і є для мого тата: «Золотком, Любуською і Сонечком». Тато ніколи нічого не шкодує мамі чи нам з братом в матеріальному плані, якщо має можливість. У нас царює любов, повага та взаєморозуміння. За такий приклад, модель стосунків я вдячна батькам і дуже їх люблю.

– І ще запитання задля справедливості. Жінки теж різними бувають. Не всі ангели. Як впливає на дітей агресивне. зневажливе ставлення жінки до чоловіка? Колись почула фразу, що приваблює чоловіка та жінка, яку йому хочеться захищати, а не від якої хочеться захищатися самому.

– А звідки ж беруться ті погані чоловіки? Все те ж. Беруть модель стосунків зі своєї сім’ї. Ставлення чоловіка до жінки знову ж таки починається з його стосунків із мамою. Знаю випадок, коли хлопчик ріс із мачухою, яка постійно з нього насміхалася, знущалась. Одна його сторона – він багато досяг в житті, бо хотів довести, що він кращий. А інша сторона – у стосунках з дівчиною він наче мститься мачусі, постійно принижуючи кохану, навіть піднімає на неї руку.

І ще – якщо нема поваги до мами, то і до дівчини, дружини не буде. Буває й інше. Якщо чоловік виріс без тата, а була лише мама, тоді у нього не має моделі сім’ї. Його дружині й дітям буде нелегко. Він не знає, як має поводити себе як тато і чоловік. Часто такі чоловіки попри любов до родини ведуть себе досить егоїстично. Він звик отримувати від мами, а не віддавати, тому хотітиме цього від дружини. Діти в таких сім’ях часто ростуть без татової підтримки – він ж досягав всього сам, тому і їм постійно буде дорікати, навіть якщо допомагатиме. Мовляв, я ж це все сам, а тобі готове подавай. Дружині ж важко в тому плані, що їй потрібно боротися за увагу від чоловіка з його мамою. Якщо мама ростила сина без чоловіка, то любов віддавала всю і як до сина, і як до чоловіка. Він був для неї всім, тому жодна невістка не є достойною її сина. Часто такі мами занадто пхаються у стосунки сина, бажаючи йому кращого, і руйнують їх.

Є ще такий закон – якщо дуже на чомусь зациклюєшся,  то те і втрачаєш. Часто мама, яка зациклена на синові, на жаль, отримує від нього в замін зневажливе, хамське відношення. Хоча він все одно прислухається і любить її, але самою поведінкою зневажає. Може хамити, навіть руку підняти. Тобто він таким чином мстить за те, що вона душить його своєю Любов’ю і не дає особистого простору. Він це робить несвідомо, не спеціально мстить.

Буває, що сини вибирають зациклених на них матерів, а з дружинами розлучаються. Маму ж бояться будь-чим образити, навіть добрим ставленням до дружини. В даному випадку мама, мабуть, більше зациклена на собі, ніж на синові. Тобто мама ставить на перше місце свої потреби і син так звик. Тут в мами просто нездорове відношення до сина. Підсвідомо вона сприймає його, як чоловіка і ревнує до дружини. Тоді треба жити окремо від мами і рідко з нею бачитися. Тільки в такому випадку можна покращити стосунки  чоловіка і жінки. Інакше – будуть усі на нервах, в тому числі і діти.

– Більшість жінок себе недооцінюють, на вашу думку? Які ще причини?

– Всі причини в нашому дитинстві. Недооцінюють себе ті дівчата, жінки та чоловіки, яких, знову ж таки, недооцінювали батьки в дитинстві. Можу знову сказати зі свого прикладу. Мама з татом завжди мене хвалили і гордились мною. У 16 років я почала жити сама, але мені завжди говорили: « Ми знаємо, що ти в нас розумна дитина і не натвориш нічого поганого, ми тобі довіряємо». І я не могла собі дозволити щось витворити, знаючи, що до мене така довіра. Бувала в різних компаніях і мала можливість чудити, як і всі діти в такому віці (алкоголь, цигарки і так далі…), але батьківські слова були на слуху і я не могла собі цього дозволити. До слова, моєю подругою мама завжди була незадоволена, постійно робила їй зауваження що до її зовнішності та поведінки. Дівчинка росла переповненою комплексів. Це якраз негативно вплинуло на її поведінку і життя.

– Якими є саме тернополянки? Вони впевнені в собі чи не дуже?

– Якщо брати статистику відвідуваності спортивно-танцювальних студій інших міст (Хмельницький, міста на сході України), то там групи переповнені. Всі йдуть танцювати, займатись собою, незалежно від віку. І діти, і дорослі. А у нас в Тернополі дівчата, жінки добре зважать всі за і проти. 98% жінок перед тим, як прийти до мене на заняття, запитують: «Я не застара? Я не затовста? З мене не будуть сміятися, якщо щось не вийде?»

В Європі жінки віку моєї бабусі займаються спортом і ніхто не переймається такими питаннями. А у нас навіть якщо вже і наважилась прийти, то мовчить і нікому не розказує, бо вже вистачить, що чоловік вдома підколює, а то ще й оточуючі засміють.

– Як розірвати це замкнене коло? Кому почати – жінкам, чоловікам, дітям? Що кому починати робити?

– Не забувати, що ми є самі творцями своєї долі і хазяїнами свого життя. Кожна людина може щось міняти, переосмислювати. Це все, що ми говорили, працює в більшості випадків, але не на 100 %. Дехто сам приходить до розуміння, що з ним відбувається і чому саме так відбувається.

Тепер є багато різних тренінгів, психологів, які допомагають розібратись з установками закладеними в дитинстві. Розвивайтесь, читайте, творіть свою долю самі. Не влаштовує те, що маєте на сьогодні, творіть для себе щось інше, таке, що влаштує. У нас одне життя, ми не матимемо можливості прожити його знову за новим сценарієм. Зміни потрібно починати із себе.

6 КОМЕНТАРІ

  1. Цікаво скільки років цій танцівниці,що так все знає.ЇЇ поради як і коло її занять не є корисними суспільству,що вона може радити.В нашій сім ї пятеро дівчат і в кожної різні сімї,різні долі і своє бачення сімї .хоча батьки в нас спільні.Ця стаття дратує і принижує жінок.

    • Значить Анна, задумайтесь над тим що Вас так роздратувало, тому що саме тих моментів Ви не хочете бачити і признавати у своєму житті.
      Танцівниці 35р, і у неї окрім основного роду діяльності ще кілька освіт , одна з яких психологія

  2. А окрім кількох освіт власна сім’я у цієї танцівниці в 35 років є??? я маю на увазі чоловік та діти??? я так розумію що немає)))))життя це не теорія, життя – це практика… у кожної людини та у кожної родини буває по – різному…. кажете що вмієте танцювати – то танцюйте, до чого тут ваші психологічні поради, якщо в людей буде потреба то вони звернуться до кваліфікованого практикуючого психолога і аж ніяк не будуть читати вашу дурню))))

  3. Валентина, дякую за Ваш коментар. Так, у мене є сімя , коханий мужчина. І практики більш ніж достатньо ))) Я написала свої роздуми, свою практику у себе на сторінці, яку читають лише мої друзі, і ті кому цікаво. Дане видання зацікавилось та надрукувало розширену статтю тут. Це лише мої роздуми, моя практика… Маєте право не погоджуватись . Дякую що прочитали )))

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ