Найбільше анекдотів про тещу, найменше – про свекруху. Житель Тернопільщини знає понад 100 анекдотів

0
5235

Олександр Суходольський з Білобожниці Чортківського району 15 років працює слюсарем у ПРАТ «Тернопільгаз» Чортківське УЕГГ. Перевіряє підземні і внутрішньо будинкові газопроводи. Під час роботи у селах часто розповідає людям анекдоти. А ще бере участь у фестивалях, які організовують колеги.

–  У нас щороку відбуваються конкурси. – розповідає Олександр Суходольський. – Я завжди беру участь у номінації «Розмовний жанр». Розказую анекдоти, гуморески. Люди сприймають нормально.

Хто займає призові місця, виступає на гала-концерті в санаторії «Медобори». Маю постійно перше, друге або третє місце. Як якого року.

–  Як вдається пам’ятати стільки анекдотів?

–  Маю добру пам’ять та й запам’ятовую. Постійно спілкуюся з людьми. Щось я розкажу. Щось – мені.

–  На яку тему?

–  На будь-яку тему розкажу анекдот.

–  Про що є найбільше анекдотів, а про що – найменше?

–  Найбільше анекдотів – про стосунки чоловіка і жінки. Ще про дітей. Про тещу є багато. Про тестя  дуже рідко трапляються – певне один або два чув. Але я не запам’ятав їх. Про свекруху майже нема анекдотів.

–  Може тому, що свекруха – це переважно драма, а не гумор? – жартую.

­–  Так (сміється). Про свекра також нема анекдотів. Усе впирається на тещу (сміється).

Я вам розкажу випадок з життя. У Чорткові в 16-му магазині в куті був басейн. Рибу живу продавали. Чоловік прийшов – хоче купити риби. Але та риба вже мертва і зі слизом. Каже до продавщиці: «У вас риба жива?» Вона відповідає: «Жива». Покупець: «А чо вона не рухається?» Продавець: «Бо вона спить». Чоловік далі: «А чо вона смердить?» Жінка відповідає: «А ви що, як спите, ви себе контролюєте?»

– Вдома теж любите пожартувати?

–  Вдома я жартую, але жінці вже надоїло (сміється).

– Яких людей більше – ті,  що розуміють гумор чи ті, яким не до жартів?

– 70 процентів людей гумор розуміють. Ті, хто не розуміє жартів, зациклені на своєму, закриті, замкнуті в собі. З такими спілкуюся тільки по справі.

Ми з колегами якось розіграли одного дядька, то він два тижні їхав до Америки. Одного разу святкували – у співробітника народився син. Почали згадувати, хто кого колись розіграв. Під час розмови пригадали про одного старшого чоловіка, колегу з Ромашівки. Від дуже довірливий. Домашнього телефону ми його не знали. Знайшли номер у телефонній книзі за прізвищем. Але потрапили до сусіднього села Косів. Старша жіночка підняла трубку, спитала, кого потрібно і пояснила, що помилилися номером – той чоловік живе у Ромашівці. Потім питає: «А що таке?» Ми кажемо: «Він виграв «Зелену карту» на Америку». Жіночка зацікавилася: «То якось йому перекажу, а може ще мою дочку запишете?»

Годину ми шукали той телефон. Нарешті знайшли. Дзвонимо: «Ігоре Степановичу, а ви подавали документи на «Зелену карту»?» Він відповів, що ні. А ми: «Знаєте, це передноворічна акція і за ідентифікаційним кодом ви виграли «Зелену карту». У Києві є фірма «Промінвест». Якщо хочете їхати до Америки, то завтра о 12-й годині у Чорткові на автостанції на вас буде чекати чорний мерседес. Щоб ви мали із собою ідентифікаційні коди і паспорти – ваш і дружини. Але маєте їхати тільки без жінки».

На другий день питаємося через треті руки, як справи. Один чоловік зателефонував йому: «Що там, Ігоре Степановичу, пишете показники? « А він: «Та нє, Бодю, я тільки тобі скажу. Я «Зелену карту» на Америку виграв. Чекаю в Чорткові  на автобусній, має чорний мерседес до мене приїхати. Я маю папери подати». О 17 годині знову Богдан телефонує, як справи. А той чоловік: «Та не було їх». Потім все село гуділо, що той чоловік їде до Америки. Через якийсь час ми ще раз його розіграли. Він вдруге повірив і їздив до Чорткова, щоб там чекати на чорний мерседес.

– Який ваш улюблений анекдот?

– Маю дуже багато улюблених анекдотів. А який вам розказати – не знаю. Щоби був дуже цікавий і культурний. А, згадав:

Чоловік приїжджає з відрядження. А вдома – повний фарш. Стукає в двері. Жінка ховає коханця в шафі. Сама – мокрий рушник на голову. Виходить, цілує чоловіка на порозі. Каже: «Міша, мене так голова болить. Ти ще не визувся, піди до аптеки і купи мені таблеток».

А чоловік радий старатися. Дійшов до хвіртки, а малий син вибігає за татом. Каже: «Тату, визнаєте, що вуйко Василь у нас в шафі?»

Тато повертається, відкриває шафу. Вуйко Василь стоїть в трусах. Тато каже: «Ти, Василю, ніц розуму не маєш. Жінка така слаба, а ти з малим у хованки бавишся».

Наталія ЛАЗУКА





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ