Олександр Суходольський з Тернопільщини розповів, чому йому більше не вірять колеги

0
1066

Олександр Суходольський із села Білобожниця  Чортківського району знає напам’ять понад 1000 анекдотів. Також перечитав половину сільської бібліотеки. Жартує, що не читав лише томів Леніна, бо нецікаво.  Чоловік працює слюсарем у Тернопільгазі, перевіряє газопроводи. Сайту Про Те трошки розповів про себе і багато – анекдотів.

Якщо жартувати, легше жити. Ті всі життєві негаразди, проблеми легше сприймаються. Не насідає в душу, виходить назовні трохи. Так простіше.

Старі люди казали колись, якщо хочеш, щоб тебе читали, то пиши. Якщо хочеш, щоб тебе вчили напам’ять, то пиши вірші. Якщо хочеш, щоб тебе слухали, розказуй притчі. Анекдоти, це те саме, що й притчі. Теж з життя. Хтось казав, що анекдот – це як двісті грам для алкоголіка. Три хвилини роботи, а задоволення на пів дня.

Нема кожен день нових анекдотів. Є такі, що повторюються роками. Анекдоти в основному з життя. Оце 100 на церкву і 300 мені, то дійсно було в Бучацькому районі. Десь там на Бучач, як в’їжджати, дівчата стоять. За гроші. А діти дзвонять з Італії до мами і кажуть, що передадуть 400 євро. Говорять: «Прийдете у вівторок в 12 годині на об’їзну. Там буде їхати машина. Зупиниться, спитають, скільки грошей. Ви знаєте і вони знають. То 300 візьмете додому, а 100 дасте на церкву». Бабка прийшла на ту годину в той день. І дівчата стоять. Теж чекають на своє. Ну і бабка коло них. Зупиняється машина. Відчиняються двері і питають: «Скільки?». Бабка подумала, що то до неї звертаються і каже: «100 на церкву, а 300 – мені».

На роботі  вже не даються, щоб їх розіграв. Вже все, співробітники знають. Багатьох колег розіграв. Вже як на мій розіграш не йдуть, беру якогось друга і кажу, що він має балакати.  То часом проходить. Як я вже там є, то якісь збитки будуть. Розігрую людей, щоб було весело. Що то так ходити замкнутому? Бувало, попадає, що і мене розігрують. То ж ніхто від того не застрахований. Кажуть: «Ти думаєш, що тільки ти? Ми ще й тебе можемо розіграти». Я не противлюся, бо знаю, що більше зроблю тої пакості, ніж вони.

Раз я думав, що то розіграш. Цьотка з Польщі років 30 не була в нас. Вона їхала від Почаєва до Кременця. Це тур такий. Ночували в Чорткові в готелі «Гетьман». Два дні тут були. Ввечері дзвонить домашній телефон і по-польськи хтось балакає. Я польську трохи розумію, але подумав, що мене розігрують. А то нє. Я стількох розігрував, що вже не вірю.

Часом вдома жінку розігрував.  Вона так само любить жартувати. Дружина певне знає всі анекдоти, які знаю я. Бо вона мусила чути їх.

Жарти дуже допомагають в житті. Не раз якийсь незрозумілий нюанс переведеш в жарт і якось воно минається. Навіть анекдот є на ту тему. Про те, що все швидко минає. Питає вчителька на уроці: «Що найшвидше в світі?». Один каже: «Світло включив і вже є». Друга дівчинка каже: «Не вспів подумати, а слово вже вилетіло». А Івасько махнув рукою і каже: «Нє, найшвидше в світі це понос, бо не встиг ні слова сказати, ні світло включити, ні штани зняти».

Часом сумую. Ми всі люди. Якісь невдачі життєві є. Життя, як рояль – є смуга біла, є  чорна. Коли сумно, заспокоюю себе тим, що все проходяще. До алкоголю не вдаюся, бо дехто заливає. А воно все проходить, крім хвороб і смерті. Знаю анекдот про смерть.

Прийшла смерть до наркомана. Він якраз покурив трави. Відкриває двері. Стоїть з косою. Питає: «Ти хто?». Вона: «Я – смерть. Ходи сюди». Наркоман до неї: «А ти пробувала пахнути? Ходи, курнемо». Ну і смерть курнула, забулася і пішла. Наступного дня знову приходить. Каже: «Ну, ходи». А наркоман їй: «А ти паровозиком пробувала курити?». Смерть знову курнула і пішла. На третій день знову приходить. Наркоман її питає: «Шо?». А смерть: «Ходи, покуримо, тай піду».

Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА

 Анекдоти, які розповів Олександр Суходольський

***

Приходить фермер до доктора. Каже:

– Моя жінка не їсть, забанувала, якась сумна ходить.

– Доктор питає:

– Чуєте, а ви коли з нею останній раз спали?

– Та я не маю часу. Я фермер, в мене жнива, пшеницю молочу.

Лікар питає:

– А поле далеко від хати?

– Та десь 2 кілометри.

– Ото будете йти на поле, візьміть з собою рушницю. Комбайн зупиниться відпочивати, ви встрельте. Вона вчує – прибіжить. Принесе їсти і все буде добре.

Зустрічається по жнивах фермер з доктором. А полювання на качок відкривають якраз після 20 серпня. Доктор питає:

– І що?

– Доктор, спочатку було всьо кльово. Но відколи відкрилося полювання, ще її не бачив.

***

Через два місяці по весіллю зустрілися дві коліжанки.

Одна питає:

– Як там?

– Та як? Він ніц не годен. Імпотент.

– А ти чо до весілля не спиталася, що до чого?

– Та він казав, що має якусь там нерухомість. Тому вийшла заміж.

***

Чоловік питається одного:

– Чуєш, а ти женився з розрахунку чи по любові?

– Тепер мені ся здає, що по дурості.

***

В аптеці. Молодий хлопчина купує лише один презерватив.

За ним в черзі стоїть старий дід. Молодий чоловік вийшов, а дід каже:

– Ну я не знаю, що тепер таке – чи грошей нема, чи сили.

***

Зайшов росіянин в аптеку у Німеччині.

Каже:

– Дайте мені 40 пачок Віагри.

А німці педантичні. Провізор видав йому ту віагру і каже росіянину:

– Фрау капут.

***

Хлопець любив дівчину. Дуже хотів познайомити її з мамою. Найперше приніс фотографію. На фото було п’ятеро дівчат. Каже:

– Мамо, ану, дивіться. Може вгадаєте, котра?

– Мама тицьнула пальцем і каже:

– Певне, оця.

– Мамо, як ви так зразу впізнали мою Марусю?

– Міську, вона вже мене нервує.

***

Хлопчина зустрічався з дівчиною. Прийшов додому і каже:

– Мамо, тату, я хочу женитися.

Тато спитав, звідки вона. Син пояснив – з такого-то села.

– А яке прізвище?

Так і так.

Тато:

– Нє, не можна.

Син:

– А чому?

– Бо то твоя сестра.

Розійшовся він з тою дівчиною. За пів року пішов до другої на інше село. Знову приходить:

– Тату, я хочу женитися.

– Де?

– Там і там. Прізвище таке і таке.

–  Нє, бо то твоя сестра.

Хлопець забанував, сумний ходить. Мама його питає:

– Ти чо такий сумний?

– Аво, хтів женитися. В тім селі каже тато не можна, бо то сестра. В іншому селі хтів женитися. Тато каже, що не можна, бо то сестра.

– Та чо ти бануєш? Женися або там, або там – де хочеш.

– А чо?

– Бо то не твій тато.

***

Колись заєць з вовком дружили. Ходили пити по сто грам десь до бару чи до магазину. Весь час заєць має 5 гривен, а вовк має такий пожмаканий рубель. Питає заєць вовка:

– Чуєш, а ти де береш гроші?

– Та де? Та в вовчиці.

– А як ти береш в неї гроші?

– Та притисну в кут, два рази гаркну, тай мені дасть той рубель.

– А ти ласкою не пробував?

– Нє.

– То піди, попробуй.

Прийшов випивший додому. Вовчиця стоїть над тазиком, пере лахи. Він її легенько по шиї, по хребті, по крижах погладив. А вона піднесла лапи догори і каже:

– Зая, не бешкетуй, я тобі вже сьогодні 5 гривень дала.

І відтоді почалося «Ну, постривай».

***

П’ятниця в календарі скорочено – птн. Десь два роки тому дуже було популярно птн-пнх. Розшифровується Путін – і так далі… І на номерах писали, на машинах. Поліціянт зупиняє священика. У нього на лобовому склі приліплена записна книжка і пише «птн пнх». Каже поліціянт:

– Що, отче, ви так Путіна не любите?

– Та Путіна не люблю, сину, але записав, щоб не забув, що в п’ятницю панахида.

***

У школі на уроці вчителька розказує про шкідливість алкоголю. Роблять експеримент. Каже:

– Дивіться, кинемо хробака в стакан з горілкою. Що буде з ним?

Кинули. Здох хробак. Кинули другого в стакан з водою – хробак живий.

Вчителька до класу:

– Ну що, діти, які висновки зробите?

Івасько встав і каже:

– Треба пити горілку, аби глистів не було.

***

Прощання було слізним. Вона їхала до мами в село. Він – їхав у відрядження.

Зустріч була несподіваною – на пляжі в Єгипті.

***

Тепер люди трохи вичіхалися, а колись затуркані були. Зараз вже їздять за кордон.

Було весілля в селі. Село – глухе. І з родини молодим хтось подарував путівку до Єгипту. Молодята все собі купили вдома, купальники. Вже у Єгипті роздягнулися в готелі і пішли на пляж. І всі на ту Марію так дивляться, але вона вродлива жінка.  Покупалися, годину побули на пляжі, прийшли назад до готелю. Вона каже:

– Міську, а ти видів, який я там зробила фурор?

– Та певне жи, Марисько, бікіні задом наперед вбратися.

***

Чоловік пив горівку. Дуже пив. Жінка каже:

– Ти як колись прийдеш додому тверезий, то буде велике свято. Я навіть індика заріжу.

На другий день вона виходить на город. Якраз бараболя цвіте. Сидить чоловік п’яний в бараболі, обнімає того індика  і каже:

– Не переживай, ти будеш жити довго.

***

Приходить чоловік до лікаря. Каже:

– Доктор, моя жінка недочуває, але противиться лікуванню. Що я маю робити? Дайте їй якесь лікування.

– Ну ви знаєте, я не знаю степеня її глухоти. Ви зайдіть додому, станьте в самій дальній кімнаті і потихеньку говоріть до неї аж коли вона почує.

Прийшов чоловік додому. Став на балконі і кричить:

– Марія, що в нас сьогодні на обід?

Мовчить.

– Зайшов до кімнати ближче:

– Маріє, що в нас сьогодні на обід?

Мовчить.

Став ще ближче

– Маріє, що в нас сьогодні на обід?

Підійшов коло неї і крикнув:

– Маріє, що в нас сьогодні на обід?!

– Міську, та четвертий раз кажу: «Борщ».

***

Хлопчина – лабух, самоучка-музикант, наприклад, прийшов в Теребовлю поступати в культосвітнє училище. Хоче бути музикантом. Прийшов на екзамен. Комісія питає:

– Хто ви?

– Я – музикант. Граю на трубі.

– Ну то заграйте нам щось.

Він заграв.

Хтось з приймальної комісії питає:

– А ви по нотах граєте?

А він взагалі не знає, що таке ноти. Але відповідає:

– Граю в стодолі, в шафі, в підвалі. Граю польки, каперуші, сім сорок. Всьо граю.

Вони вже зрозуміли, що то за клієнт і кажуть:

– А ви таких видатних композиторів, як Бах, Шопен, Бетховен знаєте?

– Та нє, вони певне з чортківськими музиками грають.

***

Творчі люди мають свої заковики. Скрипаль йшов собі по пустелі. Сів під якісь кущі. Прийшло до нього натхнення, почав грати на скрипці. Прийшов лев, сів коло нього і сидить. Той вже боїться скінчити грати, бо зараз з’їсть. Прийшов другий лев і ліг коло нього. Вже двоє слухають. Прибіг третій лев. З’їв того музиканта разом зі скрипкою. А один лев каже до другого:

– Чуєш, я казав, як глухий прийде, музика ся скінчить.

***

Старший чоловік Запорожцем заїжджає ззаду і б’є дуже дорогу машину. Шок. Що робити? Зараз скажуть, щоб відкупити нову машину. То треба хату продавати і ще невідомо, чи стане тих грошей. Він з тої злості бере молоток і вибігає, по тій машині тлумить, по вікнах товче, всюди. Побив ту машину. Лише потому дійшло, що біда. Почав тікати. А ті хлопці, такі круті сидять в машині і кажуть:

– Чуєш, а що би було, якби ми в нього заїхали.

***

Два хлопаки заїжджають на заправку. Там такий великий біг-борд висить. Пише: «Хто заправить повний бак, секс – задурно». Хлопці  кажуть:

– Та чого і ні?

Заправилися. Підходять до того заправщика і питають.

– Чуєте, а секс де?

А він:

– Хлопці, то не так просто. Наш начальник  раз на день загадує число від 1 до 10. Якщо ви вгадаєте число, будете мати секс.

Хлопці погодилися. Кажуть:

– Чотири.

– Нє, хлопці, нині шість.

За два тижні знов приїжджають. Заправилися і кажуть:

– Вісім.

– Нє, сьогодні три.

Виїжджають з заправки такі розстроєні і один каже до другого:

– Чуєш, а тобі не здається, що він шахрай. Дивися, вже два рази нас обробив.

– Та нє, моя жінка минулого тижня два рази вигравала.

***

Дуже старий анекдот. Але розкажу.

Пара дуже добре собі жила. З тещею пішли на цвинтар якраз на поминальні дні світити свічки. А зять був дуже добрим. Каже:

– Мамо, ви старша жінка, як би там не було. Подивіться, може якийсь хрест чи пам’ятник, якби не дай Боже щось. Щоби потому не ображалися. Дивіться, може щось ся сподобає.

Мовчала. Прийшли додому – мовчить. Його мучить. Питає:

– Мамо, а ви там щось сподобали собі?

– Та ніц, Миколо, не сподобала.

– А як буде, як не дай Боже?

– Та як як? Як я вмру, візьмеш і мене спалиш. Той попіл на городі за хатою розсієш.

Зять заперечує:

– Нє, мамо, так не буде.

– А чо?

– Бо перший вітер і ви знов в хаті.

***

Фермери посіяли. Посуха. Нічого не сходить. Ходять по полю, копають ту пилюку, ногами совають. Один до другого каже:

– Чуєш, якби впав дощ, то за тиждень все би полізло з землі.

Другий відповідає:

– Нє, нє, най Бог боронить.

– А чо?

– Бо я тиждень тому тещу поховав.

 



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ