Про який фатум розповіли тернопільські бабусі, побачивши, як собака напилася води зі святого джерела

0
1278

Біля джерела у парку – купка бабусь. Як підбіл на ще холодній після зимової пори землі. Чіпляються за життя, як тінь за дерева. Здоровлять одна одну, що дожили до весни, радіють першому сонечку.

Моляться у збудованій громадою капличці, де комусь явилась Матір Божа. І вважають, що й вода тут така ж свята. Відірвав стареньких від того заняття молодик з вівчаркою. Собака влізла з лапами до рукотворної кринички. Бабці заохали: де ж так пускати тварину! Там і діти п’ють воду, і дорослі набирають в домашній посуд. Та й ікони дивляться на ту воду…

Як хоче пити собака, мовляв, набери хоча б у пригоршні і відведи убік. У відповідь на сокотання стареньких полетіла груба лайка.

–  За таке, – обізвалася зовсім сухенька зграбна бабуся. –  за Польщі заплатив би 30 злотих штрафу. А за ті матюки – ще більше. Ото мій вуйко вірив крепко у всякі дива, –  обернулася до своїх подруг, –  а особливо снам. Колись-то наснилось йому, що битий буде. А мав на базар по щось їхати. Геть посварився з жінкою, бо вперся: з хати й кроку не ступить.

Виліз на п’єц – перележати лихий час.

Жінка бачить – марна справа – зібралася сама. Вуйко на всяк випадок пса спустив, аби кого нечистий не приніс. Ото лежить хлоп, аж чує: коло хати хтось ходить, собака бреше, аж виє. Йому й дух зі страху заперло. Постукали до хати, –  знов нічичирк. Мовчить вуйко. Перележав з якихось півгодини і злазить донизу. Цікавість переляк здолала. Виглянув у вікно – нема нікого.

Поволі двері відчинив – а там поліціянт стоїть:

–  То ваш собака? – питає.

–  Мій, вуйко йому. А той прикладом – геп по спині. Та ще раз, та ще…

Ото за те, каже, що собаку вдень спустили і вона по дорозі на людей кидалася. Мені от мало форми не подерла. Чималий на ті часи штраф заплатив вуйко за свій переляк.

Після того, однак, був упевнений: чому бути, того не минути. Замовкла старенька, згадуючи чи то перекази, чи очевидні їй історії добротнішого життя. Змовкли її співбесідниці, по-різному реагуючи на цю історію. Не поворушилося лише обличчя гіпсової скульптурки Матері Божої, яка неоціненною нами силою берегла нас від нас самих.

Зоряна ЗАМКОВА



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.