Моделі тернопільського фотографа частіше усміхаються, ніж плачуть

0
1300

Її моделям – лише кілька днів після народження. Емоції від роботи – неперевершені. Просто неможливо не усміхнутися, дивлячись на маленьке немовлятко в образі, яке або спить, або грається ручками, або тримає такі дорослі музичні інструменти. Ірина Федорович працює фотографом новонароджених.

– Як давно фотографуєте малечу? Чому вирішили працювати саме з немовлятками?

– Ще з дитинства захоплювалась дитячими фотографіями австралійського фотографа. Мені здавалось це чимось нереально крутим. Ще тоді я не розуміла, як так можна фотографувати цих крихітних діток? Пізніше, коли почала захоплюватись фотографією і більше в неї вникати, думки фотографувати малюків ще не виникало, аж допоки мене не поставили впритул із запитанням – що саме хочу фотографувати? Яку нішу хочу зайняти у цій сфері? І тут відбувались довгі пошуки, аж поки не відчула в собі великого бажання – стати фотографом новонароджених малюків, чи як називають закордоном newborn фотографом. І ось, уже близько двох років я займаюсь улюбленою справою і постійно розвиваюсь у цьому напрямку, проходжу майстер класи, воркшопи, читаю і дивлюсь закордонних фотографів.

– У чому особливість роботи з найменшими моделями – що потрібно знати, вміти, щоб малята не плакали?

– Насправді сама по собі така зйомка є особливою. Якщо просто фотографувати запеленаних малюків в корзинці чи в ліжечку – це одне, а от викласти їх у правильну позу, чи перекласти красиво у інший реквізит – справа не з легких, цьому треба вчитись і багато практикувати.  Не всі дітки лягають у ті чи інші пози. Чим старшою стає дитинка( упрподовж місяця),  тим складніше спозувати її так, як вона була у животику матері. Хоча залишається ще багато різноманітних поз, які можна втілити.

Щоб малятко не плакало  існує кілька простих правил. Нагодувати вашу крихітку, створити комфортну температуру в приміщенні, де відбувається зйомка і, звісно, якщо малятко ще не заснуло, не треба переймались, що щось іде не так, бо дітки все відчувають.

– Як обираєте реквізити, образи для моделей, які лише кілька днів, як появилися на світ?

– Насправді в моїй голові стільки образів крутиться, відколи я почала фотографувати, що іноді починаю то забувати, то згадувати про них. Коли дивлюся на маленьку модельку, то вже тоді можу уявити, що вона може дозволити мені зробити. Якщо сон міцний – можна дуже красиво спозувати і викласти ручки, якщо все ж відкриті очки, то обмотати у красивий шарф і одягнути пов’язочку. Також люблю робити тематичні фотосети, коли батьки музиканти чи мають інше захоплення.

– До речі, як реагують батьки? Чи дають поради, побажання, щодо фотографій? Чи розповідають, ким бачать своїх дітей у майбутньому?

– По-різному. Одні дуже сильно переживають, щоб все пройшло максимально комфортно для малюка (особливо тати). Інші ж довіряють мені своїх малюків і не помічають, як збігає час і тільки кличуть один одного, щоб подивитись на усмішку, чи гарно викладені ніжки й ручки, і завжди дивуються – як їхні дітки можуть так спокійно лежати і спати. Під час зйомки ми говоримо на різні теми, але поки ще не зачіпали майбутнього. Але мені дуже цікаво глянути на них і поспілкуватися через років 20.

– Чи вдається поексперементувати? З такими дітками це можливо?

– Експерементувати можна в міру того, як реагує дитинка на тілесний контакт. Є дуже чутливі дітки, які практично на кожне перекладання прокидаються і їх потрібно знову заспокоювати і підколисувати. А є, звісно, й такі, що не реагують на це сильно, і експерементувати вдається багато.

– Яка зйомка найбільше запам’яталася? Чим?

– Кожна зйомка залишає в пам’яті багато моментів. Були дітки, котрі мали тоненький голосочок і їхній плач просто пронизував мене, хоч розуміла, що це звичайна реакція на перекладання малюка з пози в позу, чи одягання в костюмчики. Також були зйомки із відкритими очками і погляди тих діток пам’ятаю ще до сьогодні – такі вони особливі. Такою пам’ятаю свою першу двійню – вони були просто неймовірними модельками.

– Люди по-різному ставляться до фотографій немовлят у соціальних мережах. Хтось застерігає, посилаючись на різні забобони. А хтось не має терпіння, аби не поділитися якнайшвидше своїм щастям з друзями. Що порадите ви?

– Направду у кожного є свої рішення, які є правильними. Звісно, поповняти портфоліо новими фотографіями красиво і цікаво, але якщо батьки не виставляють фото малюків і свої теж, то заставити ніхто не зможе. Є такі фото, які повторити важко з таких зйомок, то ж просто час від часу їх переглядаю для себе і насолоджуюсь. А батькам пораджу тільки те, щоб фотографували своїх діток і не відкладали на потім, бо згадати, якими вони були в перші дні життя дуже важко. В мене є хлопчик, якому вже 2 років і 9 місяців. Ми з чоловіком не можемо зрозуміти, куди втік час і наш хлопчик вже так швидко виріс, тільки фото розповідають нам про це.

– Ваші побажання читачам сайту Про Те.

– Відкривайте для себе щось нове, не бійтесь віддавати своїх малюків професіоналам своєї справи, щоб спогад про вашу крихітку був незабутнім і красивим. І, звісно, фотографуйте їх щодня – ловіть посмішки, здивування. Фотографуйте, коли вони сплять, досліджують, коли роблять перші кроки.

Спілкувалася Наталія ЧЕРВАК



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.