Уже місяць телеведуча, ведуча весіль Світлана Наконечна працює сама. Розпався дует «Двоє». Сестра-близнючка Леся переїхала до Києва. Донедавна тамадувала удвох. Перед тим спробували себе офіціантами, продавцями, фітнес-інструкторами, фото-моделями. Практикують бойові мистецтва фрі-файт і джиу джитсу.
– Працювати без Лесі лише почала. – розповідає Світлана Наконечна. – Це мене не лякає і не виникає ніяких труднощів. Навпаки відкрилось нове бачення, трішки інший стиль. До прикладу, коли ми вели удвох, то встигали одночасно стежити за всім. Якщо одна вже втомилась, інша брала ініціативу на себе. Але незручність була у тому, що інколи важко було досягнути компромісу. В кожної було своє бачення на ту чи іншу ситуацію. Тепер я можу більше розкрити свій талант і удосконалитися.
Леся переїхала до Києва, тому що там її кохана людина.
– Спілкуємося по телефону, коли я зранку біжу на роботу. – продовжує Світлана. – Проте не дуже часто. У мене своє життя, у неї – своє. Звісно, сумуємо одна за одною, але з активним графіком роботи не завжди встигаєш це помічати.
Про те, що працюватимемо окремо, колись думали. Ми завжди це знали і нормально це сприймаємо. Раніше розуміли – якщо зараз у нас є можливість бути разом, то треба використати це сповна. Тепер ми розширили свої горизонти. Одна сестра – у Львові, інша у Києві, а я у Тернополі. Ми тримаємо зв’язок. Проте у життєвих ситуаціях нічого не радимо одна одній. Швидше за все – рекомендуємо, але кожна самостійно приймає рішення.
Світлана поділилася, що із сестрою незабаром виходять заміж.
– Для мене велика складність – організувати своє весілля. – розповідає. – Я надто багато знаю про цю сферу. Тепер з того всього вибрати щось для себе непросто. Моє весілля буде наступного року навесні. Усе обдумуватиму поступово.
Точно знаю, що запрошу ведучих. На своєму весілля я буду тільки у ролі нареченої і коханої дружини. Також не хочу пишної сукні. Якою саме вона буде, ще не знаю. Весілля відбудеться у Тернополі. Запрошу, рідних, друзів і колег. Сестра теж виходить заміж. Весілля ми плануємо не разом. Напевне вона відгуляє його у Києві.
Про коханого Світлана говорить лаконічно. Ніякої інформації про те, хто він, як звати, який у нього фах та інтереси.
– Про обранця скажу тільки, що покохала його за доброту, вихованість, кмітливість і дбайливість, – сміється. – Більше не розповім. Вважаю, щастя любить тишу.
Світлана вважає, що кохання – це довіра до людини.
– Коли ти почуваєш себе щасливою поряд з тою людиною. – додає вона. – Якщо його недоліки не дратують, навіть любиш їх – це кохання. Після весілля все переходить на якийсь інший рівень. А от чи кращий, чи гірший цей рівень, залежить від кожного індивідуально. Як зберегти кохання? не знаю. Треба слухати себе, поважали коханого, цінувати, старатися діяти так, щоб обоє були задоволені своїм життям.
Недавно Світлана відкрила для себе камерні весілля. Це весілля невеликого формату.
– Це щось схоже на виїзну церемонію, яка плавно переходить у святкування. Там може бути фуршетний стіл і музика. Не так багато обрядів і традицій, як на звичному весілля. Такі камерні весілля дуже люблю. Вони надзвичайно атмосферні. Так душевніше. Де менше людей, там сама молодь, з однаковими інтересами, друзі або колеги молодих.
Іншим рекомендую дотримуватися того формату. Приклад. Напевне найбільше, що я люблю у своїй роботі – ведучої весіль – це історії кохання молодят. Вони всі дуже різні, індивідуальні. Коли слухаєш, хочеться жити, мріяти і думати про найкраще. Формат камерного весілля допомагає зберегти оцю історію, ніби поставити її на найвище місце і навколо неї вже організовувати свято. Таким чином молодята залишаються у центрі уваги і не губляться між тими традиціями, тостами, обрядами.
Наталя ЛАЗУКА
Джерело – НОВА Тернопільська газета