Отець Григорій Планчак шукає захисту в ієрархів Українських церков

0
1071

ArticleImages_66878_170503_3planchakВідкритий лист до ієрархів УГКЦ та ієрархів українських церков і християнського боголюбивого народу від отців, пастви і чернечих спільнот монастирів Святого Теодора Студита села Колодіївка і Введення в храм Пресвятої Богородиці смт Великі Бірки.

Слава Ісусу Христу!

Шановні ієрархи УГКЦ, шановні ієрархи всіх українських Церков улюблені брати та сестри що поєднанні  Христі  та у любові до України. Наш відкритий лист, це акт відчаю та захисту від утисків і несправедливості котрі були на протязі багатьох років вчинені по відношенню наших громад та особисто проти ігумена отця Антонія Григорія Планчака і монахині Марії Баран.

Ці імена багатьом в Україні стали відомі завдяки безпрецедентній інформаційній війни відкритої проти щирих віруючих в Ісуса Христа в лоні УГКЦ.

Остання постанова на Синоді УГКЦ 6-27 квітня 2017 року, що відбувся Львові, говорить про ніби то єресі та ряд дисциплінарних порушень стосовно настоятеля монастирів отця Григорія-Антонія Планчака і голосів «не від Бога» монахині Марії Баран. І для цього були навіть запрошені з Риму фахівці по виявленню єресі.

Із заяв Синоду навіть неозброєним оком було видно, що він є наскрізь фальшивим, та з порушенням канонічного чину. А ні на Суд, ані на Синод не були запрошені отець Антоній-Григорій Планчак і монахиня Марія Баран, чи від них представники. Вирок був ще завчасно встановлений. Було об’явлено про «єресь». Так де вона? Чому ви єресь не показали як очевидний факт для загального осудження? Лише підняли ґвалт на всю країну разом із «фахівцями», як кажуть, а король-то голий! Одна фальш!

А які дисциплінарні порушення Ви пред’явили? Тут онде диво! Настоятель, який має повні права, виявляється, виїжджав з монастиря без благословення. Також зціляв людей молитвою, теж без благословення. І, ось, ізюминка – не канонічно виганяв бісів! До якого безглуздя дійшов те, що називається Синодом УГКЦ, – біс виходив НЕ КНОНІЧНО бо без благословення. Але, до цього ж моменту на протязі 13 років біс виходив канонічно! І Ви про це добре знали, не раз з нами канонічно служби служили. Проповіді отця Антонія Григорія Планчака розповсюджені масово серед віруючих та в інтернеті, немає жодного духовного закладу в якому він не викладав би. Так в чому річ? Може ваша канонічність полягає в невимовному хабарі який ви вимагали від нас та наших жертводавців?

Ви перед віруючими в постанові Синоду вибачаєтеся за скоєний нами злочин, але єресь так і не назвали.

Не вже ви думаєте що блюзнірським вибачення ви обдурили віруючих людей? Вам повірили ті, що були струджені та знайшли в наших монастирях заспокоєння? Вам повірили ті, що були хворі і отримали тут зцілення від своїх хвороб? Вам повірили ті тисячі і десятки тисячі прочан, котрі є вірними вченню Христовому? Якщо ви думаєте досі так, то Ви глибоко помиляєтеся. Нас не залякати, бо і сліпонародженій не відрікся від Хреста, коли його заставили Христа похулити (Ів.9:1-41)

Пам’ятайте Святе Писання, слова Господа нашого Ісуса Христа «Все проститься, а хула на Духа Святого не проститься, не в цьому віці, ані в майбутньому» (Мт.12:31-32).

Де ж ваша совість? Чи є вона у вас? Погляньте в очі тих котрі зцілилася, погляньте в очі тих з котрих вийшов біс. Але ви самі від нас утікаєте, мов біснуваті, коли ми зі своїми проханнями підходили до вас…

Ми пробували вирішити це питання, ще тоді з живим Блаженнішим Любомиром Кардиналом Гузаром, Владикою Богданом (Дзюрахом) Адміністратором Патріаршої курії, Владикою Ігорем (Возьняком) Архиєпископом і Митрополитом Львівським, Владикою Василієм (Семенюком) Архиєпископом і Митрополитом Тернопільсько-Зборівським, Владикою Міляном (Шашіком) Єпископом Мукачівським, Владикою Теодором (Мартинюком) Єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівським. За посередництвом зверталися до Кардинала Риги Яніса Пуятса, Кардинала Клаудіо Гуджеротті – Папського Нунція в Україні, Кардинала Аугостіно Валіні – Генерального Вікарія Папського Престолу, Архиєпископа і Митрополита Львова Мечислава Мокшицького. Зверталися ми і до Синоду Єпископів УГКЦ. Про чисельних депутатів котрі оббивали поріг патріархії, годі вже і казати.

Ви уявляєте собі брати і сестри, що у ієрархів  НЕ ЗНАЙШЛОСЯ ЧАСУ і ми навіть не отримали формальної відповіді. Що же це за Церква така до якої ми належимо? А коли ми писали листи в єпархії, а на них немає відповіді, то за кого Ви нас маєте? За худобу?

Нас не аби як турбує сьогоднішній стан нашої Церкви. О, як все важче казати «нашої». Коли замість віри політика стає стержнем проповіді, коли нас замість чернечого і духовного життя вірних налаштовують на агресію до інших конфесій в Україні, коли проводиться політика лояльності до того що «Богові противно», до содомських гріхів і ЛГБТ послідовників. І, якщо проти нас воює агресор на Сході, то Галицька земля пустує без війни, бо люд виїхав на заробітки. Хіба це патріотизм? Тому сім’ї мають проблеми – розлучуються, діти стають сиротами не лише від війни.

Але Ви святі Владики, найшли проблему в нас. За 20 років з часу створення Колодіївська спільноти пройшла непростий шлях становлення, росту, набуття безперечного духовного авторитету. Побудовані і реконструйовані монастирські комплекси в Колодіївці, Великих Бірках, Долині, Вишнівчику Тернопільської області, монастирський комплекс в Посічі в лісовому масиві площею 90 га, що належав Митрополиту Шептицькому, скит в Лючі Івано-Франківської області. Ще більші плани були на стадії реалізації: комплекс чоловічого монастиря в Посічі, монастир Іллі Пророка в Тернопопільській області, тощо. І все вмить зупинилось 27 квітня 2017 року. Монастирі закрито, монахи в зневазі.

Все це майно громади і монастирів збудоване через жертводавців отця Антонія Григорія Планчака. Нині, на це церковне майно громади безсоромно зазіхають ієрархи УГКЦ з ряд депутатами для привласнення в свою корись.

Нині наші громади та монастирі находяться під неймовірним тиском. Переслідування та погрози від дикуватих молодиків. Інтернет відключили, мобільний зв’язок заглушують, буває що зовсім немає зв’язку. Сайти наших монастирів і громад видалені. На офіційних католицьких і греко-католицьких сайтах всі наші фотографії статті видалені. Сторінки і пости в соцмережах «Однокласниках» і на «Фейсбуці» видалені. Дивує те, що постійно, навіть через антицерковні ЗМІ, шельмують нас як єретиків. Навіть про чуда Божі, що більш вагомі, немає такого розповсюдження. Духовенство, котре також з нами боїться під цим листом оголосити свої імена, бо зразу прослідують  гоніння, а їх сім’ї залишаться без прожитку. Заставлять і будуть говорити, що то не ми цей лист написали, і зрозуміло чому.

Ми з надією звертаємося вже до інших українських Церков, як що ми для своїх стали чужі, то просимо святих молитов у боголюбивого нашого народу, підтримати нас в цей скрутний час. Ми не хочемо мати нічого спільного з беззаконниками. Бог нам дав нове одкровення, яке ми оголосимо Україні в потрібний час. Просимо всіх небайдужих і совісних вірних максимально в Україні цей лист розповсюдити.

З любов’ю у Христі чернечі спільноти УГКЦ монастиря Святого Теодора Студита села Колодіївка і Введення в храм Пресвятої Богородиці смт Великі Бірки, духовенство Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської областей та вірні миряни.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ