У Тернополі почалася дивна дошкоманія

0
426

14615606_1104990016252366_8245766412465885711_oВлітку на стіні тернопільського «Палацу кіно» повісили пам’ятну дошку польському режисерові Єжи Гофману. Відзначили поляка лише тому, що колись дуже давно його сім’я 2 роки жила у нашому місті. Щоправда, сам Єжи у той час ще був настільки юним, що навряд чи пам’ятає той період свого життя. А щоб хоч якось прив’язати режисера, дошку і наше місто написали на ній  “Наші історії переплелися назавжди, як у крові, так і в радості”. Наші історії і справді настільки переплелися, що кінці ще довго не виведуть.

Самого Гофмана назвати великим прихильником України досить важко. Свого часу тоді ще Президент Ющенко просив його екранізувати роман Василя Шкляра «Чорний ворон», на що поляк відповів, що йому це не цікаво. А твір назвав націоналістичним і ксенофобським. Навіть більше – воїнів УПА він вважає антипольскими, антиросійськими і антиєврейськими. Але то вже дрібниці – повішали, то хай висить.

А вчора честі висіти на одній з місцевих стін удостоївся колишній фронтмен гурту «Брати Гадюкіни» Сергій Кузьмінський.

Не варто зараз починати дискусію про його вклад у розвиток вітчизняної музики, та й не за те йому анотаційну дошку повісили. Просто, будучи у стані алкогольного сп’яніння він написав пісню, права на три слова з якої викупила Тернопільська міська рада.

99,9 відсотків тернополян повністю цієї пісні не пам’ятають. І це дуже добре.

Я мав сімнадцять років, я вчитися не хтів

Я втік від мами з татом, я болт на все забив.

В Тернополі торчав, катав у ширку дімедрол

Я ненавидів поп, я слухав тіко рок-н-рол.

Камон Вася, старайся не трусити попіл

Добий, бродяга, п’ятку і поїдем

У файне місто Тернопіль.

Це лише перший куплет з приспівом. Сам автор вважав пісню «паскудною». І не дивно. Зате тепер за три, вирвані з контексту слова, йому дошку повісили.

Не хочу бути якимось Нострадамусом чи Вангою, але якщо у Тернополі і далі будуть продовжувати вішати на стінах дошки, знаходячи для цього найменшу підставу, то наступним буде американський астронавт Ніл Армстронг.

А він тут яким боком, поцікавитеся ви? Просто є такий маловідомий історичний факт. Добираючись до Місяця, щоб зробити на його поверхні маленький крок, він з просторів Всесвіту кинув оком у бік Землі. І побачив там маленьку, сяючу цятку.

– Вау, – сказав Ніл, – а що то таке файне?

А то було файне місто Тернопіль.

Марко КЛЕВЕЦЬ

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ