Про розлучення та підстави для другого і навіть третього церковного шлюбу

0
23875

шлюбНині на Тернопільщині пари розлучаються дуже часто. Розлучення для суспільства уже не драма. Воно стало чимось звичним, поширеним і буденним. А як от ситуація із церковними розлученнями і повторними шлюбами? Сайт ПРО Те поцікавився у протоієрея, кандидата богословських наук і письменника Євгена Заплетнюка.  

– Що таке – церковне розлучення?

– Церковне розлучення – це канонічний (юридичний) процес, під час якого вища Церковна влада досліджує особливості співжиття подружньої пари, яка переживає певні труднощі, та виносить рішення стосовно її  майбутнього з духовних позиції. Якщо є підстави для того, щоб шлюб вважати не дійсним, про це приймають відповідне рішення і видають документ. Якщо реальних підстав розлучатися нема, то подібному проханню однієї із сторін можуть відмовити.

– Чи багато нині бажаючих мати церковне розлучення? Таких людей більшає, меншає? Чому?

– Точної статистики я не знаю, але очевидно, що кількість людей, які бажають отримати звільнення від невдалого церковного шлюбу лише зростає. Це зумовлено різними причинами. Насамперед, реальною кількістю світських розлучень. Люди, які вважали вінчання в храмі однією з частин весільної церемонії, зовсім скоро переконуються, що обряд сам по собі не діє, якщо не докладати певних зусиль. Все ж, вінчання відбулося, а тому треба його визнати недійсним.

Переконлива більшість пар у розлученні шукають не просто розлучення, але благословення на повторний шлюб.  Поки люди не отримали рішення єпископа про розлучення, з точки зору Церкви їх шлюб триває, а співжиття з новим чоловіком чи дружиною є перелюбом і полігамією. Із іншого боку, канони, наприклад, Греко-католицької Церкви, забороняють людям, які ведуть невпорядковане життя (блуд, перелюб) приступати до Святих Таїнств. Ось ще одна причина.

– Чи змінюються з часом правила і умови для церковного розлучення? Може лояльніші тощо?

– Церква завжди пильно стежить за реальним духовним станом людини і,  кажучи сучасною мовою, синхронізує свої вимоги з нашими можливостями. Якщо раніше жили святі та благочестиві люди, які самі були чудовими подружніми партнерами, мали для цього достатньо духовних, душевних і фізичних ресурсів, то для них Господь взагалі заборонив розлучення. Згодом стало очевидно, що вимагати від людей нечутливих, позбавлених особливого духовного смаку ідеального сімейного життя було б просто нерозумно.

Звичайно, Церква проти людської деградації та робить усе, щоб її не було. Однак, коли вона вже почалася, це не можна не помічати. Тому сьогодні допускають можливість і другого, а при особливо важливій потребі – й третього благословення на шлюб. Більше не можна. Це – межа. А причиною для другого і третього шлюбу може бути тільки любов.

Відповідно, існує перелік і вагомих підстав для церковного розлучення, раніше незнаних або неприйнятних.

– Яких саме підстав?

Відступлення від Православ’я, перелюб і протиприродні пороки однієї зі сторін, нездатність до шлюбного співжиття, що настала до шлюбу або з’явилася в наслідок навмисного самокалічення, захворювання на проказу або сифіліс (нині це СНІД і схожі хвороби), коли один із подружніх партнерів зник безвісті на роки, засудження чоловіка або дружини до покарання, сполученого з позбавленням прав, посягання на життя або здоров’я дружини, чоловіка або дітей, так зване «снохачество», звідництво – отримання користі з гріховності партнера, вступ однієї зі сторін в новий шлюб,невиліковна важка душевна хвороба чи зловмисне залишення одного партнера іншим.

Звичайно, сьогодні головною підставою для церковного розлучення є наявність у пари світського розлучення. Тим не менше, ми, християни, маємо добре розуміти різницю між добрими членами суспільства та добрими членами Церкви, між духовністю та моральністю.

– Від того, яка саме конфесія, залежить, як довго триватиме процес церковного розлучення?

– Не завжди. На це впливає величезна кількість факторів. Від конфесії до розпорядку дня конкретного єпархіального архієрея, в компетенції яких лежить ця канонічна процедура. Має значення також черга – кількість людей, які забажали розлучитися перед вами.

Зрештою, особливо складна процедура церковного розлучення в Католицькій Церкві часто передбачає й певний «випробувальний термін», за час якого чоловік та дружина мають остаточно переконатися, чи дійсно їм варто розлучатися, чи може це робити не потрібно.

– Знаю випадок, що жінці дали церковне розлучення в церкві, а її колишній чоловік про це навіть не знає. Тобто вона ходила сама. Так, виявляється, можна?

– Ні, звичайно. Не можна. Зрештою, нині однією з підстав для оформлення церковного розлучення є наявність свідоцтва про розлучення з органів державної реєстрації.  В такому випадку могло статися так, що документи для церковного суду готувала одна сторона. Зазвичай, такі казуси майже не трапляються, оскільки в церкві розуміють, що існує безліч випадків, коли одна сторона категорично відмовляється розлучатися та прагне всіма силами зберегти сім’ю. А оскільки Церква на боці родини та єдності, вона не може дозволити фактично насильне розлучення.

– Коли шлюб, наприклад, взяли з якихось причин в церкві однієї конфесії, то чи можуть люди розірвати його у церкві іншої конфесії.

– Відоме всім словосполучення  «церковна юрисдикція» говорить саме про конкретну область дії права. Там, де діє канонічне право однієї церкви, закінчується право іншої. Якщо благословення на шлюб давав один єпископ, лише він може його зняти. Там де була накладена заборона іншим єпископом – лише він може ї зняти.

– Якщо пара живе в повторному шлюбі з печаткою в паспорті, в них є діти, наприклад, вони люблять одне одного, в родині мир і злагода, але вони не мають церковного розлучення від попереднього шлюбу. Ніхто не може спитати, як це «сприймає» Бог. А от як ви такі ситуації розглядаєте?

– Так і сприймаю, як полігамію та перелюб. Якщо вже люди не змогли контролювати своє серце та емоції, піддавшись черговому коханню, яке призвело до краху першого шлюбу, то майте хоча б совість коректно його завершити, не йдучи на компроміси з совістю. Мені здається, що це певного сорту інфантилізм. Люди не звертають увагу на важливі речі, просто тому, що вони не лежать у сфері очевидної земної вигоди. Жити тільки земним – прерогатива тваринок.

– Що треба зробити почергово, аби отримати церковне розлучення? Як це відбувається? Скільки часу?

– Для початку, необхідно зібрати пакет документів, які треба подати до єпархіального Управління тієї Церкви, де було звершене Таїнство Шлюбу. Якщо у вас храм Київського Патріархату, то йдемо з документами до єпископа Київського Патріархату, якщо УАПЦ, то до УАПЦ, якщо греко-католицький – то йдемо до греко-католицької консисторії. Іноді, чомусь робляться по-іншому: право розлучати бере на себе єпископ тієї Церкви, у якій планується нове вінчання. Канонічно це не правильно.

– Чи це платно? Скільки?

– Так, ця процедура завжди офіційно платна. Вартість так само різна, і визначається єпископом самостійно. Найдешевше розлучатися у православних, найдорожче – в греко-католиків. Вартість від 300 гривень і вище.

– У яких випадках не варто поспішати із церковним розлученням?

– Розлучення – це завжди крайній, кардинальний крок. Це не лікування, а ампутація. І, повірте, жодного разу розлучення не приносило людям такої насолоди, про яку вони собі уявляли перед розлученням. Остаточна втрата близької людини під час розлучення психологами цілком справедливо порівнюється з пережиттям смерті. Розлучення – це добровільний похорон у вас удома. Тому, відповідаючи на таке питання варто сказати конкретно: з церковним розлученням ніколи не варто поспішати. Тягніть стільки лише можете в своїх умовах.

– А яких випадках – це наймудріший варіант? Коли потрібне церковне розлучення?

– У першу чергу розлучення потрібне тоді, коли подальше співжиття двох людей несе пряму чи опосередковану загрозу життю та здоров’ю одного з подружжя чи їх дітей. Наприклад, коли чоловік-алкоголік у стані алкогольного одурманення має звичку буянити та підносити руку на дружину чи дітей.

Також, підставою для розлучення є наявність у одного з партнерів важких психічних хвороб чи тих, які передаються статевим шляхом чи унеможливлюють подальше повноцінне сімейне життя. Окрім того, я б міг порадити розлучення тим родинах алкоголіків, у яких існують співзалежні стосунки. Це не універсальне рішення, але часто воно допомагає зберегти життя та відчуття радості від життя.

– Чому люди розлучаються?

– Тому, що інфантилізм – проблема  переконливої більшості дорослих людей нашого часу. Тому, що люди ставляться до шлюбу так, як мала дитина ставиться  до іграшки, яку можна легко викинути, коли вона не сподобалася. До шлюбу ми повинні ставитися так, як діти ставляться до своєї мами.

Шлюб – це саме та річ, яку треба не викидати коли вона набридла чи захворіла, але лікувати та лагодити. Люди часто думають, що причини їх нещастя в поганих шлюбних партнерах. Насправді, це не так. Як тільки почнете змінюватися ви самі, неминуче почне змінюватися і ваш партнер. Якщо ж ви не побажаєте стати кращим, то роблячи ті самі помилки, що й раніше, ви неминуче знову прийдете до тих самих результатів, що вже мали.

У кожного з нас є такі друзі чи знайомі, які прославилися своїм, перепрошую, велелюбством. Вони за кілька років офіційно чи неофіційно перепробували вже безліч партнерів, але зупинитися так і не змогли, і на даний час все рівно продовжують свої пошуки. І так сталося не тому, що не було з кого вибрати, а тому, що той, хто мав обирати, ще сам незрілий та недорозвинутий. Інфантилам, як і дітям, важлива не функціональна та корисна іграшка, але яскрава та блискуча.

Щастя в шлюбі можуть давати і приймати лише дорослі, зрілі та відповідальні особистості.  Тому, я бажаю всім нам бути дорослими та відповідальними, що забезпечить нам не лише повноцінне сімейне життя, але нормальне, якісне життя у всіх його аспектах.

Розлучення – це не завжди панацея, але завжди смертельний вирок. Пам’ятаймо про це.

Спілкувалася Наталя ЛАЗУКА

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ