«Дитина бачить не втому і плями на футболці, а любляче серце», – Наталя Волотовська

0
657

Наталя ВолотовськаЛюди лукавлять, коли кажуть, що треба займатись чимось одним у житті, – вважає тернополянка Наталя Волотовська. Багато занять відкрили їй світ в особливому ракурсі. Наталя – асистент Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, кандидат медичних наук, має дві вищі освіти – лікаря-отальмолога та менеджера зовнішньоекономічної діяльності.Член Національної спілки письменників та НС журналістів України, автор 10 поетичних збірок, 2 романів, автор і багаторічна виконавиця Гімну ТДМУ, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів у номінаціях поезія, живопис, вокал і художнє читання. Закінчила художню школу. Вільно володіє англійською. Вдома для душі наспівує арії і пісні багатьма мовами світу. Грає на фортепіано. Багато років брала приватні уроки класичного співу. Нині – у декретній відпустці. Виховує дворічного синочка Володимира. Здебільшого довіряє лише інтуїції.

– Наталю, чи бракує чогось у декретній відпустці, не зважаючи на активне соціальне життя? 

– Я б не сказала, що зараз дуже активна соціально. Хіба на дитмайданчику – майстри прислухались до мене, як до художника, щодо розміщення його деталей.

Нічого не бракує – хоч зрідка, та вириваюсь на літературну зустріч чи концерт. Пишу наукові статті, кілька разів виступала в ТНЕУ. Зайняла призові місця з вокалу та за авторський вірш у двох всеукраїнських конкурсах і отримала Орден святої праведної Анни ІІІ ступеня.

Насолоджуюсь кожною миттю. Ще до народження синочка твердо вирішила – хоч би перші два роки повністю займатись малим. Вони злетіли, як день. Дитина дає дуже багато сил. Правда, стресів теж чимало.

ВолотовськаЧому вирішила не обмежувати себе лише хатніми справами?

– Зрозуміла, що всю роботу хатню роботу не переробиш. До того ж, якщо сумлінно все виконувати, то побутової праці просто не буде видко… І тому її не завжди цінують. На першому місці – доглянутий малий і чоловік. І на рівні з ними – радісна і доглянута мама. А для того, щоб почуватися собою і ще й щасливою, я мушу щось творити. Часом це освоєння нового, та обов’язково корисного смаколика. Але здебільшого – малюнки, друковані рядки, музика.

Але якщо жінка вже на перших місяцях декрету хвилюється, що втрачає якісь професійні навички, то є вагоміша причина для хвилювань – ще навіть не розвинувши в собі, вона вже позбувається навичок матері і жінки, яка потребує особливої опіки і допомоги чоловіка. Тому якщо ранній вихід на роботу не є життєво необхідним, вважаю гріхом позбавляти малюка контакту і енергетики мами. Всьому свій час. Коли малюк спить – можна і треба робити те, що вважаєте необхідним для себе. Ось моя улюблена викладач, наприклад, одною рукою колисала дитину, а другою – друкувала дисертацію.

– Чого досягла і навчилася за цей час?

– Солдату достатньо зібратись, поки горить сірник. А мама перевертає гори, поки маля дожовує печеня. Основне досягнення – самоорганізація і дисципліна. Чоловіки це здатні зрозуміти в основному тоді, коли самі лишаються в ролі «поліцая дитсадку». Багато читаю. Основні книжки – про догляд за малечею. Для душі рекомендую новий твір Валентини Семеняк «Об’явник». Цікавлюся науковими статтями. Полюбляю час від часу перечитувати роздуми Ошо. А твори турецького письменника Сердара Озкана «Серце троянди» і «Ключ життя» підказують,  де в житті суть, а де – полова.

Кожній мамі, якій раптом починає здаватись, що вона щось вже забуває, пораджу згадувати історію. Це додає широти мислення і впевненості. Для прикладу, автори Юрій Канигін та Ігор Каганець – їхні «Шлях аріїв», «Тягар білої раси», «Пшениця без куколю». А також – творчість братів Капранових.

Наталя Волотовська– Чи сумніваєшся у власних силах?

– О, інколи по кілька разів на день з будь-якого приводу.  Але перша ж згадка про те, що тепер відповідаю не лише за себе, тут же надягає на мене шори і не дає відволікатися на сумніви.

Що тобі не вдавалося у житті? З чим були проблеми?

– Тепер розумію, що те, що вважала невдачею чи проблемою, насправді цим не було. Колись мені, ще школярці,  хороша подруга сказала: «Тобі буде дуже тяжко в житті, бо ти не така, як всі». Я тоді здивувалась.  Проте справді був складний період у 2004 році, коли виникли непорозуміння з моєю групою в університеті – я була старостою і дуже правильною, законослухняною. Переживала за їх пропуски. Наївною була. Але знайшла вихід – щоб не концентруватись на негативі, нотувала думки у щоденнику. Так поклала початок роману «Рецепт на любов», про що сама тоді ще не здогадувалась. А згодом головний сюжет твору сам з’явився у моєму житті. Познайомилася із хлопчиком, який через неврологічне захворювання не міг ходити.

– Чим доводиться жертвувати тепер?

Абетка маленького українця
Абетка маленького українця

– Особистим часом. Наразі завершую ілюстрації «Абетки маленького українця». Часу на неї пішло значно більше, ніж планувала, коли ще півтора року тому написала текст. Та все відносно – якби не повсякденна зайнятість, то абетку, мабуть, зробила б за 6 місяців. Але якби не синок, то хто зна, чи спала б на думку ця ідея.

– Які риси характеру з’явилися у декретній відпустці?

– У дитинстві була дуже сором’язливою. Поступово виробляла в собі упевненість, уміння контролювати емоції, цікавість до всього нового. А зараз відчуття всеохоплюючої відповідальності не дає часу на депресію і перепади настрою. Тепер життєві перепони не заважають, а спонукають до пошуку нових шляхів. Однозначно, що стала більш рішучою.

– Які риси характеру треба мати, щоб успішно реалізуватися в творчості? Чи просто з’явитися в потрібнім місці у потрібний час?

–  Безперечно, це теж має вирішальне значення.  Проте, якщо ви творите – праця в ліс не йде! Вона осідає, накопичується і тоді обов’язково настане момент, щоб представити свої результати світові.

Творчі люди – ранимі, легко піддаються негативним впливав. Вразливі до критики. Але є можливий баланс – можна спробувати залишити в своєму серці дитину і водночас виховувати  в собі рішучість, мудрість, філософське ставлення до життя.

Для мене непоєднуваними є алкоголь і творчість. Чи якісь інші атрибути так званого богемного життя. Хоч я й лікар, але і досі не розумію, навіщо його вживають. Якщо вже п’яніти, то тільки від щастя чи від відчуття того, що все вдається.  До речі, слов’яни ніколи не вживали так багато оковитої, як зараз. Та це вже рівень боротьби між політикою країни  і  точкою зору людини, яка залишається поза рекламною кампанією цієї продукції.

Наталя Волотовська– Вважаєш себе уже реалізованою?

– Це, мабуть, збоку видніше. Вважаю, що зробила все можливе в своїх умовах, за що вдячна своїм дідусю і бабусі Лукащукам Володимиру Олексійовичу та Галині Андріївні. Вони дали можливість вибирати. Хоч на лікаря мене заохочували (я вже в п’ятому коліні послідовниця Асклепія), але і творити не забороняли. Всіляко підтримували, спонсорували поїздки на конкурси і конференції. Тому і нашого синочка виховуємо так, щоб любив творчість. Вона розвиває посидючість.

– Що треба для того, щоб стати заможним?

–  Як це не сумно, та в нашій країні однієї праці недостатньо. Тобто становище, кар’єру можна зробити, а от почуватись фінансово незалежним – не завжди. Як правило, люди дратуються, коли їм кажуть : «Я на твоєму місці діяла б так чи інакше». Однак, думаю, що варто робити ґрунтовні зміни у системі освіти, щоб вже хоч наші діти не росли збирачами полуниці закордоном. Треба змінювати психологію дітей ще в садку. А у школах готувати їх до реального життя, а не тільки шліфувати вміння вираховувати рівняння з двома невідомими.

– Що треба для відчуття успішності жінці? Можливо, деколи достатньо лише гарного личка і фігури?

– До 35 чи більше років, може і достатньо, якщо жінка готова бути маріонеткою. Та кожна обирає своє. Як би чоловік не любив свою красуню, рано чи пізно прийде ще красивіша, ще сміливіша – і може бути дуже боляче… Тому ще зі шкільних років варто стежити не лише за фізичною формою, а й наповнюватись мудрістю, прислухатись до успішних чи просто хороших людей.

Вигідно вести щоденник, занотовувати свої спостереження, планувати реальні кроки, які можуть наблизити до мрій. Слід чітко уявляти, чого хочеш. От як це працює в мене. Колись мала рецепт чудового шоколадно-сирного торта з печеня без випічки. І на днях ніяк не могла знайти. А так хотілося, аж до кольок! І тут раптом на сторінці в соцмережі – точнісінько такий, як шукала. А ще от чомусь не можу себе пересилити і привести малого до цирку. Сама ж полюбляла в дитинстві, а тепер тварин дуже шкода.  Всім, де могла, час від часу казала, що це жорстоко. І що? Ясно, що на світовий рівень не вплинула, та інтуїтивно відчула його тенденцію – саме зараз Англія планує приймати закони про заборону використання тварин у цирках.

Наталя Волотовська– Як організовуєш свій час і побут, щоб більше встигнути?

– Як казав колись пінгвін в радянському мультику: «Чистота – запорука здоров’я». Якою б втомленою не була, намагаюся все розкладати по своїх місцях ще до того, як забуду, куди поставила. Готую просту, але корисну їжу. Як є гарний настрій, полюбляю і розкачати тісто для неймовірно ніжного яблучного пирога. Коли малий, а з ним і чоловік все поїдають, то «для мене щастя більшого не треба».

Влітку круто вставати о 5-6 ранку. Тоді таке враження, що замість дванадцяти денних годин, маю цілу добу для справ і відпочинку. Щоб багато встигнути – треба і почуватись добре. Тож намагаюсь пити достатньо води, навіть, як не відчуваю спраги. А раз на тиждень, крім хліба і води, нічого не вживаю взагалі.

Обов’язковий записний або папірці на холодильнику.  Також, поруч з приємними традиціями (за типом спільного походу до лісу чи разом поснідати хоч би раз на місяць) запроваджуємо закони – мити малому руки після вулиці, чистити зубенята вранці і ввечері, навіть якщо в нього немає настрою для цього тощо.

Варто залучати до хатніх справ усіх, кого можна. Не боятись, що ви з чимось не справляєтесь. І завжди знати, що ви – найкраща мама у світі, адже дитина дивиться на вас своїм глибоким поглядом і бачить не втому, не плями на футболці, а найголовніше – ваше любляче серце. Навколишні можуть думати інакше. І байдуже, що докірливо дивляться в спину. Ви маєте право і на втому, і на поганий настрій, бо ж жива людина!

– Чи є власні спостереження, як жінці в декретній відпустці розвиватися, ставати глибшою, а не спустошуватися і грузнути в побуті?

– Дуже багато залежить від чоловіка. Щоб він розумів, що в першу чергу мама повинна обійти немовля і себе, а він дещо може і сам зробити. Адже до шлюбу якось справлявся.

Наталя ВолотовськаНе забувати про свої захоплення, якщо вони не суперечать здоровому глузду. Навіть якщо чоловік дуже проти і вважає, що тільки марнуєте час, коли вишиваєте чи бринькаєте на гітарі поки ніхто не бачить. Але якщо це саме те, що робить вас щасливою, то чому б і ні? Врешті-решт, ви ж не машина, щоб цілодобово обслуговувати усіх навколо.

Паралельно хочеться дати маленьку пораду молодими батькам – у нашому місті з’являється маса тренінгів, гуртків не лише для дорослих, а й для діток. Будьте розважливими і керуйтесь таки відчуттями вашої дитини.  Не заганяйте її насильно вже у 6 місяців на студію, якщо серце підказує, що конкретно вашій дитині ще зарано. Хай це модно і популярно, та керуйтесь  індивідуальним станом і потребами. Не забирайте в них дитинство. І пам’ятаймо, що дітей можна виокремити на охайних і чистеньких та щасливих.

– Які, на твій погляд, ідеальні стосунки батьків і дітей?

– Ніколи не сприймала, коли діти кажуть батькам «Ви». Проте, коли сама стала мамою, то зрозуміла, що хоча б до бабусь і дідусів треба звертатись на ви. Поки діти самі не стають батьками, не завжди мають достатньо поваги та розуміння до власних батьків. Я наразі торую свій шлях, бо що б не писала книжка і що б не радили інші – все одно є свої особливості. Головне розуміти, що перед тобою цілий свій, дорослий по-своєму, думку якого варто поважати.

Наталя Волотовська із сестрою
Із сестрою Соломійкою

– Найкращі друзі – це батьки?

– У мене так і є. Я не завжди розумію, коли батьки не втручаються, точніше, начебто не цікавляться особистим життям дітей, які вже створили власні сім’ї. Або, принаймні, роблять вигляд. Це нормально – щодня дзвонити батькам.

– Як реагуєш на критику? Чому люди критикують?

– Після дворічного навчання в магістратурі та інтернатурі – спокійно. Якщо критика обґрунтована, то сприяє тільки росту і вдосконаленню. Проте, бувало у мене всяке. Як казав хтось із філософів: «Для низьких людей немає нічого приємнішого, ніж мстити іншим за свою недолугість». Це стосувалося і творчості, і професійних медичних нюансів.

Наталія Лазука

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ