Кубок, який отримує переможець, названий на честь Анрі Делона, генерального секретаря УЄФА, котрий першим запропонував проводити Чемпіонати Європи і який не дожив до старту першого турніру.
Франція – перша країна, яка втретє проводить європейську першість.
Рекорд відвідуваності припадає не на груповий турнір, а на кваліфікацію. 130 тисяч глядачів прийшли подивитися гру між шотландцями і англійцями у 1960 році.
2,7 голи за гру – такий середній показник результативності.
У чемпіонатах Європи брали участь 27 збірних і лише 9 з них ставали чемпіонами – Німеччина, Іспанія, Франція, СРСР, Італія, Нідерланди, Чехословаків, Данія і Греція.
Ні одна команда не спромоглася перемагати двічі поспіль.
Німецька збірна 10 разів брала участь у фінальних частинах. З них тричі перемагала і таку ж кількість разів поступилася у головній грі турніру.
Збірна Чехії тричі пробивала після матчеві пенальті і всі три рази брала гору над суперником. Гравці команди пробили 20 одинадцятиметрових і жодного разу не промахнулися.
Збірні Польщі, Словенії, Австрії і Латвії не мають у своєму активі жодної перемоги у фінальній стадії.
Найбільше забитих голів на рахунку збірних Німеччини і Нідерландів – по 55. Ті ж німці разом з югославами найбільше пропустили – 39 голів.
Найкращим бомбардиром фінальних частин є Мішель Платіні. На рахунку француза 9 влучних ударів.
У 1972 і 1976 роках кращим форвардом ставав німець Мюллер. Але у першому випадку – Герд, а у другому – Дітер.
Лотар Матеус, Петер Шмейхель, Арон Вінтер, Аллесандро Дель Пєро, Єдвін Ван дер Сар і Ліліан Тюрам взяли участь у чотирьох європейських першостях.