Таємниці газети “Сільський господар”: як столітнє видання пережило імперії і війни

Тернопіль. Редакція щотижневика «Сільський господар» – всеукраїнського громадсько-політичного видання, що виходить форматом А-2 на восьми сторінках накладом майже 20 тисяч, відзначила сторіччя свого дітища.

Тут зберігається понад 400 найменувань видань, 250 з яких виходили на Тернопільщині. Вони охоплюють столітню історію преси і систематизовані у 20 тематичних розділах виставки періодики «Історія в слові – слово в історії», організованій минулоріч у рамках відзначення сторічного ювілею газети.

До колекції додалося ще одне число, ювілейне, на якому значиться дата – 1 січня 2026 року. Воно вигідно відрізняється від колишніх номерів святковим оформленням, сучасним повноколірним друком, наповнене інформацією про історію періодичного видання і нинішнє життя краю та України.

Я вітаю колектив з почесним ювілеєм і разом з головним редактором, заслуженим журналістом України Богданом Новосядлим, який очолює колектив з 2017 року, переглядаємо сторінки історії своєрідного патріарха преси краю.

«Маємо перший номер часопису «Сільський господар» за перше січня 1926 року, – розповідає Богдан Новосядлий. – Його на Тернопільщині любили, поважали і поширювали просвітяни. Маємо підшивки цього видання за 1928,1929, 1930-ті роки. Ці примірники передала нам  журналістка Світлана Маньовська. Їх з любов’ю зберіг її прадід просвітянин Микола Трач, писар Українського дому в Чорткові».

Редактор показує історичне фото, де зафіксований один із співзасновників газети «Сільський господар». Фото зроблене  у 1908 році, коли він із родиною перебув в Італії. Світлину підписали: «Співзасновник товариства «Сільського господаря» української сільськогосподарської організації в Галичині, згодом і газети «Сільський господар», священник Тома Дуткевич зі своєю ріднею. Італія,1908 рік».

Богдан Новосядлий, розповідаючи про історію витоків, наголосив, що фундамент літопису довжиною у сто років заклав популярний хліборобський журнал «Сільський господар», який започаткувало у Львові однойменне українське господарське товариство.

«Наприкінці ХІХ століття у містечку Олесько на Львівщині брати-священники Юліан і Тома Дуткевичі розпочали роботу зі створення організації, яка б захищала інтереси селян, вчила їх господарювати, підносила національну свідомість, – продовжує розповідь головний редактор. – 23 березня 1899 року відбулись установчі збори товариства «Сільський господар», яке за короткий час виросло у розгалужену могутню організацію хліборобства. До цієї корисної справи ентузіасти залучили понад 1000 науковців і спеціалістів.

У розквіті своєї діяльності товариство мало власну  поліграфічну базу, видавало місячники «Сільський господар», «Сад і город», «Український пасічник» і «Хліборобський вишкіл молоді», квартальник «Український агроном» та щорічний календар «Сільський господар». Уже під кінець своєї успішної діяльності розпочало випускати «Сільськогосподарську енциклопедію». А журнал «Сільський господар» був настільною книгою численних жителів села.

Тривалий час до Другої світової війни редактором «Сільського господаря» був відомий організатор кооперативного руху, доктор сільськогосподарських наук, наш земляк, уродженець Заліщанщини Євген Храпливий. Під його керівництвом організація набула широкого розповсюдження на селі, а також він став редактором перших випусків річника «Календар «Сільський господар» у 1929 та 1930 роках. Журнал, як двотижневик, накладом майже десять тисяч примірників, виходив  у Львові з 1926 до 1939 року.

З приходом «визволителів»-окупантів видання не припинило роботу, а евакуювалося в Ярослав, що в нинішній Польщі, і виходило українською мовою щомісяця до кінця 1941 року під редакцією Л. Бачинського за підтримки Українського видавництва у Кракові. У 1942—1944 роках редакція на чолі з І. Драбатим працювала у Львові, випускаючи тижневик накладом 52 тисячі примірників за кошти хліборобського товариства «Сільський господар».

У совєцькі часи комуністична партія не вважала за потрібне ні існування товариства, ні його трибуни. У роки Української незалежності, на початку дев’яностих років минулого століття, була короткочасна спроба видавати однойменний часопис у Львові. І тільки у 2017 році, у Тернополі, ми відновили газету, розуміючи, що це вагома віха для регіонального видання. Тоді вийшла повноформатна газета «Сільський господар», на базі друкованої листівки, яку ми видавали з 2012 року раз на місяць.

Ідеї просвітництва, поширення новітніх досягнень хліборобської науки нинішній колектив ревно підтримує, продовжує, пропагує і розвиває, – каже Богдан Новосядлий. – Тому закономірно у паспорті заснування газети задекларована саме ця дата – 1 січня 1926 року. Нам вдалося зберегти ідентичність видання. Ми працюємо  під девізом, який заклали наші попередники сто років тому у програмній статті першого числа часопису : «Стати огнищем розвою сільськогосподарської культури».

«Газета постійно тримає руку на пульсі важливих політичних подій і новітніх технологій в агровиробництві, розповідає про передовий досвід кращих аграріїв Тернопілля. Читачі мають змогу дізнатися про всі значущі події на фронті, роботу волонтерських організацій, діяльність яких ми активно висвітлюємо і підтримуємо, ознайомитися із досягненнями земляків у різних галузях, дізнатися багато цікавої інформації з життя краю, України і світу, – доповнює колоритну розповідь заступниця головного редактора Ганна Макух. – Уже зі старту наш редакційний колектив планував охопити велику аудиторію, оскільки до виробництва сільгосппродукції на наших теренах, причетні не тільки великі агропідприємства, фермери, а й власники присадибних ділянок, дачники, всі, хто цікавиться  роботою і життям у селі, сучасними тенденціями земельного й аграрного ринку».

Для творців новітньої версії «Сільського господаря», до витоків якої були причетні заслужений журналіст України Богдан Новосядлий, громадський активіст Геннадій Яворський та журналістка Ганна Макух, особливою гордістю є те, що своєю вступною статтею часопис благословив у світ патріарх українського парламентаризму і знаний науковець, Герой України, світлої пам’яті Ігор Рафаїлович Юхновський. За роки активної творчої праці видання креативної журналістської команди стало лідером серед періодики Тернопільщини і з 2024 року увійшло до рейтингу найтиражніших газет України.

«Високі стандарти вітчизняної преси у «Сільському господарі» нині реалізують усі члени дружнього колективу, у складі якого три заслужені журналісти України, чотири володарі почесної відзнаки «Золоте перо української журналістики» і п’ять колишніх головних редакторів провідних засобів масової інформації Тернопільщини.

Редакція має власних кореспондентів у Сполучених Штатах Америки, країнах Європи і окремо у Швейцарії. На шпальтах газети у понад 40 авторських рубриках віддзеркалюються найважливіші новини, події, проблеми – пишеться сучасна історія Тернопільщини і України. З часу заснування сучасного «Сільського господаря» у ньому публікували свої матеріали понад 250 журналістів, громадських активістів та пересічних читачів»,- не без гордості каже нинішній головний редактор видання.

Журналісти знають, що кожна новина – це вже історія. Отож, газета переступила віковий поріг і увійшла у друге століття. Богдан Новосядлий пригадує  цікаві події. 2018 року на Тернопільщині перебувала група французьких аграріїв, які передавали нашим господарникам досвід біодинамічного землеробства. Тоді ж французькі гості Жан Франсуа Бертело і Марін Богданьок завітали у редакцію «Сільського господаря».

Пан Бертело, обробляючи лише 40 гектарів землі на власній фермі,  володіє найбільшою у Європі колекцією давніх сортів зернових культур, обраний віце-президентом асоціації зі збереження насіннєвого різноманіття Франції. А ще визнаний «алхімік» хлібопечення, його вироби за стародавніми рецептами мають неабияку популярність і збут на батьківщині. Марін  була француженкою українського походження з Чернігівщини. Вона навчалась в Українській і Французькій аграрних академіях, і стала координаторкою Французької біодинамічної асоціації з фермерських досліджень та навчання. Гості захопилися раритетними підшивками «Сільського господаря», розглядали світлини із зображенням знарядь праці, якими працювали  на землі 100 років тому у галицьких селах. Жан тоді сказав, що побачене повернуло його в роки дитинства на фермі свого діда.

Нашу редакцію з цікавістю відвідували журналісти німецького видання «Більд», провідні польські поліграфісти, есперантисти з Канади і Пакистану, письменники і громадські активісти з Естонії, Угорщини, Чехії, головні редактори друкованих ЗМІ із Харкова, Запоріжжя, Полтави, Черкас, Вінниці».

За останні три роки невеликий редакційний колектив створив і успішно розвиває фейсбук-сторінку «Сільський господар» і однойменний сайт, котрі здобувають популярність як в Україні, так і в інших державах світу, де живуть і працюють наші земляки.

Серед знакових справ редколегії також продовження роботи над музеєм преси. Тут  уже зібрали понад 1200 найменувань газет і журналів з усіх регіонів України і 33 держав світу, тож експозиція виставки-музею розширюватиметься. На рік відзначення століття заплановано оцифрування копій архівних документів з дня заснування газети, створення фільму про нинішній день «Сільського господаря» і його вікове коріння. Оскільки газета нерозривно пов’язана з історією розвитку нашого краю, з людьми про яких розповідала у своїх матеріалах, для яких виходила, то колектив планує у краєзнавчому музеї виставку цікавих фотографій і документів, експонатів з сімейних архівів, сторінок «Сільського господаря» різних років, не виключені і виїзні виставки та зустрічі з читачами у селах і містах ріднокраю.

«Така солідна дата від дня заснування газети, зобов’язує і надихає колектив редакції ще вагомішими творчими здобутками продовжувати естафету своїх славних попередників»,- резюмує головний редактор.

Газета – це правдивий літопис краю, його багатоголосий свідок, маленька енциклопедія, де по краплині зібрано інформацію про великих предків і сучасників, водночас затавроване те, що шкодило і шкодить людині і суспільству. Її яскраве публіцистичне слово завжди спонукає до роздумів, формує громадську думку, допомагає виживати у складний воєнний час. Вона живе, діє, існує разом з нами і житиме, попри намагання ворога знищити Україну, попри труднощі, які нині ми переживаємо. Редакції принагідно дякую за підтримку мого волонтерського проєкту «З Україною в серці», зичу гарних новин, світлих людей, цікавих зустрічей, добрих справ у наближенні справедливої нашої перемоги. А газета хай світить своїм зігріваючим серце світлом – сьогодні, завтра і завжди.

Заслужена журналістка України  Людмила ОСТРОВСЬКА

Читайте також: У Тернополі зберігають антикварні газети, в яких друкувався Іван Франко