Намагався вгадати, яку помаду любила Соломія Крушельницька: фотограф Михайло Урбанський

Найбільший у світі фотопортрет Соломії Крушельницької, який встановили у центрі Тернополя, ретушував фотограв Михайло Урбанський. Світлина видатної оперної співачки висотою майже у три поверхи прикрашає будівлю Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької.

“Мені зателефонував директор музичного коледжу Сергій Маловічко, – розповідає Михайло Урбанський. – Повідомив, що хочуть надрукувати великий банер Соломії, та усі фото, які знайшли, маленького розміру. Спитав, як зробити, щоб втілити це. Ми зустрілися. Я запевнив: “До завтра щось придумаю”. Прийшлов додому і почав шукати фото Соломії Крушельницької в інтернеті. З непоганим розширенням знайшов світлину Соломії на сайті Львівського музею. Завантажив і зайнявся ретушуванням й підписом, який перекопіював з іншого портрету співачки”.

Михайло поділився, що давно не відчував такої легкості і піднесення, опрацьовуючи фото.

“Таке враження, що Соломія дала дозвіл на цей плакат, – продовжує фотограф. – Здивувався, наскільки мені було легко. Зазвичай, коли надто довго працюю і вже перша година ночі, я засинаю за компютером. А тут навпаки – відчував великий заряд енергії. Коли обробляв фото Соломії Крушельницької, таке натхнення було, що аж пашів. Ретушування, зазвичай, копітке. Це дуже нудна робота. Коли мені потрібно ретушувати фото, то “нудики беруть”, мені некомфортно. Деколи відкладаю і починаю наступного дня. А тут збагнув, що я ретушую, ретушую і не втомлююся. Воно йде і мені далі цікаво”.

Працюючи з фото Соломії Крушельницької, Михайло Урбанський, милувався красою співачки.

“На фото, яке я ретушував, в Соломії була чорна сукня з блискітками, – продовжує. – Я зробив її темно-синьою. Вирішив додати трошки кольору.

Соломія завжди тримала рівно спину. Мала красиве декольте. І усе життя носила довге волосся. Дуже красива і харизматична жінка. У неї були довгі вії і важкі повіки. Тому переважно усі фотографи просили, щоб вона піднімала підборіддя і показувала свої очі.

Дуже обережно висвітлював деякі тіні на обличчі. Ретушував і подумки звертався до Соломії: “Я ж хочу, щоб ти була красуня, тому що фото буде дуже велике. Ти ж не образишся, якщо я дещо підправлю. Адже це репродукція і тут дозволють художній прояв”. Також подекуди із зачіски забирав волосся. Адже коли великий формат, то волосся буде, наче гілки дерев. А подекуди й по волосині фарбував. Адже на такому форматі при сильному освітленні був би ефект сивого волосся. Думав: “От, бачиш, Соломіє, мілірування тобі роблю. Сьогодні усі жінки фарбують волосся і ти, мабуть, також це робила б”. Побачив, які у неї були красиві губи. Намагався вгадати, яку помаду вона б любила. Підійшов по-сучасному. Дав більш тілесний колір помади.

– Михайле, якось ти сказав, що фото ніколи не бреше. Що фото розповідає саме про Соломію? Яка вона?

– Вважаю, що вона була дуже щирою. Але це суто мої припущення. Багато людей їй заздрили. Вона це знала і через це переживала. Це видно по обличчю. Дуже сумні очі. В юності на неї могли тиснути батьки і родина. Адже вона відрізнялася. По юних фото видно, що Соломія була трошки хлопчуркою. Думаю, що могла потай брати батькову бричку і їздити околицями. Дружила з хлопцями. Видно, що мала внутрішній стержень, любила хлопчачі компанії. Як і кожна жінка, хотіла кохати. Є у ній самодостатність. Соломія Крушельницька була першою українкою, яка сіла за кермо автомобіля. Один із перших “фордів” купила собі в Італії. Добилася того, що влада видала їй права на водіння автомобіля”.

Михайла здивувала історія із фото Соломії Крушельницької у Бережанах. Почув її, коли відвідував музей Богдана Лепкого.

“Соломія була проїздом у Бережанах на запрошення Народного дому, – каже Михайло. – Фотографи знали про це. Вони тоді “билися” за те, хто перший сфотографує співачку. Один із майстрів ледь вмовив її зайти до фотостудії буквально на 15 хвилин. Вона навіть не переодягалася. Зробили фото у капелюшку, як от тільки вийшла з поїзда. Репродукція цієї світлини є у Бережанах”.

Михайло поділився, що його наче щось вело, коли працював над світлиною Соломії Крушельницької. Навіть коли уже вивішували банер, випадково опинився поряд.

“Одного дня мені передзвонив директор бібліотеки, яка біля корпусу музичного коледжу. Потрібно було поспілкуватися стосовного відео і фото. Оскільки на деревах вже розпустилося листя, то від бібліотеки не видно, що там робиться. Та я почув шум. Вийшов, а там серед цвіту декоративних дерев з’являється обличчя Соломії. Утішився, як дитина, коли побачив, що банер ще й з підписом.

Дуже втішений, що вдався друк. Адже друк переважно буває або недотягнутий за кольорами, або занадто перетягнутий”.

Михайло Урбанський відвідав садибу-музей, де жила Соломія Крушельницька, коли був на зйомках у Білій. Також їздив до Львова на могилу співачки. А ще відвідав могилу її батька Амвросія Крушельницького у селі Біла поблизу Тернополя.

“Цей памятник до Білої везли із Флоренції, бо виготовили його саме там, – додає фотограф. – Надгробок з мармуру і його навіть кілька разів намагалися викрасти із кладовища”.

Наталія ЛАЗУКА