Під час досліджень у заповіднику науковці в другій половині жовтня зустріли мідянку, яка зустрічається вкрай рідко ще й у таку досить пізню пору року.А в Бучацькому районі люди часто згадують жінку із села Сокілець, яку більшість – боялися. Вона – недавно померла. До глибокої старості володіла рідкісним вмінням – скликала змій. Гади її не кусали, сповзалися до неї десятками.
– Один чоловік посварився з нею, – розповідає житель селища Золотий Потік Іван. – То вона йому накликала зміїв до хати. Вранці чоловік встає, а змії на горищі висять, як ковбаси. Великий страх пережив.
Пенсіонерка розмовляла з плазунами нелюдським голосом.
– Вона приманювала їх звуками, – розповідає лікар-невропатолог із Золотого Потоку Микола Навроцький. – Якось посвистувала і ті змії злазилися до неї. Видавала звуки подібно до свисту, прицмокувала і посмоктувала. Використовувала якісь шуми від інфра до ультразвуку.
Лікар каже, що пенсіонерка відрізнялася навіть зовнішністю і манерою спілкуватися.
– Погляд у неї був нежіночий, – додає Микола Навроцький. – Була серйозна баба. З холодним поглядом. Навіть вимова слів – у наказовій формі.
Люди розповідали, що вона з кимсь посварилася і напустила змій на подвір’я. Деталей не знаю – був якийсь конфлікт. Те все гаддя навела до того чоловіка. Цей факт був, але може перебільшують, коли розповідають, що накликала змій йому до хати. Боялися її. Вона знала це і користувалася своїм становищем чаклунки, щоби підкреслити свою значимість.
Заклинателька змій із Сокільця спонукала місцевого лікаря до спостережень і роздумів.
– Це цікаво, – продовжує лікар. – У нас є гени кроманьйонців, а може навіть ще в багатьох людей є гени неандертальців. Неандертальці були фізично розвиненими і здоровими, мали мозок на 200 грамів більший, ніж ми. А якщо мозок був на 200 грамів важчий, то і потужність мав сильнішу. Потужність мозку дає можливість ширше спілкуватися з навколишнім середовищем. Є ж люди з парапсихологічними властивостями. У нас кажуть – чугайстер. Це ті, хто має екстрасенсорний, паранормальний вплив. Ці люди мають генетично передані якості ще від неандертальців, кроманьйонців, які мали більший зв’язок з природою. А ми багато втратили – нюх, зір, слух втратили. Залишки ще є, але їх мало. Ця жінка якраз могла бути наділеною такими генетичними якостями.
У Костільниках так само була жінка, яка цікавилася зміями, але по-іншому. Вона помагала, коли змія кусала. Теж уже померла. Вона відговорювала, давала трави і відвари. Не маю такої інформації, чи це помагало. Раніше ж не було сироваток проти отрути, ніхто не лікував, не було реанімації. Люди якось мусили рятуватися. Як на мене, це було так – на двоє баба ворожила. Хтось виліковувався, а хтось помирав. Хтось одужував і без її магічних впливів, але приписували це їй, бо ж саме вона щось прошептала і дала чогось напитися.
Ярослав Цісарчук сам живе у лісі поблизу Золотого Потоку. Детальніше про це у публікації.
— Тут є три види змій, — каже. — Рижі — камінки, чорні з білими полосами. Ці отруйні. І є вужі. У сусідньому селі живе жінка, що з тим ся знає. Колись мені наслала змій, то не було де стати на подвір’ї. Відганяв їх віником. Жінка не мала на мене зла. Просто хотіла використати, бо саме будувала синові хату і все хотіла задаром. Змушений був іти до неї й робити, що хотіла. Що — не хочу говорити.
Розповідали, що за панщини її предкам пан дозволив від весни до снігу де хотіли пасти худобу. В пана іншого виходу не було. Бо споконвіків вони знаються зі зміями.
Колись у лісі чекав на свого їздового. Сів на колоду. Чую — ззаду щось потріскує. Оглядаюся — нема нікого. Знову — трась-трась. Розвертаюся — двоє малих і стара змія. Вона подавала звуки, щоб я вступився. І я вступився.
Знайомі були на Далекому Сході. Розповідали, як геологи розбили табір біля гори. Один після вечері метрів за 30 виливав у кущі недоїдки. Побачив двох великих змій. З часом вони до нього привикли. Завжди чекали, коли принесе рештки. Якось він побачив, що одна змія поводиться неспокійно. Вже хотів повертатися. А вона скочила на нього, міцно обвила і жало наставила до очей. Так його протримала 6 годин. Біля світанку почувся страшний гуркіт. Обвалилася гора і накрила той табір. Він один залишився живим.
Змій нема чого боятися. Від малого їх тут бачу. У світі просто так нічого не буває. І змії просто так на людей не нападають.
