Адріана Бойчук три місяці шукає свого чоловіка

0
437

— Вранці 14 липня відчула сильний біль у животі. Страх підкрався, коли подумала про чоловіка. Одразу в соцмережі написала його побратимові: “Як мій Сергій?” Відписав: “Не знаю. Надіємося, що живий”. Наступного дня з військкомату повідомили, що мій чоловік зник безвісти. Була паніка й дикий плач. Дотепер плачу щодня. Здається, що так легше все це проживати, — говорить 23-річна Адріана БОЙЧУК із села Калинівщина Чортківського району на Тернопільщині. Її чоловік 29-річний Сергій потрапив у полон в селі Спірне Бахмутського району Донецької області. – пише “Газета по-українськи”. 

— Ми познайомилися ще дітьми, — розповідає Бойчук. — Коли я була мала, Сергій приходив до мого брата тренуватися на боксерській груші. Потім він кудись поїхав. Як повернувся, не впізнали одне одного. Почали зустрічатися, коли йому був 21 рік, а мені 15. За три роки одружилися. Біля нього завжди почувалася захищеною. Знала: якщо хтось образить, завжди заступиться. Він добрий. Але характер має сильний. Обоє буваємо вперті.

Перед повномасштабним вторгненням Сергій Бойчук кілька років працював в охоронному агентстві в Києві.

— 24 лютого чоловік був удома. Вранці почав складати сумку. А я сиділа — ніби не в цьому світі. Плакала. Наступного дня Сергій уже стояв із валізою у військкоматі. Мене готував до цього давно. Казав, щоб я налаштувалася морально, — продовжує. — Ми зідзвонювалися майже щодня. 12 липня Сергій попередив, що йде на позицію, і тиждень не матиме зв’язку. Під час останньої розмови ніяк не могли попрощатися. Було якесь передчуття. Відчувала розпач. Просила не їхати на позицію.

Після того, як Адріана дізналася про зникнення чоловіка, разом із друзями почала моніторити російські сайти та групи в соцмережах. Так намагалися знайти якусь інформацію про Сергія.

— На відео, яке знайшла в інтернеті, побачила, що чоловік у полоні. А 22 липня мені зателефонували з російського номера. Жінка представилася журна­лісткою. Сказала, що від мого чоловіка. Передала, що він живий і має для мене відео. Побачивши чоловіка, ­трохи заспокоїлася. У відповідь надіслала своє ­відео.

Згодом Адріана знайшла ще три записи зі своїм чоловіком.

— Останнє відео бачила в серпні. Сергій схуд. По очах видно, що втомлений. Де його тримають і що там відбувається, не знаю. Дай Боже, щоб із нього не знущалися і не робили того всього, що нам розказують. ­Зараз не маю жодної інформації про чоловіка. Звертаємося в усі інстанції. Відправляємо листи в ­Кабмін і до президента. Просимо, щоб допомогли Сергія повернути додому.

Чоловік часто їй сниться, каже.

— У снах бачу, що він удома, звільнений. Досі не віриться, що все відбувається насправді. Моє заспокоєння — то моя мама. Вміє поговорити з людиною. Коли я тільки дізналася, що Сергій у полоні, були з нею в Чорткові. Мені зателефонувала одна людина. Розповіла, що говорять, ніби мого Сергія розірвало на міні і я возила його матір на ДНК-експертизу. Щоб мене заспокоїти, моя мама купила соняшникового насіння. Повела на місце, де збираються голуби. Сказала, щоб дала їм поїсти. А потім купила в аптеці заспокійливе.

Адріана Бойчук працює завіду­вачкою будинку культури в селі Семаківці. Із Сергієм мають сина Іллю. У липні йому виповнилося 4 роки.

— Робота допомагає. Сцена зобов’язує чути себе. Щоб співати, треба заспокоїтися. Але коли чую пісні про війну, не можу бути спокійна. Відколи чоловік зник, переоцінила наші стосунки. Родина тепер — на першому місці. У нас завжди була хороша сім’я, але це належно не цінувалося. Завжди мала підтримку чоловіка, але тоді здавалося, що так і має бути. Тепер розумію, що нічого не треба відкладати на потім. Треба жити тут і зараз. Сергія не вистачає. Часто уявляю, яка буде наша зустріч, — говорить Адріана Бойчук. — Коли плачу, син завжди намагається заспокоїти. Каже: “Мамо, не плач. Із татом усе добре”. Обнімає мене, а я плачу ще більше. Син знає, що його тато поїхав захищати Україну, що він герой. Коли спитав, чому батько не дзвонить, сказала, що він у полоні. А потім довелося пояснювати, що значить це слово.

Автор: Наталія ЛАЗУКА

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ