Поїхавши до Харкова, тернополянка усе дізналася про моду

0
43

Говорячи про моду не можна не згадати, що її невід’ємним атрибутом є  щось нове. Мода  захоплює людей, як хвиля. І розвивається, зазвичай, колоподібно. Бо з висоти років ми знаємо, як змінювалися довжина суконь, вшивання рукавів,  монтування деталей, яке протримувалося  в нас по кілька років.  А потім для урізноманітнення  крою з’являлося  щось таке, що з бабусиної скрині…

Не випадково з’явилося прислів’я, що «нове – це добре забуте старе».     У світі цей процес змін набагато швидший. Хоч завдяки цифровим технологіям і ми тепер тримаємо руку на пульсі  моди, яку диктують світові бренди. Звичайно, що дотримання і пошук моди більше стосується молоді. Середнє і старше покоління цінить  більше стиль,  який додає кожному індивідуальності. Потрібна  неабияка майстерність, щоб  підбирати із свого  існуючого гардеробу одяг-трансформер, у якому свіжо, по-іншому, зручно і надійно.   Це нотатки з  розмови-зустріч із законодавцями моди Харкова.

Яке ж місце займає  Україна на  світовій мапі моди? Які проблеми доводиться їй долати на своєму шляху до міжнародних  подіумів? Як зробити ці кроки впевненішими? Школа дизайнерів та їх затребуваність в Україні та світі? На ці та інші питання медійники   майже зі всіх областей України,  учасники прес-туру «Реформи Харківщини очима регіональних журналістів», організованого Харківським прес-клубом , шукали відповіді на  зустрічі  з директоркою  з маркетингу та розвитку бізнесу  мережі Rica Mare Вікторією Сєріковою,   ректором Харківської академії  дизайну і мистецтв  Олександром Соболєвим,  дизайнером одягу, власником авторського  ательє «Єва» Олександром Бевзюком,  головою  правління Харківського модного кластеру  Олегом Єгоровим та  дизайнеркою,  засновницею проєкту  «Fashion» Анжелою Ангел, яка  в онлайн-режимі була на зв»язку з Ізраїлю.

А розпочалася наша зустріч показом цікавої колекції   дипломних робіт  бакалаврів та магістрів Харківської державної академії дизайну і мистецтв.  Дванадцятеро дівчат     показали  виставу креативних ідей для пошиття модного одягу і пошуку свого стилю. Кожен костюм – окремий мистецький  витвір: чи це біла сукня з елементами народних мотивів, чи космічно-спортивний костюм з розлогим коміром, вишиваний плащ чи чорна куртка з елегантним нашивом сірого матеріалу на  рукавному зап’ястку.

Відрадно, що у збірці новацій  залишила свій слід  швидка мода  і повільна,   свідома, яка  пропагує принципи, за якими виробництво речей має відбуватися з користю для довкілля, й екологічна. Двобортний пуховик блискуче чорного кольору, не тільки чудовий і теплий, який можна вже пускати у виробництво, як відзначила Анжела Ангел, а й  має цікаву історію. Його виготовили із  з 42-х поліетиленових молочних пакетів, які  зібрали в одній Із харківських кав’ярень. А ще сюди ввійшли відходи синтепону, які , зазвичай, викидають  до сміттярки.  З’ясовується, що індустрія моди – другий найбільший забруднювач планети після нафтової промисловості. Отже,  харківські  дизайнери в одному струмені із  творцями екомоди, яка ставить за мету не забруднювати  землю, виготовляти речі для носіння із промислових відходів. Дизайнерка з Ізраїлю  розповіла, що це  світовий тренд сьогодення. У світі fashion відбувається технологічна революція: з’являються альтернативні екологічніші варіанти виготовлення одягу, взуття, тканин, аксесуарів.

Пані Анжела назвала українських виробників серед близько 30 дрібних компаній,  які завойовують світ своїми виробами  із тканого матеріалу зі старих речей, роблять із двох-трьох старих піджаків нові модні жакети, які  на «ура» йдуть  під брендом українських виробників  і служать збереженню екології планети. У нас немає культури збору відходів. Скажімо, в Україні у вторинній переробці використовується близько 3% відходів, а в  ЄС  понад 70%.  У світі є  така практика  із ношеними джинсами: джинсову тканину подрібнюють до вати і з неї роблять нову тканину для нових штанів. Ви можете прийти і купити джинси, або орендувати їх на тиждень, місяць чи до часу, коли ви їх зносите і принесете назад на переробку.

Олександр Соболєв наголосив на тому, що  тут безмежна ніша для дизайнерської творчості,  назвавши професію конструкторів одягу   витонченою, гламурною та загадковою. За його словами, спеціаліст цього напрямку  є одночасно і художником, і проектувальником, і винахідником, і естетом, який задумує, втілює та пристосовує різноманітні моделі та деталі одягу, аксесуари до нашого повсякденного життя. Академія дизайну і мистецтв уже сто років  готує спеціалістів для легкої (яка не така вже й легка) промисловості.

Ректор  стурбований, що багато випускників здобувають магістратуру за кордоном і там лишаються. Навіть із цього випуску двоє продовжили навчання у Мілані. З одного боку це тішить, що рівень освіти  у Харкові прирівнюється до рівня законодавців моди, а з другого боку треба потужно шукати підтримки у держави,  сфері легкої промисловості, щоб випускники залишалися тут, підкорювали світові подіуми  і у світі продавалася продукція з ярличком – «зроблено в Україні»,  або « в Києві», «Львові» чи «Кропивницькому», «Харкові».І тоді Україна на світовій мапі моди буде така велика, як  на географічній карті.

Експерти переконані, що  без таких креативних  артових колекцій  дизайнери не зможуть розвиватися в потоках світової моди. Виробника одягу може зацікавити деталь із колекції для показу, яка зробить привабливою річ для носіння.

– Через дуже короткий термін дівчата та хлопці, які створили ці колекції, підкорять світовий подіум. Для цього нам потрібно створити ефективну екосистему з розвитку фешн-індустрії. На перших позиціях з виробництва одягу зараз Китай, Туреччина, Індонезія. Україна не може займати передові позиції, тому що після розпаду Радянського Союзу українське швейне виробництво занепало, а за тридцять років незалежності до нього руки держави не дійшли.  У цей момент  сусідні держави створювали для свого ринку екосистеми. За цей час турецька легка промисловість значно виросла, бо  держава створювала усі умови для цього розвитку, – переконаний  директор  Харківського модного кластеру Олег Єгоров. А от Анжела Ангел  вітає те, що держава  не бере участі у підсиленні цього сегменту економіки. Бізнес, меценати, еліта  зробили Італію законодавицею моди в післявоєнний період, обійшовши  її праматір  – Францію. Дизайнерка переконана, що треба об’єднуватися потрібним людям: хтось приміщення надасть, хтось матеріали, креативу в дизайнерів не бракує, треба зводити їх з виробниками і тими, хто може придбати одяг. Обов’язково  щоб там була і пишуча братія – журналісти, які  допоможуть  створити інформаційне поле.

Не відходячи далеко, Олег Єгоров уже на цьому заході заручився  підтримкою виробників і  дістав згоду  на  співпрацю між представниками Харківської державної академії дизайну та мистецтв і брендом, учасником кластеру Rica Mare та  організацію і проведення спільного творчого конкурсу для студентів.

Вікторія Сєрікова   розповіла про бренд свого підприємства, який започаткували, як невелике сімейне  дизайнерське бюро,  у 2004 році . Тепер  український виробник  жіночого одягу RicaMare має мережі магазинів в багатьох містах, знають його  і за кордоном. Директорка з маркетингу розповіла, що покупці  надають перевагу  ексклюзивному одягу, універсальному і доступному. За її словами, одяг повинен виражати  прагнення свободи, і одночасно втілювати  оригінальну ідентичність. У своїх колекціях  вони намагаються  виражати подібні емоції  і реалізовувати побажання своїх покупчинь. Етапи створення  одягу  RicaMare  пронизані любов»ю до своїх  клієнтів з урахуванням їх побажань  і потреб,  одночасно, з постійним бажанням розвиватися.

Олександр Бевзюк    переконаний, що одяг, це наша маска.

– Людина своїм стилем визначає емоції, бажання, прихований внутрішній світ. Якщо вам подобається чорний одяг, носіть його, а буде настрій сонячний, виражайте його червоним. Коли ж заїдають  сірі будні, не соромтеся яскравих кольорів, якщо душа лежить до них, то ви себе почуватимете королевою, – сказав  власник ательє «Єва».

Пані Вікторія додала, що не варто сахатися сміливих рішень у  пошуках свого одягу, бо що робило вас «білою вороною»,  з часом минає і викликає захоплення загалу. За її словами майбутні дизайнери закладають ДНК бренду. У колекції деякі речі виділяються, здаються «неносібельними», але з часом те, що  викликало спротив очей, приживається, стає актуальним. Варто завжди слухати себе. Директорка з маркетингу порадила, роблячи покупки, намагатися враховувати якість над кількістю та позачасовість над тенденцією і  собі відповідати на запитання: « Чи прослужить виріб довго і чи буде він залишатися в стилі, щоб   хотілося  продовжувати носити його?». За словами пані Вікторії, тепер продається не скільки річ, як втілений в одязі образ,  історія її з»яви,  бренду.

Анжела Ангел   продемонструвала свій одяг, який вона купила в Ізраїлі і зроблений він в Україні. Є Україна на мапі світової моди, ствердила дизайнерка.  Ще  присутні  обговорили вплив пандемії на  розвиток моди в регіоні і світі.

В цілому експерти  оцінюють його негативно. Багато закладів індпошиву довелося закрити за браком замовників.   Магазинні продажі зменшилися,  закриття на карантин не зменшило витрат на комунальні послуги. Але є і позитив.  Анжела Ангел відзначила, що рік пандемії зробив нам неоціненний подарунок – розвиток цифрових технологій на 10 років вперед. З’явився новий інтернет – блокчейн, що приніс глибше розуміння глобальних мереж, відкрив більші можливості для електронної комерції.

Члени Харківського модного кластеру, які обговорювали свої проблеми на засіданні Харківського прес-клубу  перед журналістами  з регіонів України, запевнили,  Українська  мода на мапі світу  є, є і потужний творчий, освітній потенціал. Експерти вирішили, що треба небайдужим людям об’єднуватися навколо модного кластеру  і діяти, не чекаючи державних дотацій. Співпраця науки, бізнесу, освіти та креативних галузей – основа і передумова для створення унікальних продуктів, які можуть допомогти в розвитку і закріпленні Харкова та України на світовій fashion-карті.

Людмила ОСТРОВСЬКА

Матеріал підготовлений  завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ