Психолог з Тернополя розповіла, як людські стосунки руйнує мовчання

“Можливо, ми попадемо в пекло не за ті вчинки, які здійснили. Можливо, ми потрапимо в пекло за вчинки, яких так і не зробили. За справи, які не довели до кінця.” Чак Паланік “Колискова”

Бувають моменти, коли хочеться сказати щось важливе, але думаєш – не зараз, краще зачекаю, потім…

Спочатку ми мовчимо, можливо, тому що образилися, або тому що боїмось, що інші засудять, висміють, відштовхнуть, а потім – тому що не хочеться першими порушувати мовчанку.

А з часом, коли все втрясеться і забудеться, ловимо себе на тому, що вже не можемо пригадати ту мову, на якій розуміли, відчували один одного…
З рідних людей непомітно перетворюємось на чужих.

Проходить ще якийсь час, а з ним і усвідомлення, що, напевно, говорити вже нічого і не треба. Кожне слово і почуття мають свій момент для вираження…

Насправді, щоб втратити одне одного не потрібно їхати за тридев’ять земель, не потрібні розлуки і випробування, достатньо лише відмовчуватися, коли потрібно говорити.

Спілкуйтесь, пробуйте, ризикуйте, краще зробити і жалкувати, ніж так і не відважитись, адже мовчання руйнує долі…

Наталія Гаєвська, психотерапевт