«Чи не стануть вони залізними людьми?», – Людмила Островська про життя серед «місячних пейзажів»

0
561

Об’єднані територіальні громади України  шукають джерела наповнення бюджетів. Золотим дном є туризм. Пришибсьтка ОТГ Кременчуцького району, що на Полтавщині, найменша і найбагатша в Україні,  має можливість захопити гостей промисловим туризмом. У неї під боком  Єристівський і Полтавський гірничо-збагачувальні комбінати. Ми, журналісти зі всієї України,  були піонерами цього маршруту.  Як на мене, його головною родзинкою є поштовх до роздумів   над майбутнім Землі.

Я вже бачила індустріальне диво,  з  якоюсь такою назвою  -«Навіщо нам Марс, якщо є наш Кривбас?». У багатьох  варіантах  серед  рядків про привабливість екскурсії, яку пропонує Пришибська ОТГ,  є словосполучення «місячні пейзажі». Їх обіцяють  туристам при  відвідуванні Єристівського  кар’єру, в якому видобувають залізну руду. Колись, мільярди років тому, тут застигла  вулканічна магма, у якій виявили залізо.

Мене бентежить поєднання слів «місячні пейзажі», порівняння цих місць з безжиттєвими  планетами. Місяць, скажімо,  як і Земля, має  кору, мантію і ядро, які різняться за хімічним складом. Ця структура, як вважають, утворилася в результаті кристалізації з глобального океану магми, незабаром після утворення Місяця – чотири з половиною  мільярди років тому. А до того цілком можливо тут була весела густонаселена планета, мешканці якої   надмірно вигрібали корисні копалини з її серця.  А як тому серцеві без поживи, ніхто не думав.

Тепер ми детально  знаємо місячні карти, які  складають  і популяризують для того, щоб в найближчому майбутньому підготуватися для висадки людини на Місяць, вдалого розташування баз поселенців, транспорту,  встановлення телескопів,  пошуку корисних копалин тощо.

Буваючи на розробках родовищ,  чогось боязко думаю, що вже хтось там, у Всесвіті, складає карти  корисних копалень Землі.

Дорога до кар’єру  Єристівського гірничо-збагачувального комбінату, що в Кременчуцькому районі Полтавщини, нагадує  фільми фентезі про  заселені планети колоніями прибульців із Землі. Строгі дороги,  без дерев, кущів, чорне  поле у квадратах асфальту з віддаленими однотипними, одноколірними  будівлями, обриси териконів, інколи видно величезні вантажівки, які здаються безпілотними  об’єктами.  Адміністративний будинок із скла і бетону. Чомусь мені лягає слово – «безаналізно»,  ввібрав нас. Після інструктажу, вдягання згідно з технікою безпеки на території кар’єру,  випустив. Можливо, що холодний  колір – розчавлено блідо-зелений? Ну не малювати ж тут стіни в кольори веселки, заспокоювала себе.

Гаряче стало, коли ми під’їхали на оглядовий майданчик  родовища. Перед нами  відкрився  справжнісінький  місячний кратер.  Вирва солідних розмірів, на дні якої  вантажівки з колесами в три з половиною метри і вантажопідйомністю 200 тонн видаються   іграшковими. Сто  сімдесят метрів до центру землі подолали, обіцяють поглибити до 500.  Чим не  місячний ландшафт – своєрідний і унікальний, покритий кратерами і горбами  різного розміру? Такий кар’єр я уже бачила чи не в середмісті Кривого Рогу. Там було глибше – 460 метрів подорожі  до ядра.

І тут у мене з’явилося, крім відчуття  дежавю, усвідомлення   того, що наша планета , хоч вона й більша у два рази за Місяць, і в десять разів важча за Марс – не така уже й велика. Родовища  тут однією плямою магми зв’язані. А в геологічних документах знайшла підтвердження. Там пише, що територія Кременчуцького району розташована в центральній частині Дніпровсько-Донецької западини в місці її поєднання з Українським кристалічним щитом і характеризується багатством мінерально-сировинних ресурсів. А головною у цьому регіоні є залізна руда. Згідно з металогенічним районуванням України, це Кременчуцька магнітна аномалія площею біля 300 км, де  родовища багатих та легкозбагачуваних залізних руд. Все родовище – порода, шириною  від півтора до п’яти  кілометрів   вздовж п’ятдесяти кілометрів  є фактично північним продовженням Криворізької магнітної аномалії.  Глибина залягання – від 20 м, загальні запаси залізної руди до глибини 1500 м. В подальшому розробку будуть проводити відкритим способом або шахтним. Нам показували фільм, як  гірляндами вибухів добираються до щасливої темно-сірої смужки  залізних кварцитів. Не так просто Земля віддає свої запаси  вінцеві природи.

Ох,  ця  багата  Дніпровсько-Донецька западина! Якби вона не потрапила  на український кристалічний щит Богом даної нам землі, може не було б бажання  захищати російськомовних українців країні, яка не бореться проти своїх злиднів. Хіба що в планах  поправити свої справи за рахунок наших родовищ. Це я до того, що є ж там  люди, переконані, що загарбники горять бажанням  леліяти місцевих.  Ніби приголубити кримчаків прийшли зелені чоловічки? Там для них  клондайк у Чорному морі! За корисні копалини борються, за гроші.

Щось думки не в тему  пішли при споглядання докембрійських залізистих порід. Кратер, висвітлюючи свої боки на сонці, переливається, як життя у смужечку. Навіть не віриться, що там   пласти порід  найдавнішого  і найтривалішого  етапу розвитку земної кори, який почався з утворення планети і скінчився 540 мільйонів років тому, триваючи  таким чином, близько 4 мільярди років. Особливість відкладів, що сформувалися тоді, до кембрія,  в тому, що вони виходять на поверхню тільки  в межах кристалічних щитів, до яких руки наші дійшли у 70-х. Кажуть, що ще на півстоліття роботи  тут є.

Торкаюся чорнеьких кристалів. Відчуття дотику до вічності. Вдивляюся у  багатошаровість  кратера. Світліше, темніше, ширше, вужче. Згадала побажання про те, що коли ви на світлій смужці, то йдіть не впоперек, а вздовж… Вздовж тут ідуть важковаговики. Два іграшкові крокуючі екскаватори  там десь внизу безшумно  працюють, звуків тут не чути через  відстані. А щоб досягти темно-сірої смужки залізної руди, за словами нашого екскурсовода промислового туризму, технічного заступника  директора ГЗК  Віктора Олюха, довелося зняти 71 метр піску-глини-піску.   А перед цим заскладували гумус. Про рекультивацію ще не йдеться, бо експлуатують це родовище лише 10 років. Неосяжна вирва  бентежить цифрами, які не відразу можеш збагнути. У перспективі тут буде котлован, за словами технічного консультанта,  до 4,5 кілометра  довжини, завширшки  – 2,5 кілометра.

А я знову про місячні пейзажі. Гори на цьому супутнику  Землі   сягають  майже 10 кілометрів.  Таких високих гір на нашій планеті немає. Вчені стверджують, що  маса гори повинна чимось урівноважуватися. Діло навіть не в тому, що знаходиться під горою, а в тому, які породи розташовані на сусідніх ділянках. Така система нагадує терези з чашечками: якщо в одному місці гора буде опускатися, то в іншому місці, неподалік, гірські породи будуть підійматися вверх. Як можна досягнути рівноваги для гори, яка має  10 кілометрову гірську породу? Цілком можливо, що зовнішні шари Місяця мають здатність витримувати величезні фізичні навантаження. Можливо, навколо високих гір на Місяці, над поверхнею менш високого рівня можна знайти поклади металів у величезній кількості? Просто там їх ще ніхто не буравить і невідомо як це відгукнеться у Всесвіті. Але   викачування  з надр Землі запасів її життєдіяльності  призводить до катаклізмів поки що на нашій планеті. Терези спрацьовують зсувами, вулканами.

Мене не залишає ефект метелика. Тут – забрали залізну руду, а там, в протилежній півкулі  пішов під воду острів,  чи змило тайфуном півматерика.  Але то там. А тут –  у селах Пришибської ОТГ, яка поруч,  люди п’ють бутильовану, привозну воду. Зараз вклали великі гроші, щоб провести в селах водогони з глибинних вод, бо верхнева, з розвитком кар’єру, заховалася. Може подала цим знак, щоб люди   не були такими активними.

Приземлює розповідь про роботи  з розширення Єристівського родовища. На даному етапі роблять  виїмки покривних порід, облаштовують  проммайданчик для кар’єру і відвалів. Тут не так давно сіяли пшениці, соняшники, росли гарбузи, картопля. Було село Єристівка. Воно ще є на карті, але людей уже відселили. Це як про річку Почайну, де назва є, а річки вже нема. Але людям вигідно оплатили переселення, забезпечили соціальними пакетами  місцеві ще села. Бо хто знає, що покаже геологічна розвідка і як вона підкоректує мапу.

Технічний консультант при генеральному директорові Єристівського ГЗК Віктор Олюха  розповідає, що це  одне із найбіль­ших в Україні видобувних підприємств, одне  з найбільших платників податків на Полтавщині,   належить швейцарській компанії Ферекспо з активами в Україні. У рік ГЗК добуває 15 мільйонів тонн залізної руди. А всього з цього кар’єру треба буде добути  приблизно 800 мільйонів метрів кубічних гірничої маси. Все залежатиме від ринку збуту, бо працює колектив за угодами, згідно із замовленнями. Основними споживачами продукції є сталеливарні підприємства з Австрії, Словаччини, Чехії, Німеччини та інших європейських країнах, а також з Японії, Тайваню, Південної Кореї і Китаю.

Всі роботи, які відбуваються в кар’єрі, повністю під контролем за Європейськими стандартами. Є система, яка відслідковує роботу бульдозерної та бурової техніки, всіх автомобілів, хто куди везе, скільки везе. Тобто все видно, як на долоні. Диспетчери наглядають за всім, що робиться у кар’єрі. Залізну руду добувають екскаватори українського виробництва – три крокуючих і два гідравлічних. А вивозять гірничу масу в основному  понад 30  «Катер­піллерів».

Віктор Олюха розповів, що в зміну використовують  15 автомобілів. Руду з Єристівського родовища  відправляють на Полтавський ГЗК, де вона проходить систему подрібнення.

Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат має свій цех для технічного обслуговування автомобілів. Просторо, можна торкнутися  рукою гіганта. Багато ремонтних   операцій автоматизовано, як і  заміна мастил. Окрім того, на кожному авто стоять автоматичні засоби пожежогасіння.  Дороги поливають, з машин змивають пил. Тут позмінна робота, тому постійний рух.

Середня заробітна плата 16-18 тисяч гривень. За словами технічного консультанта, підприємство також будує будинки і дає житло працівникам з малим відсотком кредиту аби вони його викупляли. Окрім того, за пільговими цінами  дають путівки в санаторії. Є зелені насадження з крапельним поливом. Планують зробити фонтани. Допомагають громадам  облаштовувати школи, дитячі садочки, житловий фонд. Все ніби добре, аж барвінково. Все за стандартами, гроші на все є. Але …

Чи не зробляться кременчужани   залізними  людьми, просякнутими  важкими металами? Місцеві подейкують, що уже  можна вільно дихати оксидом вуглецю, діоксидом та оксидом азоту з аміаком з усілякими бензолами та фенолами. Тут допоможуть протигази.  А чи річка Псел не відійде в історію, а на її місці з’являться карстові провалля, як з’являються в Кривому Розі провальні ландшафти над  відпрацьованими шахтами? Чи не  очікують нас землетруси і пилові бурі? Чи  наявність діючого і розбудова  Єристівського кар’єру  не вплине  на режим та якість ґрунтових і підземних вод, відкритих водойм, зумовлюючи їх дефіцит  та погіршення якості?

Я не задавала ці питання екскурсоводу, бо знала з його слів, що все контролюють і все роблять за світовими стандартами. Та чи можна  передбачити поведінку Землі і чи вона вписується в стандарти? Хочеться дуже вірити, що людство таке розумне, об’єднається для вирішення проблем граблення надр і екологічного забруднення, якось додумається, як зберегти блага цивілізації і не пиляти ту гілляку, на якій сидимо. До Кіотського протоколу додумалися ж. Ну ще 50 років, ну ще – 70. А тоді що?  Це вже зовсім риторичне питання, бо це  2-3 покоління, ми вже в небуття підемо. Але хочеться, щоб Земля  лишилася.

Древні  індійські  мудреці казали, що природа – це не те, що ми отримали у спадщину від пращурів, а те що ми взяли у позику від нащадків”. Гарна штука – промисловий туризм. Є поштовх для роздумів.

Людмила ОСТРОВСЬКА

Матеріал з’явився завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

 

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ