Цього літа довго та безуспішно шукав працівника: хтось просто не відповідав вимогам, комусь не підходили умови, але й були ще цікаві варіанти.
Двічі був готовий брати на стажування дуже толкових хлопців, активних, цілеспрямованих, зацікавлених вчитися і працювати.
– Я не можу прийти. Сімейні обставини.
На своє здивоване питання про причину почув відповідь – “Батьки заборонили, бо субсидії не буде”.
Я думав, що це жарт. Дивний і зовсім не смішний.
Але, коли через тиждень те ж саме повторилося з іншим, я задумався. І перестав шукати.
Я розумію, що обставини бувають дуже різними, але я не міг повірити, що батьки рекомендують 19-ти річному сину із трьома роками досвіду ситуативних фрілансерських робіт відмовлятися від офіційного працевлаштування.
Борсаючись в теперішньому, не думати про майбутнє – це біда. Але й радити щось дорослим людям не зможу, бо мене не слухають.
Роблю просто – все по-чесному навколо себе. Всі оплати, виконання банальних пдр, жодних домовленостей та користувань знайомствами, сірих схем, робота в компанії, де такі ж принципи.
Заходи, зустрічі, змагання, кола туристів, бігунів і просто людей, які банально знають.
Робіть правильні речі та створюйте ареали адекватних і думаючих друзів та знайомих довкола себе – і не треба буде колись хвилюватись про сміття в лісі, безпеку на дорозі чи результати виборів.
Головні зміни – в кожного в голові. Будьте самостійними Марічками – заміж, так заміж.
Ромко ЗАДОРОЖНИЙ