Психотерапевт з Тернополя вважає, що зрада – це компенсація сімейних негараздів

0
804

Про причини подружньої зради розповіла психотерапевт Наталія Гаєвська, яка проживає в Канаді у місті Торонто. Спілкуємося через Skype.

– Є закономірності причин зради, – говорить Наталія Гаєвська. – Почну здалеку. Уявімо собі дві сім’ї. В одній підростає хлопчик. В іншій – дівчинка. У своїх сім’ях ці діти вбирають у себе певні сценарії подальшої поведінки – як чоловіка і як жінки. Від батьків ми перебираємо контекст взаємостосунків. Дуже часто це не усвідомлено.

Уявімо, виросли цей хлопчик і дівчинка. Стали молодими людьми і створили свою сім’ю. Наприклад, в сім’ї цього хлопчика було прийнято на свята не кликати гостей додому, а в сім’ї цієї дівчинки навпаки – великі святкування, маса людей, приїжджали родичі, знайомі. Він звичний до одного. Мало того, що звичний, для нього це є реальним. В його розуміння по-іншому буде неправильно.

А в її розумінні – так, як в нього, неправильно. Вони можуть почати з того, що будуть знецінювати один одного. Молода жінка може казати: «Подивись, який ти нудний. Хіба так можна жити?». Замість того, щоб постаратися зрозуміти, що з ним відбувається. І що це вже є? Це підґрунтя для конфліктів. У кращому випадку. В гіршому випадку – до неприйняття. Я тебе не приймаю. Ти мене не приймаєш. Ти інший, ніж я.

Завжди рекомендують, щоби в сім’ю входили ті люди, які, як кажуть, дивляться в одному напрямку. Ті, в кого одинакові цінності. Приблизно однакова сімейна історія. Вони будуть краще розуміти один одного. Будуть краще сприймати один одного. Нерівні шлюби – це завжди бомба сповільненої дії. Дуже рідко люди вміють домовитися самі – без втручання спеціаліста чи ще когось.

І от коли є неспівпадіння інтересів, неспівпадіння якихось цінностей і бачення, це завжди приводить, як я вже сказала, в кращому випадку до конфліктів. Чому в кращому випадку? Коли ми конфліктуємо, у нас принаймні є шанс для того, щоб знайти якесь порозуміння. Не завжди його, звичайно, використовуємо. Коли не конфліктуємо, то мусимо знайти якусь віддушину для себе.

Повернімося назад до цього прикладу. Жінка не сприймає чоловіка таким, яким він є. Бо для неї це дивно. Як це можна сидіти вдома і нікуди не виходити? А навколо стільки цікавого, стільки вечірок, можна запросити своїх друзів, знайомих, родичів. І ого – пішло-поїхало. І тут він – сидить. Уявімо собі, як той чоловік буде себе почувати. Мене не приймають, я якийсь не такий, мені дискомфортно.

Будь-яка людина, яку не приймають такою, якою вона є, буде намагатися знайти компенсацію. І дуже часто цю компенсацію шукатиме не в себе вдома.

Як варіант, цей молодий чоловік міг би сказати жінці: «Давай, ми з тобою поговоримо про те, що відбувається». Якщо вдалося поговорити, вирішити цю ситуацію, знайти якісь порозуміння і дійти до спільних рішень – чудово. Вони можуть знайти компроміс. Наприклад, одні свята ми проводимо вдома і нікого не запрошуємо, а друге святкування так, як ти хочеш. Це як варіант. Але найголовніше, що це вже спілкування на рівних. Вже ніхто не є кращим і ніхто не є гіршим. Ми принаймні приймаємо і розуміємо одне одного.

Якщо ж цього нема і якщо такий стан відбувається постійно, цей чоловік буде шукати якоїсь віддушини. Я мушу десь самоствердитися. Я мушу відчути, що зі мною все нормально. І от, власне, це вже велика зона ризику саме для того, щоби людина почала зраджувати. Не обов’язково, що дружина спеціально робить якісь такі речі, щоб той мужчина  ішов з сім’ї. Далеко не обов’язково. Я навела дуже простий приклад. Але от такі речі постійно відбуваються в сім’ї і пара входить у зону ризику, де або воно вистрілить, якщо нічого не робити, або якщо вчасно спохопитися, все буде нормально.

Друге. Як я вже сказала, кожен з нас є зі своєю власною ношею. Крім того, кожен із нас підсвідомо намагається вирішити ті проблеми, ті невирішені завдання, з якими стикався ще в ранньому дитинстві. У цьому випадку люблю наводити приклад залежних. Я у свій час працювала із сім’ями, де були алкоголіки, наркомани. Саме на цих прикладах дуже чітко і яскраво видно, як працює сімейна система і за яким принципом ми знаходимо собі партнера.

Уявіть собі, що в сім’ї, де росте хлопчик, є батько, який п’є. І в сім’ї дівчинки також, припустимо, п’є батько. Які сценарії вони в основному будуть брати? Перший сценарій. Цей хлопчик, коли виросте, також може почати пити, як і його батько. Або може вибрати антисценарій. Тобто почне робити все можливе, щоб бути протилежністю свого батька. Взагалі не братиме спиртного в рот. Буде намагатися забезпечувати сім’ю, турбуватиметься про всіх. Він буде повна протилежність батька.

А тепер уявімо собі цю дівчинку, яка росте. Вона бачить, що не може вплинути на батька, не може нічого змінити. Якщо батько ще й по відношенню до неї поводив себе якось агресивно, некоректно, з насиллям, то виростаючи в молоду жінку, вона буде мати дуже велику потребу це змінити. Таким чином вона хочеш-не-хочеш  притягне в своє життя саме такого чоловіка, який, можливо, буде знущатися з неї, можливо, буде так само пити і проявляти свою агресію.

Для чого це все? Є незавершена ситуація з дитинства. Ця жінка всіма способами, підсвідомо намагається вирішити те, чого не могла колись вирішити зі своїм батьком. Це працює абсолютно на підсвідому рівні. Вона намагається вирішити цю ситуацію тепер вже зі своїм чоловіком. Чи бачить вона в своєму чоловікові абсолютно окрему людину від свого батька? Ні, не бачить. Ця жінка залишається там, в своєму дитинстві. У своєму чоловікові вона підсвідомо бачить свого батька, з яким в неї є маса невирішених питань. Якщо колись не могла його «врятувати», якось відповісти на його агресію, тепер буде це все робити зі своїм чоловіком. І все. Ці стосунки насправді йдуть в нікуди. Тому що це відігрування, не вирішення, а відігрування старих стосунків, тих, які мали завершитися  в дитинстві. Але з певних причин вони не завершилися. І такі шлюби є надзвичайно стійкими, бо людині весь час здається, що вона зможе вирішити своє минуле. Як правило, вирішити його нереально. Тому що минуле залишається в минулому. А якщо я не бачу перед собою реальної людини, переношу на неї якісь образи з минулого, я з тою реальною людиною ніколи в житті не зможу домовитися. Бо я її просто не бачу.

А тепер оцей чоловік. Що він буде робити? Припустимо, кращий варіант. Гірший варіант ми вже розібрали, що він також починає пити. Уявімо собі, як, ймовірно, складеться життя цього хлопчика, який вирішив побудувати антисценарій. Я ніколи в житті не буду таким, як мій батько, ніколи не буду поводити себе так безвідповідально, як він. Я візьму всю відповідальність за сім’ю, за дітей, за себе, за все. Яку жінку він знайде? Як правило, безвідповідальну, яка буде сидіти в нього на спині і яка буде ним добре поганяти. Тим самим він займе позицію своєї матері по відношенню до свого батька. Отаким чином воно працює. Тому що цей чоловік також не живе своїм життям. Він в дійсності буде відігравати, будувати той антисценарій на противагу батьківському сценарію, щоб вирішити проблеми зі свого дитинства. Він притягує ту людину, яка буде дуже інфантильною, неготовою до життя, легковажною, з якою складно побудувати нормальні стосунки.

Часто такі сім’ї розпадаються через те, що чоловік вже не має сил те все тягнути, або ця особа, яку він притягне в своє життя, ще потім його і кидає. Такі чоловіки приходять на консультацію і кажуть: «Знаєте, вона вже вирішила мене кинути і я нічого не можу зробити». Починаю розуміти – а по-іншому воно і не могло бути. Але люди не розуміють, що вступаючи в стосунки, вони намагаються в першу чергу позакривати ті діри, які є ще з їхнього дитинства.

Вважають, що другі шлюби набагато стійкіші, ніж перші. Перший шлюб найчастіше є для того, щоб вирішити якісь проблеми з минулого і дуже часто люди розходяться після першого шлюбу. Далеко не завжди, але часто. Якщо їм вдається створити другий шлюб, він буде стійкішим, ніж перший. Якщо стається так, що люди розходяться і після другого шлюбу та вступають в третій шлюб, вони не завжди є стійкими. Чому так? Тому що та проблема з дитинства не вирішена. Те, що не було вирішене в першому шлюбі, в другому шлюбі, є шанс, що буде вирішене в третьому шлюбі. Чи використає чоловік або жінка той шанс – невідомо. Через одну просту причину – у шлюб вступає двоє людей. Чоловік, який не знає, як вирішити ту свою проблему, коли вже була одна жінка, друга, це говорить про те, що він не знає, з якого боку підійти до жінок.

Так здається, що нова жінка – це новий досвід і вона буде кращою. Але є одна байка, яку люблю розповідати на консультаціях. Йдеться про голуба, який побудував собі гніздо, але він ніколи не прибирав в тому гнізді. Згодом воно стало брудним і смердючим. Він прилітає до головного голуба і каже: «Те гніздо, що я побудував, чомусь стало смердючим». Головний голуб каже: «Побудуй нове гніздо. Подивимося, що буде». Він збудував нове гніздо і знову та самісінька історія. Потім ще одне гніздо і знову те саме. Він прилітає до цього голуба і каже: «Знаєш, щоби я не робив, весь час одна і та ж історія». А той відповідає: «А ти пробував коли-небудь його чистити?». От так само і зі зміною жінок або чоловіків. Коли чоловік постійно  міняє жінок, це говорить про проблему в ньому.

Тоді з’являється  дуже важливе питання – що робить друга чи третя жінка з таким чоловіком? Що вона в ньому шукає? Можливо, вона хоче в такий спосіб вирішити свої проблеми з дитинства? Згадався терапевтичний випадок про жінку, в якої була потреба мати стосунки з чоловіками набагато старшими за неї. У неї були дуже важкі, незавершені стосунки з батьком. І у всіх інших чоловіках вона насправді шукала цього батька. У такий спосіб вона підсвідомо намагалася завершити стосунки із татом. Вона була вже четвертою дружиною. Звичайно, нічим добрим для неї це не закінчилося.  Тому що чоловік, як був незрілим, так і залишився незрілим.

Читайте також: Чому багато тернополян зраджують своїм половинкам

Наталія Гаєвська вважає, що найчастіше зраджують чоловіки, які не відокремлені від своєї мами.

– Дорослий чоловік має сепаратуватися від мами, – продовжує психотерапевт. – Коли цього не сталося, це найгірше. Якщо чоловік не відділений від своєї мами, він не зможе створити повноцінну, нормальну сім’ю. Що би та жінка не робила, якою би вона не була золотою, перфектною, все одно він буде намагатися якусь пакість зробити. Не жінці. Він на неї переносить образ мами в першу чергу. Так само він переносив чи буде переносити цей образ мами на інших жінок.

Уявлю себе чоловіком. Якщо я не можу відокремитися від своєї мами, я буду дуже сильно на неї гніватися, злитися. Відповідно, той гнів не можу тримати в собі, я мушу його кудись викидати. На кого я буду його викидати?  На ту жінку, яка є поруч зі мною. Я буду намагатися зробити їй боляче, якимось чином її принизити і буду намагатися зраджувати їй. Я ніби хочу їй показати, не жінці насправді, а тій мамі, яку в своїй жінці бачу, що от – ти не єдина жінка, ти наді мною не будеш мати влади. Такий чоловік, скільки б йому років не було, десь залишився на рівні того підлітка, який не може сказати: «Мамо, відчепись від мене і від моєї сім’ї». За великим рахунком він у чомусь не зміг подорослішати. Ніби вже має 30, 40 чи 50 років, але в душі все ж таки залишається маленькою дитиною, яка боїться мами.

А мама робить дуже погану річ. Основне завдання батьків і зокрема мамів, які мають хлопчиків, відпустити свого сина і благословити.  Але так є далеко не завжди. Дуже часто матері, які мають погані стосунки зі своїм чоловіком, чи розійшлися з ним, переключаються на сина. Підсвідомо його сприймають як свою власність і мало не як свого чоловіка. І тоді, коли з’являється інша жінка, то це конкурентка, яка хоче забрати «моє золото». Якщо чоловік сам по собі є слабким, йому складно відірватися від мами. Чоловік, який не відділений від батьківської сім’ї, є інфантильним. Тут дуже багато залежить як від мами, так і від сина. Коли є така ситуація, то мама починає, як кажуть, невістці на голову вилазити. Мовляв, я тобі покажу, я тебе мало не поб’ю. А тим самим я тобі покажу, що я тут головна жінка, а ти не маєш на нього ніякого впливу.

В таких випадках чоловік не знає, яку саме проблему йому треба вирішувати. Якщо дружина буде йому казати, що він щось трохи забагато залежить від своєї мами, він навпаки ще й буде агресувати до жінки. Мовляв, що ти тут говориш, це ж моя мама. І це ще більше буде закопувати ці стосунки. Не маю такої статистики, але роблю висновки зі своєї психотерапевтичної практики – саме в таких стосунках чоловіки зраджують найчастіше. Повторюся – він на жінку буде переносити ту маму, з якою в нього дуже складні стосунки. І ці стосунки він буде відігрувати – буде знецінювати дружину.

Насправді той чоловік хоче знецінити маму, але її боїться. Він буде робити дружині всяку гидоту, яку не може зробити мамі. Тобто жінка в таких сім’ях є цапом відбувайлом.

До чого це може привести? Та ні до чого путнього. Як правило, чоловіки починають зраджувати. Жінки або терплять це все, або розривають ці стосунки. До тих пір, поки такий чоловік не вирішить взаємостосунків з мамою у своїй голові, до тих пір, поки він нарешті не відчує, що він є окремо від мами, у нього з жінками буде повторюватися отакий сценарій. Або буває, що і жінка починає також зраджувати. Для чого? Для того, щоб підняти свою самооцінку. Якщо вона бачить, що чоловік з нею грубий, якщо чоловік зраджує їй і не приховує цього. Тим більше – відкрито каже їй про це. Що буде відчувати жінка? Вона буде відчувати себе знеціненою, приниженою, розтоптаною. Жінка не може постійно жити приниженою. Їй потрібно знайти якийсь спосіб, як себе відновити. Хтось це робить через роботу. Досить часто це буває. Тоді ці жінки стають ділові бізнес-леді.

А другий варіант – жінка знаходить собі коханця. Вона знаходить коханця не тому, що любить його чи дуже потребує, а через просту причину – я хочу знову відчути себе бажаною, я хочу відчути себе жіночною, я хочу відчути, що зі мною, як з жінкою, все нормально. Тоді вже з її боку це буде використання того іншого чоловіка.

– Зазвичай, суспільство звикло закидати камінням зрадника. Але який все ж є внесок тієї людини, якій зраджують? Яка і її вина?

– Так. Не тільки той, хто зраджує, винний, а також і той, з ким він є поруч. Він також винний в цьому всьому. Часто така людина ніби провокує іншу особу до зради. Це дуже класичний варіант, коли нема звичайнісінького взаєморозуміння.

Наприклад, у мене зараз також є терапевтичний випадок, що почала зраджувати жінка. Але чому? Сім’я, ніби все нормально, матеріально забезпечені, прекрасна робота, діти. Ніби що тобі ще бракує? Але коли вони спілкуються, чітко видно, що чоловік дуже беземоційний, навіть зверхній по відношенню до неї, дуже холодний. А вона сама по собі – сказати, що емоційна, це нічого не сказати. Дуже сентиментальна, весь світ сприймає через емоції, через почуття. Так сталося, що вони знайшли одне одного, одружилися. І вона потребує тих емоцій від нього, а він не може цього їй дати, бо в нього їх немає, бо він такий є кінець кінців. І виходить, що замість того, щоби якось спробувати цю проблему вирішити, спробувати бодай навіть якісь фільми переглянути і емоційно їх обговорювати, цього нема. І коли людина недоотримує того, в чому вона має величезну потребу, вона починає шукати це на стороні. Мало того, її починають засуджувати за ту потребу, яку вона має, а таке стається дуже часто.

Знецінення потреб іншої людини, коли є отаке «чого їй ще від мене потрібно, це все дурне те, що вона там хоче», це теж зона ризику – людина починає зраджувати. І це, власне, та помилка, яку може зробити друга сторона. Та помилка, коли вона не враховує. Не просто не враховує потреб іншої сторони, а вважає їх нікчемними. Мовляв, чого тут переживати, що тут такого? А для іншої людини це має дуже велике значення. Це перший момент, коли є от така відкрита зневага.

Другий, коли люди вступають в шлюб для того, щоб використати одне одного. Жінка вступає в шлюб з чоловіком, тому що він матеріально забезпечений. Вона до нього нічого не відчуває, але знає, що їй біля нього буде добре фінансово. Коли жінка вступає в шлюб, тому що розуміє, що їй вже потрібно мати дітей, що біологічний годинник цокає і все – їй потрібна дитина. Не чоловік. Тобто чоловік сам по собі є ніби додатком до цього всього. І коли чоловік відчуває, що він є додатком до чогось, то відповідно що буде? Будуть конфлікти, буде нерозуміння. Він не буде відчувати себе потрібним. Коли чоловік починає зраджувати? Коли він не відчуває себе потрібним. От якраз такі два випадки, коли жінка виходить заміж заради грошей, чоловік відчуває, що він як людина – є непотрібний, нецінний. І коли жінка виходить заміж, бо вона просто хоче дитину…

Для чого жінці дитина? Бо вона хоче, щоб її любили. Буде хтось, про кого вона турбуватиметься. Вона не має це звідки взяти, а дитина – любитиме і буде про кого турбуватися. А чоловік, як особа, яка потрібна для цього процесу. А далі він такій жінці стає нецікавим. Ці речі є дуже тонкими, але їх завжди потрібно враховувати. Тому що чоловіки на підсвідомому рівні сильно зчитують – я є непотрібний, я є неважливий. Для них дуже необхідно бути важливими. Коли він є важливим для тої жінки, то може робити для неї подвиги, тому що вона бачить тільки його, вона вся тільки в ньому.

Але одночасно палиця має два кінці. Усе переплетено. В цьому випадку виникає запитання – чому жінка після народження дитини забороняє собі бути жінкою? Чому вона переключилася тільки на материнство? Тому що коли жінка недоотримує уваги від чоловіка, вона переключається тільки на дитину. Як чоловік буде себе почувати? Обділеним. Чоловік відчуває себе непотрібним і мстить жінці – відвідує сайти знайомств, щоби підвищити свою самооцінку, або зраджує.

Буває, що чоловік відкрито зізнається, що зраджує. Навіщо чоловік зізнається в зраді? Він хоче принизити жінку. Хоче показати – дивися, я є цінний, я є важливий. Нехай я тобі був непотрібний. Я – іншим жінкам потрібний. Він так ніби набиває собі ціну і робить це в дуже жорстокий і брудний спосіб. Тут вже є смисл задуматися, що відбувається в стосунках, якщо чоловік дозволяє собі такі речі. Якщо він так поводить себе по відношенню до жінки, це говорить про те, що він хотів, це не є підсвідомо, він хотів зробити жінці боляче. Хотів їй показати, який він крутий мужик – він потрібний іншим жінкам.

Читайте також: Чому одружені тернополяни реєструються на сайтах знайомств

– Коли хтось з пари  зраджує сам собі – живе не так, як хоче. Відмовився від своїх інтересів і хобі. Намагається у всьому догодити своїй половинці. Чи нема тут паралелей, що легко можуть зрадити тій жінці чи тому чоловікові, які самі собі зраджують?

– Зв’язок тут є. Ви дуже гарно помітили цю кореляцію. Якщо ми самі собі зраджуємо, якщо ми самі собі стаємо на горло, ну то як ми будемо ставитися до того, коли хтось нам стає на горло? Лояльно. Якщо я легко поступаюся своїми потребами, своїми інтересами. Своїми портретами, то коли хтось буде це робити зі мною, як я буду це сприймати? Толерантно. Це дуже нелюбиме для мене слово – толерантно.

– Коли йдуть до коханок і коханців, шукають не лише сексу?

– Аякже. Секс – це просто на поверхні. Що таке – сексуальні стосунки. Це дуже близькі стосунки. І тут постає дуже хороше запитання – чому я не можу мати саме таких близьких стосунків у своїй власній сім’ї? Чому я не можу сказати своїй жінці чи своєму чоловікові того, чого я дійсно хочу? Чи мені соромно? Чи мені страшно? Що зі мною тоді відбувається? А дуже часто буває таке, що я боюся. А раптом про мене подумають, що якийсь буйний на голову, що щось там таке пропоную. А раптом станеться така ситуація, що мене взагалі відштовхнуть.

Насправді, шукають не настільки сексу, не настільки задоволення своїх фізичних потреб, як шукають в першу чергу прийняття. Прийми мене таким, яким я є, з моїми фантазіями, захцянками. Бо є величезний страх, що у моїй власній сім’ї мене не приймуть, а у своїй власній сім’ї мені хочеться бути дуже таким красивим.

У моїй практиці були проблеми сексуального характеру. Чоловік весь час зраджував жінці і причому дуже любив її. Ще й такі випадки є. Коли я спиталася, чому так відбувається, він сказав: «Та ви що? Ну невже я своїй жінці можу запропонувати те і те? Та вона така в мене вся повітряна, як ангел. Як я можу їй таке запропонувати?». Але природа своє бере і є потреби задовольнити ці фантазії. Тоді він знаходив таких жінок, які, він вважав, можуть це зробити. А їй навіть сказати про це не міг, тому що вона автоматично в його очах впаде з ангела до якогось іншого рівня. Такі речі також є, коли жінку вже настільки боготворять, що бояться їй щось запропонувати. Це говорить про ідеалізацію, про відсутність довіри. Це говорить про нереальні взаємостосунки з якимось образом.

– Якщо зрада в сім’ї вже сталася, чи можуть люди якось обнулити стосунки? Чи вже повернення назад нема, бо так, як було раніше, більше ніколи не буде? 

– Точно, що так, як було раніше, вже ніколи не буде. Але чи це є розрив, чи це перевантаження стосунків – вирішує вже сама пара. Вони повинні самі від себе відштовхуватися – чи ми вже пройшли ту точку неповернення і є відчуття, що цього ніколи не пробачу, ніколи з цим не змирюся, тоді є сенс вийти з цих стосунків.

Але якщо обоє є достатньо зрілими і розуміють, що кожен з них вніс свою лепту в те, що сталося, і вони хочуть разом перезавантажити все по-новому, тоді є шанс на нові, хороші, зрілі і дуже наповнені стосунки. Такі випадки є. Їх небагато, але є. І в моїй терапевтичній практиці таке було. Я по сьогодні підтримую стосунки з цими людьми. Завжди дуже тішуся, коли вони пишуть мені навіть пару речень. Для мене це колосальне підтвердження, що навіть після того, якщо в стосунках зірвалася атомна бомба, все одно можна щось зробити. І не просто щось зробити, а можна це так перезавантажити, що ого. Але якщо хочуть цього двоє. Одна людина нічого не зробить. На жаль.

Наталія ЛАЗУКА


БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ