У Тернополі жінка-безхатченко годує собак за гроші з проданих пляшок

0
3823

Безпритульна 76-річна Людмила о 21 годині вечора сидить на зупинці Шота Руставелі. Біля ніг собака і пакет з порожніми пляшками, які назбирала за день.

– Це Мухтар, – гладить пса. – А Мушка кудись пішла. Щойно була тут.

Собаки з жінкою ходять усюди. У смітниках шукає для себе одяг, а для них кістки. Гроші, які отримує з проданих пляшок, також витрачає на тварин.

– Вони привикли до мене, –  додає. – Сама не з’їм, а їм дам. Я дуже люблю тварин. Купую їм кістки. Здаю пляшки коли на 30, коли на 40 гривень. Купую зразу два кілограми кісток. Ділю на три-чотири дні.

Людмила говорить суржиком. Каже, що приїхала з Луганська. Ночує в розваленому будинку. Документів не має – згоріли у Луганську. Залишилася без рідних і житла. Пенсію не отримує. Щодня її можна побачити біля смітника на вулиці Лозовецькій, що неподалік магазину “Джерело”.

– Я вже не пам’ятаю, коли гаряче їла, –  додає. – Зимно зараз. А що робить? За дві зими дуже простудилася. І очі хворі. Майже не бачу. Робила на крані в Одесі. Впала, то думала, що вже все. Тепер більмо на правому оці. Бог ще дає здоров’я. Мені вже так незручно від людей. Я працювала на шахті 25 років. В Одесі на крані – 18 років. Не думала, що так получиться в житті. Люди йдуть, так на мене зглядаються, підсміюються. Кажуть: «Вам не стидно збирати пляшки?». Не стидно.  А що йти красти чи що? Я вже ходила до міського голови. Мрію потрапити до будинку перестарілих. Отаке моє життя…

Наталія ЛАЗУКА



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.