У тролейбусі намагалися присоромити тернопільську лікарку

0
2257

«Наглості українців немає меж».

Саме такі слова почула я сьогодні на свою адресу від кондуктора тролейбуса номер 11. Хоча, впевнена, необгрунтовано!

Після очікування протягом години (!!!) – чим не привід для чергового розчарування –маршрутки номер 18, так і не дочекавшись її, пішла на тролейбус. Добре, що осінь золота, погода чудова і був вільний час – для роздумів, блін.

Транспорт виявився не те, що напівпорожнім. У подвійний 11 сиділо від сили 11 чоловік. Я поставила поруч себе невелику прямокутну сумку і ноут. На сусіднє крісло.
Коли назустріч підійшла кондуктор, то зробила дивний широкий жест рукою.
Я подумала, може, мені треба розправити свою пишну сукню, чи що…

Свята наївність. Добрих п’ять хвилин вона намагалася мене присоромити: чому я свої брудні сумки не тримаю на сукні, а кладу на вільне сидіння, його зайнявши. Спочатку я спробувала заперечити, що мої речі не змушують нікого стояти, але це тільки дратувало її.

Шкода її, цього кондуктора… Мої речі були чистими, я ніколи не кладу ручну поклажу на землю… А от бути впевненою в тому, що там переді мною не сидів хтось без визначеного місця проживання, чи ті ж такі цигани, не можу…
Так і живемо.

Наталія ВОЛОТОВСЬКА



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ