Чому тернополяни хочуть, але не можуть сортувати сміття

0
520

Це суспільство невиліковне. Точніше окремі індивіди. Наша завбудинку – одна із них. Ще торік, а це було не так давно, почали ми з чоловіком сортувати сміття. Пластик складали в окремі мішки, пляшки скляні теж окремо, відповідно відділяли папір і харчові відходи. Перед Новим роком сміття не виносили, бо погана прикмета, кажуть. А коли з 1 січня потрібно було сортувати відходи – вуаля! А ми вже готові. Навіть приклеїли скотчем записки до пакетів ” скло”, “пластик”, ” картон”, оскільки в нашому дворі відповідно окремих контейнерів нема. Чоловік гордо все те поніс надвір. Повернувся щасливим, бо виконав свій людський обов’язок. Через 5 хвилин ми вирішили прогулятися парком, погода ж літня.

– Чому ти все склав в один контейнер? – аж образилася я, коли ми вийшли в двір. Так сортували і на тобі!

– Яке? Я поскладав збоку. Написами до людей, щоб було зрозуміло!

Я полізла в баки і повитягала свої пакунки назовні, знову поскладала – скло, папір, картон. Все окремо. Ми пішли до парку. Повертаємося додому і я бачу картину: будинкова закидає мої пакунки сортованого сміття в один контейнер і ще й лементує:

– Кляті бомжі! Я тільки поприбирала, знову все порозтягували!

– Та то ж ми посортували! – намагаюся її зупинити. – Так же треба.

– Що? – розлютилася вона. – Не треба мені нічого сортувати! Порозтягали сміття по дворі! Нема що робити???

Ось так. Сперечатися немає ні сенсу, ні бажання.

Воксана ШВАРЦ






Загрузка...


попередня статтяНа які гроші живуть громадські активісти?
наступна стаття«Вифлеємський Вогонь Миру» – у кожен дім

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ