
65-річна Ганна Михайлівна і 60-річна Любов Михайлівна з Тернопільщини зустрілися біля автобусної зупинки свого села. Вони – рідні сестри. Із сім’ями живуть по різні боки села. Спілкуються переважно по телефону. У цей день обоє їхали до Тернополя.
– Ти не повіриш, Ганю. – каже Любов Михайлівна. – У мене почали рости нові зуби. Там, де повилітали, болить і ясна білі. Як, думаєш, зуби на старості ще можуть вирости?
– Не знаю. – відповіла Ганна Михайлівна. – То треба до дохтора йти. А в тебе скільки зубів ще є?
– Половину маю. – відказує Любов Михайлівна.
– А в мене лишилося тільки три. – зітхнула Ганна Михайлівна. – І то один болить. Все нема грошей, щоб вставити.
– Нічо, що три зуби. – розсміялася сестра. – Не переживай так сильно. Зато маєш в писку тризуб!
Обидві реготали зо п’ять хвилин. Коли до зупинки під’їхав автобус, рушили до дверей, ледь стримуючись від сміху. Отак пенсіонерки з Тернопільщини сприймають свою беззубість із почуттям гумору.