Коли вчора увечері Сергій Надал оголосив, що тернополяни три дні поспіль тролейбусами їздитимуть безкоштовно, я не спав пів ночі. Кидався з боку на бік, очікуючи омріяного ранку.
Прокинувшись, почистив зуби, одягнув свіжі шкарпетки і почимчикував на зупинку.
Саме почимчикував. Йти швидко, при всьому бажанні, не вдавалося. З’ясувалося, що попередження Гідрометцентру про ожеледицю було аж ніяк не першоквітневим жартом.
Дорогою намагався побачити хоча б якийсь рух комунальних служб. Не кажу про грейдер, мріялося вздріти на власні очі хоча б маленький трактор. Та що там трактор – ну хоча б когось з лопатою. Не збулося. Певно я належу до тих людей, яким не щастить. Ні квітку папороті побачити не вдається, ні роботу комунальників узимку.
О пів на дев’яту я був на зупинці 15 квітня. Тут у різних напрямках рухаються 10, 11, 5 і 9 тролейбуси. Хоча – як рухаються? Мали б.
Потреби кудись їхати у мене не було. Але ж який українець встоїть перед словом «безкоштовно». На зупинці я зрозумів, що не один такий. Проїхатися комунальним транспортом, не заплативши при цьому, зібралося доволі багато людей.
Хвилин через десять я почав пританцьовувати. Такий собі легенький танець в ірландському стилі. Хвилин через двадцять під шапку забрався не лише мороз, а й думка. Почало здаватися, що мене обманули. Через пів години з’явилася підозра, що обманули не лише мене.
Через сорок хвилин приїхала маршрутка. Люди пішли на штурм, а я додому.
Попиваючи гарячу каву, спіймав себе на думці, що у будь-якій ситуації можна знайти позитив. Очікуючи халяву, я стільки разів повернув головою туди-сюди, що це стало найкращою профілактикою проти відкладення солей в області шиї.
Щодо людей, які не дочекалися тролейбуса, навіть платного і не зуміли сісти у маршрутку, то лікарі переконують, що рух – це здоров’я. І ходити пішки дуже корисно.
То будьмо здоровими, шановні тернополяни. Зима тільки почалася.
Марко КЛЕВЕЦЬ