Українським чоловікам потрібно вчитися себе любити – думка священика (1частина)

Солом’яний хлоп ліпший, ніж золота дівка. Бодай капелюх на палиці – і то вже вдома господар. Так про чоловіків часом  жартома каже старше покоління Тернопільщини. Чи насправді  це так і що змінилося тепер? В чому нині  привабливість чоловіка? Можливо, фізична сила вже не відіграє такої ролі для жінок, як 300 років тому, наприклад. Про це розмова із протоієреєм, письменником Євгеном Заплетнюком.

– Тут не все так просто, як може видаватися на перший погляд. Із одного боку, чоловікам XXІ століття, як ніколи раніше, не потрібно працювати настільки виснажливо власними руками, якщо в нього є інтелект і можливість працювати розумом. Дуже люблю афоризм який каже, що хто хоче мати хліб із маслом, той має вміти добре працювати руками, а щоб мати хліб із ікрою, то треба вже вміти працювати мізками.

Однак при цьому також зовсім не варто недооцінювати силу біології. Дівчата і жінки (поки вони такими залишатимуться) все одно будуть цінувати фізичну красу, силу, добру фігуру чоловіка. Це пов’язано не лише зі статевими потягом,  але з іншим більш глибоким і часто неусвідомленим бажанням обрати найкращого батька своїм майбутнім дітям. Здорові красиві діти можуть народитися лише від здорового та красивого батька – це ж очевидно! Зрештою, сильний і красивий чоловік – це просто надзвичайно потужна естетична насолода для жінки, яка в загальній картині вимог часто є на першому місці. А тому, при рівних можливостях, на певному етапі життя дівчини чи жінки, суттєву перевагу мають чоловіки із кубиками на животі, аніж ті, хто є просто класними хлопцями з почуттям гумору та «пивним» чи «комп’ютерним » животом.

– Які взагалі переваги  і недоліки мають українські чоловіки?

– Особисто мені здається помилковою гітлерівська ідея поділу людства на раси за рівнем якості. Чоловіки, як і жінки, найбільш суттєво відрізняються між собою не настільки фізичними характеристиками, родовим чи національним походженням, наскільки особистими рисами характеру, власним рівнем культури, освіти чи моралі. Тому, про якійсь переваги та недоліки саме українців говорити було б дуже некоректно. Ми – всі різні. Між нами є як генії, так і моральні виродки, як герої, так і паскуди, як бездонно глибокі особистості, так і аж надто простакуваті.

Найбільша перевага одних над одними може бути хіба в найближчому оточенні. Комусь пощастило народитися в психічно та духовно здоровій родині, а комусь навпаки, з цим дуже не пощастило. Ось це можна назвати реальною перевагою для чоловіка. Для того, щоб хлопець виріс повноцінним чоловіком, йому потрібно бачити перед собою живий приклад чоловічої поведінки, шляхетності, сили волі, впевненості у власних силах чи наснаги до боротьби. День за днем, до повноліття, а той далі, син повинен набиратися від батька маскулінності – суто чоловічих рис. Якщо такого нема, не варто дивуватися величезній кількості відкритих і прихованих гомосексуалістів у наш час. Яким може зростати хлопець, якого виховують старша сестра, мама і бабуся, та ще у школі класний керівник – жінка, та всі вчителі окрім фізкультурника – теж жінки. Повернувшись зі школи, з чоловіків наші хлопці найчастіше бачать лише сусіда-алкоголіка дядю Колю. Ось вам і сила прикладу.

– Чого українським чоловікам бракує? Чому?

– Говорячи мовою психологів, я б сказав, що найбільша біда наших чоловіків, а відповідно, і тих жінок, які поруч із ними, що наші чоловіки себе не люблять. Вони не навчені себе любити та шанувати. Я вже не кажу про духовне життя! (Для того, щоб стати по-справжньому релігійним, до цього потрібно дозріти і вирости).  Зараз я веду мову про очевидні та прості речі.  Хто був у Європі чи десь далі, в розвинутих країнах, не міг не вражатися тим контрастом, який бачив перед собою у місцевих жителях. Чоловіки літнього віку там чисті, акуратні, доглянуті,  ведуть активний спосіб життя, подорожують по світу та ходять на дискотеки, при цьому зовсім не вважаючи себе старими! Вони себе настільки люблять і поважають, що нічого не мають проти одруження на молодших від себе на десятки років українках. А що ж наші чоловіки ? Якщо не помруть від горілки до п’ятдесяти, то в шістдесят вже не мають чим себе зайняти – просто готуються помирати від нудьги! Чому так? Бо не люблять себе. Бо не звикли про себе турбуватися.  (Звісно, я кажу про переконливу більшість, а не винятки. Бо так само, як у нас є нормальні мужчини, так і за кордонами не бракує людей, які себе цілком запустили).

У наших чоловіків не те, що немає звички чистити зуби щодня. Вони цілком комфортно відчувають себе, приймаючи душ один раз у тиждень, і це ще в кращому разі.  А до лікарні вони йдуть найчастіше тоді, коли вже надто пізно щось лікувати. Та й до церкви теж так ходять. Подумайте, що лікарня, а тим більш – Церква може їм принципово змінити якість життя, а вони цього не цінують, чекаючи дня, коли чотири сильних чоловіки принесуть їх туди вже в на носилках, або в домовині.

Коли я їжджу маршруткою вранці на службу, то дуже добре помічаю тих людей, які на роботу їздять доглянутими та чистими, а повертаються звідти вже брудними. За кілька років спільних, хоча й випадкових подорожей ми всі там давно один одного вже вивчили. Ще простіше в такому разі помітити тих, хто на роботу вже їде брудним! Зараз я розповідаю вам про це зовсім  не для того, щоб засудити наших трударів. Навпаки. Я б дуже хотів, щоб вони вирвалися з цього зачарованого кола вічного рабства, постійно живучи лише своїми обов’язками та роботою. Якби ми  погано чи добре не жили, завжди є краща альтернатива нашому становищу. Чому б його не прагнути? Деякі речі дуже прості для реалізації.

Як часто наші чоловіки забувають, що вони чоловіки. Чимало з них навіть не підозрюють, що один їхній зовнішній вигляд та стиль одягу відлякує жінок. У той час, коли українські жінки надто багато уваги, грошей та сил витрачають на підтримання на певному рівні свого зовнішнього вигляду,  мало хто з чоловіків прагне  в цьому їм відповідати. Наші чоловіки, зазвичай, не мають у пріоритетах турботу про власну зовнішність, начебто це справа десята. У той час, як у світі слово «метросексуал» –  це комплімент смаку та витонченості. Згадайте лише якогось Джеймса Бонда, у нас це мало не образливе  тавро, щось типу гея, а може й гірше.

Я розповідаю про це так детально не випадково, а  ось чому.  Як відомо, людина складається із тіла, душі та духу.  І кожна здорова людина прагне дотримуватися здорової ієрархії цінностей, при якій  дух керує душею, а душа – тілом. Якщо такого немає, то людина направду стає «розстроєною», пошкодженою.  Звідси, й певна ціль християнського життя – навести лад із своїми почуттям, визначивши для себе справжні життєві орієнтири та цінності. Так ось, для того, щоб навчитися володіти духом, слід спочатку навести лад із душею, а щоб душа була в нормі – слід почати з тіла. Ось, між іншим, чому віруючі люди дотримують посту. Гріх не в ковбасі, а в тому, що поки людина не навчиться керувати більш грубими та дебелими своїми рисами, годі мріяти про вміння керувати більш тендітними і тонкими. Ти з цигаркою не можеш розібратися, як тут мріяти про прощення кривдника чи подолання гордині!

Ще трохи скажу про душу.  Правда полягає в тому, що за своєю природою ми, люди,  більше схожі до Бога, ніж до мавпи.  Звичайно, не бракує й тих, кого це визначення не стосується. Тим не менше, представники нашого класу, на відміну від тварин, мають дуже багато можливостей до розвитку та вдосконалення. І саме це повинне характеризувати нас, незалежно від сфери наших особистих зацікавлень. Чим би ми не займалися, ми маємо постійно в цьому зростати та вдосконалюватися.  Стан спокою для  здорової людини не мав би бути властивий. Їй усе цікаво, їй все потрібно, вона хоче всього досягати.  Вона якісно працює та якісно відпочиває. У цьому немає гріха. Навпаки, гріх, коли людина перестає цікавитися новим, задовольняється тим знанням, яке має. Тим більше – не цікавиться знанням про Бога, про світ чи самого себе.

Дуже прикро, що нині зникають бібліотеки та книжкові магазини на користь розважальник закладів і генделиків. Це не може не відображатися на загальному рівні народу. Зрештою, саме це й формує майбутнє нашої нації. Чудес тут годі сподіватися. Якщо чоловік вершиною своєї кар’єри вважає керування маршруткою, немає нічого дивного в тому, що його улюбленою  музикою в цій маршрутці буде шансон. Всі ці речі тісно пов’язані між собою. Це ніяка не випадковість. Доктори наук частіше полюбляють класичну музику.

– У яких чоловіків жінки закохуються перш за все?

– Закохуються у будь-яких чоловіків, але сил на довготривалі стосунки вистачає лише в тих парах, де обоє людей цінують стосунки. Якщо ми говоримо про міцні та повноцінні відносини чоловіка і жінки, то ми маємо чітко розрізняти стан закоханості, який досить тимчасовий, і стан справжньої, повноцінної любові. У той час, як перша є авансом, можливістю, то над іншою треба багато працювати, ламаючи свій егоїзм і гординю.

Нема такого типу чоловіків, яких люблять більше за інших. Комусь треба вчений, а когось роками вірно й турботливо чекають із в’язниці. І того, й іншого жінки можуть любити до безтями. На кожен товар є свій покупець, і певної системи тут годі шукати – її немає. Окрім того не варто забувати, що стосунки характеризуються не лише своєю тривалістю, але й якістю.