«У Копенгагені буде площа або вулиця присвячена Україні», – посол України з Тернопільщини

Данія – невелика країна, яка від початку війни в Україні підтримує нашу державу на всіх фронтах. Тисячі данських родин відчинили свої двері для українців. 36 тисяч осіб отримали дозвіл на проживання. Цими днями Королівство Данія анонсувало уже 11-й пакет допомоги з Українського фонду Данії на придбання боєприпасів та систем протиповітряної оборони, а також для гуманітарних і відновлювальних цілей. Активно сприяє наданню допомоги і її реалізації Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Данія  – Михайло Видойник.

Пан Михайло – наш земляк з Бережан. Випускник Львівського національного університету імені І. Франка, де здобув кваліфікацію спеціаліста з міжнародних економічних відносин і перекладача. Цю високу дипломатичну посаду займає з 2018 року.

Я передаю вітання  від земляків і запитую чи давно Михайло Михайлович був у рідному місті, бо ж це просто: курсує бус за маршрутом «Копенгаген-Бережани».

– Гарний маршрут, – каже земляк. – Останній раз у рідному місті я був у грудні, перед повномасштабною війною. Родинне обійстя зігрівала там моя мама – Галина Іванівна. Тепер ми живемо тимчасово тут усі разом. Вихідців із Бережан у Данії  багато, є друзі, які долучаються до допомоги Україні.

– Розшифруйте, будь ласка, слова, які характеризують місію посольства в розділі   налагодження взаємовигідних стосунків у співпраці  між Україною та Данією.

– Функція посольства якраз і є в будівництві  місточків між двома державами. Ми займаємося  всім спектром наших відносин, спрямованих  на розвиток політичних, економічних, комерційних, військових, наукових, культурних та громадських зв’язків з Данією. Я деколи кажу, що посольство – це як міні-держава, і ми намагаємось в усіх сферах, де є можливість, згода обох сторін,  допомагати, зацікавлювати данських партнерів вивчати Україну, інвестувати, створювати у нас робочі місця, а також допомагаємо українським компаніям виходити на данський ринок . У цей воєнний час ми доносимо  правду про події в Україні, про терористичну діяльність росармії, про те, чому нам важливо виграти цю війну, об’єднавшись зі всім світом проти зла. Ми проводимо переговори з урядовими установами Данії, займаємося організацією зустрічей та міждержавних візитів керівництва України та Данії, беремо участь у підготовці укладення двосторонніх міжнародних договорів, надаємо методичну, консультаційну та інформаційну допомогу державним органам України. Ми тут для того, щоб стосунки України з Данією приносили користь обом країнам, а Україна була надійно і широко представлена громаді Данії.

– На початку року агентство Bloomberg підрахувало, скільки зброї передали Україні різні держави з початку вторгнення рф – Данія на 14-му місці. Чи немає критики цієї політики всередині Королівства?

– Ці дані вже дещо застарілі. Данія  за ступенем допомоги Україні  на душу населення входить у   топ- 5 країн світу. Лише сума військової допомоги за час активних бойових дій значно перебільшила 2 млрд. доларів. Данія – наш реальний справжній друг, який допомагає. Її підтримка включає військову, гуманітарну та фінансову складові. А в березні і травні данський уряд оголосив  додаткове фінансування. У новому фонді допомоги Україні лише на військову допомогу закладено понад  3 млрд. доларів, значну частину з яких Україна отримає у цьому році та в наступні три роки в рамках довгострокового фінансування. Новостворений Український фонд у Данії вивів країну  на новий рівень підтримки України. У ньому передбачена військова допомога у вигляді зброї, іншого військового обладнання та тренувальних заходів. Також зарезервовані кошти на цивільну підтримку, спрямовану на невідкладні гуманітарні зусилля, та на довгострокову відбудову, підтримку бізнес-ініціатив, які дають данським компаніям можливість зробити свій внесок у відновлення України з особливим акцентом на Миколаївщину.

Ми Данії надзвичайно вдячні за це. Треба відзначити, що за історію данського парламентаризму вперше є така одноголосна підтримка всіх політичних сил, спрямована на   допомогу Україні. В цьому заслуга не лише посольства, тісних зв»язків керівників держав, міністрів , парламентарів та урядовців, а й завдяки міцним контактам на рівні простих людей. Велика вдячність данському народу, бо ми ж розуміємо, що це гроші платників податків. Ми дуже вдячні, що нас підтримує місцеве населення, ми відчуваємо їхнє дружнє плече в усьому.  Велика вдячність і нашим громадянам, які  були змушені залишити Україну через воєнну агресію росармії. Я завжди  кажу, що вони також є маленькими послами, які доносять правду з перших вуст про біль України. Вони дуже активні, разом з тими, хто вже тут обжився, підтримують посольство в усіх напрямках роботи. Завдяки таким спільним крокам ми змогли достукатися до сердець данців.

 – Ви є не тільки керівником такої поважної дипломатичної установи України в Данському Королівстві, а й тим місточком через який надходить допомога за конкретними запитами наших захисників. Що для вас значать оці особистісні контакти з бригадами вояків української армії і підприємствами чи фондами, які виконують потреби з тих списків, які ви маєте?

– Зв’язки з побратимами на фронті стимулюють до роботи 24 х 7. Президент України доручив багатьом державним службовцям  взяти під патронат допомогу конкретним бригадам, особливо, зараз, бригадам наступу. Ми маємо перелік запитів і  допомагаємо бригадам:   «Лють», 21-ій, 15-ій  та іншим. З початком повномасштабної агресії був шалений і доволі хаотичний попит на все. Зараз уже все вдяглося в конкретику, є відпрацьований механізм доставки. Ми постійно на зв’язку   з Міністерством закордонних справ, де є гуманітарний штаб, бо ж пошуки донорів – також частина нашої діяльності.  Коли  данці запитують,  чи це не стомлює нас, бо насправді, обсяги роботи величезні, то ми пропонуємо, щоб вони   глянули  новини з нашого фронту. Наші захисники в пеклі війни, їм там важко, вони ризикують своїм життям. А своїм прикладом ми намагаємося і людей  доброї волі спонукати до праці , яка наближає Перемогу України.

 – Данія є однією з провідних країн Європи, що надають активну підтримку Україні у різних галузях. Нещодавно уряд Данії створив Фонд підтримки України на 2023. Він буде доступним як для державного, так і для приватного секторів?

– Так, спеціальний інвестиційний фонд, створений для України, фінансуватиме проєкти із залученням найкращих данських технологій та інноваційних рішень і буде доступним для цих  секторів. Ми хочемо, щоб

українські компанії не лише імпортували данські продукти, а й щоб данці локалізували  виробництво такої продукції в Україні, створюючи робочі місця.

Фонд спрямований на потреби та побажання України щодо узгоджених зусиль Данії, які зосереджуватимуться на військовій, цивільній та комерційній підтримці. Кошти фонду призначені на допомогу у 2023 році. На додаток до цього, у 2024-2027 роках зарезервовані кошти, які можуть сприяти покриттю витрат на заміну військової техніки, пов’язану з військовими пожертвами, зробленими у 2022 і 2023 роках.

На цей рік виділено понад 1,5 млрд. доларів на відбудову України. Данія взяла під патронат

Миколаївщину. Нещодавно в нас було засідання наглядової ради,  де ми затвердили перший пакет, з якого ми вже почали реалізацію задуманого на суму близько 70 млн. євро. Туди входить відбудова садочків, шкіл, лікарень, зруйнованих  росією. Це ми координуємо разом з мером міста і очільником обласної військової адміністрації. Тут треба подякувати Данії, яка глибоко занурилася у цю проблему. Ми підписали угоду про співпрацю Данії  з Миколаєвом. Такого ще прецеденту не було, щоб угода була між країною  і містом України. Уже  затверджено фінансування двох пілотних проєктів у сфері сільського господарства та агропереробки. Йдеться про постраждалі компанії південного регіону.  “Нібулону”, який  зараз розвиває логістичний центр на Дунаї, нададуть кредит на 25 млн євро.  А найбільшому  в Україні виробнику томатної пасти ГК “Агроф’южн”, яка є третьою в Європі і дев»ятою у світі за обсягами виробництва, – 16 млн євро. Зараз на майданчиках відразу двох виробництв у селах Шевченковому та Снігурівці на Миколаївщині, активно ведуться ремонтні та будівельні роботи, щоб запустити обидва заводи вже восени. Данський фонд не тільки надаватиме фінансові гарантії, а й безпосередньо здійснюватиме кредитування, що ставить його на окрему сходинку фінансових інституцій.  Зараз наші підприємці мають можливість у взаємодії з данськими спеціалістами звертатися з клопотанням про отримання грошей на свої ініціативи. Є в цій допомозі, як тут кажуть, данський компонент : якщо наші підприємства бачать, що їм необхідно отримати якесь обладнання з Данії для того, щоб створити робочі місця, покращити виробництво, виробничі потужності, то саме цей фонд можна буде використати. Тим більше там передбачена  можливість застрахувати інвестиції від воєнних ризиків. Пілотні проєкти якраз запустять  маховик,  спрямований на відбудову України. Уже є багато звернень на реалізацію  проєктів до цього фонду, де їх аналізують і,  сподіваюся,  найближчим часом  оголосять переможців. Казали колеги з данського уряду, якщо попит на кошти буде великий, то в них буде можливість розглянути додаткове фінансування і збільшити цей фонд найближчим часом.  Ми дуже розраховуємо на поглиблення двостороннього співробітництва та подальше залучення данського бізнесу до проєктів з відновлення України.

– В яких пріоритетних галузях ви  бачите застосування данських технологій?

– Данія високорозвинена країна, має багато технологічних рішень: вони дуже гарні у сфері відновлюваної енергетики,  виробництва біогазу, будівельних матеріалів, є багато рішень для ІТ, очистки води, технології відновлення комунального господарства, а також оборонні технології, дронне виробництво  та технології подвійного призначення. У нас працюють великі компанії з виробництва насосних станцій для централізованого водо- та теплопостачання. Ми в цьому напрямку працюємо із світовими компаніями Грундфос, яка виробляє насосне  обладнання для систем водопостачання і каналізації та Данфос – провідним виробник засобів автоматизації та пристроїв для систем теплопостачання, вентиляції, кондиціонування будівель та холодильних систем, широкого спектру регуляторів прямої дії,  промислової автоматики, запірної та регулюючої арматури. В Данії є багато будівельних компаній, які спеціалізуються на будівництві і переробці будівельних матеріалів, є такі, що виробляють напівфабрикати нових будинків, що складаються, як конструктор, з виробництва енергоефективних будинків з екологічно чистих матеріалів. В цьому буде величезна потреба, оскільки війна зруйнувала багато міст.  Ми не хотіли б  чекати, поки війна припиниться, а прагнемо  залучити данський бізнес на ранніх стадіях відновлення України.

– За даними дипломатичних служб , до  війни на українській території було представлено  300 компаній Данії, які діяли  через свої філії чи місцевих представників і  жодна з них  наразі не згорнула своїх інвестицій в Україні через війну. Як почуває себе український бізнес у Данії?

– Тут, на жаль, ми відстаємо. Моє завдання, звісно, в першу чергу допомагати данським інвестиціям, щоб вони заходили в Україну, бо ми зацікавлені у створенні робочих місць в нас. Але зараз у зв’язку з війною пішла повна переорієнтація українського бізнесу на Європейський ринок, і ми думаємо, як розвивати нашу взаємодію. Перше, що ми зараз беремо за основу, це допомогти українським товарам   вийти на данський ринок. У нас уже є певні успішні кейси. Другий етап корелюється з відбудовою – це створення спільних виробництв і, знову ж, ми хочемо, щоб це було на території України. Намагаємося використати ці кошти, що виділено на Український фонд на відбудову, щоб створювати робочі місця.  Це буде генерувати прибуток, бо навколо великих підприємств виростатимуть менші – обслуговуючі, логістичні. У перспективі  працівники зможуть брати кредити  на будівництво власного житла. Українські компанії практично в Данії не представлені і цього нам тут бракує.

 – До речі, у данських супермаркетах  можна побачити українське вино й деякі харчові продукти. Посольство  докладає багато зусиль, аби вивести українську продукцію на данський ринок?

– Виведення  українських товарів  на полички  данських супермаркетів є нашим великим досягненням. Я вдячний керівництву данської мережі компанії Coop Danmark, яка ввійшла в цей проєкт. Вона є провідним роздрібним продавцем споживчих товарів у Данії і має понад 1100 супермаркетів. Для українського бізнесу партнерство з Coop — це перемога, адже частка компанії в загальному обсязі товарообігу підприємств роздрібної торгівлі Данії оцінюється у 38%.   Ми почали з українського вина «Шабо» . Контракти на постачання продукції підписали  компанії “Оболонь”, «Соварог», «Дубномолоко».  Данці  ласують нашими  сирами, соняшниковою олією, супами швидкого приготування, замороженими ягодами,сиром «Комо»  та пивом з позначкою Made in Ukraine. До речі, вони розглядають ще одну приватну броварню з Дніпра, а також цікавляться нашим борошном. Ми пропонуємо і непродовольчу групу товарів. Могли б  постачати в місцеві супермаркети  пакети, туалетний папір та інше. Але є великі проблеми з точки зору поставок. Данці,  маючи довгострокові контракти з іншими виробниками і постачальниками, щоб звільнити поличку в себе, мусять з кимось із діючих постачальників припинити контракт. Другий момент: данські правила передбачають, щоб постачальник був стабільним і  довгостроковим. Точкові одноразові акції вони не люблять, хочуть , щоб товар був на поличках цілий рік, причому не в одному магазині, а у всіх, а їх там понад тисячу  лише в одній мережі. Тобто має бути  потужний виробник. А в нас, в Україні, на жаль, нема таких потужних виробників з великими обсягами товарів. А ще воєнний стан в країні, працівники йдуть на фронт, перебої з електропостачанням. Тобто, у розвитку цієї роботи є багато питань. Але такий успішний кейс у нас є. І треба сказати, що керівники мережі задоволені  кількістю продаж, хвалили товари і навіть збільшили окремі замовлення. Ми  пишаємося українськими виробниками і бажаємо їм стати в Данії фаворитами відповідної продуктової категорії. Цьогоріч  хотіли  поставити їм херсонські кавуни. На превеликий жаль, ці плани мабуть не здійсняться.

– З 2018 року запрацювала Координаційна Рада Асоціації Українців Данії, яка об’єднала нашу діаспору  в єдине ціле і ввійшла до Світового Конгресу Українців. Які б віхи своєї співпраці з українською громадою ви могли назвати в першу чергу?

– Я дуже вдячний українській громаді Данії за співпрацю. Вони з’єдналися в єдиний рупор  України, щоб донести правду про  ситуацію, яка в нас  склалася, і привернути увагу до війни, яку розпочала рф. Асоціація дуже активна, як і всі членські організації, які в неї входять.

Як не прикро, але саме через війну світ почав цікавитися Україною, нашою історією і культурою, це зобов’язує нас писати самим свою історію, а не щоб за нас її писали. Нам Міністерство культури Данії виділило дуже гарне приміщення в самому центрі Копенгагена  для Українського дому, зробивши цим  вагому інвестицію в популяризацію нашої культури. Офіційно він запрацював у роковини повномасштабного вторгнення росії в Україну – 24 лютого. Це наше спільне з діаспорою досягнення. Ми вдячні партнерам у Данії за можливість почути наш голос, коли росія намагається змусити його замовкнути.  росія почала війну в Україні 9 років тому не за території, економічні вигоди чи вплив, це війна спрямована на знищення нашої українськості. Окуповуючи наші території, росіяни першочергово палять українські книжки, запроваджують російську систему шкільної освіти, завозять до шкіл російських вчителів, нищать українські пам’ятники. Ми маємо робити все, щоб зберегти українську культуру, тому що це – наша ідентичність. Символічно, що першою виставкою в Українському Домі стала виставка сучасного мистецтва “Музи не мовчать”, до якої ввійшло понад сто картин, скульптур та відеоарту, створеного з початку повномасштабної війни понад п’ятдесятьма художниками з усієї України. Так  українські митці не мовчать, «коли стріляють гармати».

Завдяки волонтерській ініціативі місцевої активістки Анни Волощенко та її колег з АУД  Королівська бібліотека Данії поповнилася двома тисячами українських книжок, які розповсюдять серед громадських бібліотек. Проект «Українська книжкова поличка» успішно крокує світом  під патронатом першої леді України Олени Зеленської.

Після вимушеного прибуття до Данії значної кількості українців ще більш активно запрацювали українські суботні школи.

Цьогоріч впродовж двох травневих днів на сцені Королівського театру Копенгагена, за ініціативи та організації Посольства України в Данії з Фундацією Першої леді України та за підтримки Міністерства оборони України, відбулися  благодійні Українські вечори. «У зловісній тіні війни часто легко не помітити силу мистецтва. Приходьте і боріться, приходьте і подивіться, задля збереження чого українці жертвують своїми життями», – йшлося  в афіші Королівського театру.

Концерти Національного президентського оркестру  відвідали почесні гості, серед них урядовці, політики, бізнесмени. Своїм візитом велику честь усім учасникам концерту надала Королева Данії Маргрете ІІ та її сестра – Принцеса Данська Бенедикт. З оркестром виступали провідні українські зірки оперної сцени. Колектив мав честь бути представленим Її Величності і вручити презентаційні подарунки від України в знак вдячності за підтримку і солідарність у боротьбі з російським агресором.

–  Данія стала другим домом для багатьох молодих бережанців, бо є найпопулярнішою серед студентів Бережанського агротехнічного інституту, які тут проходять стажування  і, створюючи сім’ї, залишаються. Чи нема тут окремо  бережанської громади українців Данії?

– Українці не розпорошуються. А молоді бережанці, які  проходять практику в агропідприємствах, на місцевих фермах, коли залишаються, то стають активними членами громади, здобувають досвід, який стає в пригоді і Україні, коли вони повертаються додому. У мене тут є знайомі та навіть друзі з дитинства, які колись виїхали сюди з Бережанщини.

– Як часто доводиться проводити вам конференції – брифінги для нашої громади у Данії? І що бентежить тут українців  найбільше окрім війни?

– На жаль, війна внесла такі корективи, що ми і в першу чергу гуртуємося та спілкуємося навколо питань допомоги Україні, та що ми можемо зробити ще для того, щоб її обсяги зростали. У нас є благодійна волонтерська організація «Збережи Україну», утворення якої у 2014 році  стало реакцією української діаспори та жителів Данії на події, що відбувалися на Mайдані, в Криму та на сході  України. Починали вони  з медичних і гуманітарних вантажів для підтримки вимушених переселенців та військових, що постраждали внаслідок війни. А з  часом їхня діяльність поширилась на інші регіони України і переросла в системну допомогу саме в ті частини України, де вона вкрай необхідна.

Перебуваючи в Данії, ми всі являємося в тій, чи іншій мірі джерелами комунікації ситуації в Україні, тому дуже важливо, аби наші думки звучали зрозуміло, бо наші земляки мають можливість комунікувати публічно, або давати  інтерв’ю в місцевих ЗМІ.

А українців ще цікавлять питання, що  стосуються консульської допомоги. Найбільш  затребуваними в останній час стали запити на оформлення закордонного паспорта, видача Сертифіката про ідентифікацію особи, продовження строку дії паспорта та внесення до паспорта інформації про дитину. Є запити на нотаріальні дії, для представлення інтересів вдома. А ще люди стають на консульський облік, ми до цього заохочуємо, бо ці списки можуть бути  важливими  в майбутньому для участі у виборчому процесі.

– Як ви хочете назвати одну з вулиць чи площ  Копенгагена, щоб це було пов’язано з Україною? Я знаю, що міська влада схвалила цю  ініціативу…

– На одній із перших протестних акцій, яка була перед посольством росії, один з лідерів політичних сил запропонував поміняти назву вулиці перед російським посольством на вулицю України. На жаль, міські політики не знайшли в собі сміливості здійснити такий символічний крок. Тут діють свої закони. Але ми ще не опускаємо рук і все ще сподіваємося, що у Копенгагені буде або площа, або вулиця з назвою «Україна».

– Які перспективи укладення Угоди про побратимські відносини між Києвом та Копенгагеном?

– Тут уже справа завершена. Крім того у нас є ще додатково укладені угоди між Миколаєвом і Ольборгом, Нікополем і Кольдінгом. А з Києвом ще братається і місто Оденсе. Ми вдячні данцям за такий інтерес до України саме в цей час.

– Якби ви мали брифінг  із нашими читачами, як нещодавно  мали  таке спілкування з освітянами України, що б ви сказали  про Данію, яку ми не знаємо?

– Дуже багато є цікавого про цю країну. У Данії є відчуття, що довіра пронизує усе суспільство. Данці пишаються можливістю бути запанібрата з прем’єр-міністром чи будь-ким, хто в іншій країні був би представником недоступної еліти. Вони абсолютно самодостатні, маючи високе і давно захищене почуття гідності. І тому на 99 відсотків данці — дуже привітні і доброзичливі люди.

У Данії працює правило — немає поганої погоди, є неправильний одяг.

Вони не розуміють, що таке «статус», хабар чи домовленості «під столом». Тут усе просто, прозоро, чітко.

Вони дуже скромні й людяні. У нас є приказка про двох українців, серед яких , на жаль, три гетьмани. А тут по-іншому єднаються і кажуть: «Де є три данці, там обов»язково буде створена асоціація, якась спілка чи клуб». Данці дуже багато речей роблять в групах, вони згуртовані.

Напевне, завдяки цьому вихованню Данія і є одним з лідерів у допомозі Україні, бо їх із садочку навчають допомагати людям бачити, яким чином ти можеш зробити свій внесок в розвиток суспільства, у розвиток своєї країни. Це суспільство, побудоване на великій довірі до влади і ,навпаки, влада орієнтується на те, що говорить суспільство.

– У двотомнику «Політичний порядок і політичний занепад» філософ Френсіс Фукуяма пише, що є «фундаментальне питання для кожного суспільства — як стати Данією?». Автор мав на увазі, звичайно, не реальну країну, а уявне суспільство, яке є заможним, демократичним, безпечним, добре керованим, з низьким рівнем корупції. То як же Україні стати Данією – найчистішою і найкрасивішою країною Європи, щоб нас вважали одним з еталонів сучасної цивілізації?

– Міжнародні дослідження часто називають Данію, як найщасливішу країну в світі, тому і стала вона прикладом суспільства, до якості життя якого треба прагнути. Це пов’язано з існуванням сильного громадянського суспільства, добре функціонуючої демократії, високого ступеня безпеки, довіри, свободи і процвітання, разом з хорошими умовами праці, які дають простір для збалансованого життя.

Поняття «країна цивілізованого світу» – це розвинута економіка, багата культура, високий рівень життя,  де панує верховенство права, тобто країни, де, як мовиться, «один закон для всіх».

Фундаментальним треба зробити поняття нетолерантністі до корупції, бо це той фактор, що, на моє переконання, псує дуже багато речей і не дозволяє активно нам розвиватися. Корупція породжує несправедливість, негативно впливає на ринкові відносини між компаніями, ставить в нерівні можливості, і це породжує те, що країна не розвивається так активно, як би могла. Корупція відлякує іноземні інвестиції. Зараз на рівні Президента України, владних структур створено антикорупційні органи, які  результативно працюють, борються з цим негативним явищем. Думаю, що коли українці повернуться в Україну, вони також матимуть це щеплення від корупції, яке одержали в Данії чи в інших провідних країнах Європи. Вони побачили, що  тут таких речей нема, тут допомагають розвитку. Фактор довіри я назвав би  пріоритетним  в розбудові нової країни. Якщо когось надурили, то в перспективі ніхто з тобою справи не матиме. Це дуже допомагає.

На жаль, що це відбулося через війну, яка триває, але  ми привернули увагу світу, сформували  позитивне ставлення до своєї країни, зокрема, з огляду на такі її характеристики, як єдність населення, історія, люди та культура і продемонстрували, що ми потужна Європейська нація, яка понад усе любить незалежність і свободу. Коли нам кажуть, що  немає  ідеальних  ні людей, ні держав, ми повинні знати, що прагнути до цього, розвиватися і самовдосконалюватися треба повсякчас. Наша країна переможців стане країною тих, хто переміг у боротьбі за свободу та національну незалежність внутрішніх і зовнішніх ворогів і ми неодмінно будемо щасливою нацією. Головне – перемогти оце всесвітнє зло, на боротьбу з яким ми об’єднали навколо себе світ.

Маємо будувати свою державу, взявши досвід з багатьох країн, але в пріоритеті мають бути: довіра, безпека, багатство, свобода і сильне громадянське суспільство.

Людмила ОСТРОВСЬКА

Копенгаген, Данія