У Римі підписали Меморандум про співпрацю з Тернопільською ОВА

Національний Конгрес українських асоціацій Італії (НКУАІ) на День Незалежності України провів 12 годинний телеміст «Разом за Незалежність», в якому були задіяні асоціації та їхні партнери, українські громади з понад 10 країн,  154 міські та територіальні державні адміністрації, громадські та волонтерські об»єднання  з різних куточків України і  понад 150 спікерів зі всього  світу.Трансляцію  можна дивитися тут:https://www.youtube.com/@CongressonazionassoucrinItalia

– Ідею проведення такого челенджу «Мій голос звучить за Україну»  подав Департамент стратегічних комунікацій НКУАІ разом із спілкою  українських ветеранів «Побратими»,яку очолює Олександр Зоря, – говорить президентка НКУАІ  Лариса Левчун. – Ця зустріч вилилася у щиру підтримку та глибоку повагу до всіх, хто боронить нашу країну – на фронті, в культурі, освіті, гуманітарній та соціальній сферах.

Відчуваючи обійми кожного, хто живе з Україною в серці, ми вітали неньку  і її героїв сьогодення, говорили про наш біль і надію на краще.Італійська асоціація  STUR, що  стоїть  пліч-о-пліч з нашими захисниками  свободи та незалежності, мала щогодинне включення з Києва, виступали  матері , сестри та дружини воїнів. Спілка українських митців НКУАІ , яку прензентувала Дар’я Лазаренко організували LiveArt «Малюю Україну»: одночасне створення картин з подальшим продажем на благодійних аукціонах.

Я не можу про всіх розповісти в рамках цього інтерв’ю, але хочу подякувати тим, хто долучився до велелюдного, технічно складного заходу, створивши неймовірну атмосферу єдності, хто виступав, купував українські вироби, донатив — ваша підтримка безцінна,- сказала пані Лариса.

В українців Італії було в ці дні подвійне свято: до 34-го  дня народження держави вони доєднали  і свій день народження.Саме 25 серпня 2024 року були підписанні установчі документи Національного Конгресу українських асоціацій Італії. Президенткою Конгресу обрали Ларису Левчун. Вчителька з Дубно тут живе з сім’єю 25 років. Працює юридичним консультантом з міграційних питань.

– Пані Ларисо, вітаю  ваше дітище  із вступом у другий рік життя. Хай йому будуть посильними ті плани і надії, які ви на нього покладаєте.Чи складним був шлях від ідеї до дня народження?

– Дякую. Нічого легкого при народженні не буває. До президентства я не входила в жодне українське об’єднання, стала волонтеркою лише з початком широкомасштабної війни, коли італійська міграційна служба зіткнулася із хвилею  тимчасово  переміщених з України. Я була на той час єдиною українкою, яка працювала Система прийому та інтеграції мігрантів та біженців ( SAI), яка є державною структурою і мене запросили  на першу нараду. Трішки історії.

У далекому 1999 році, коли Європа здригалася від кризи на Балканах, Італія вперше звернулася до особливого інструменту — Статті 20 Єдиного тексту з питань імміграції. Цей закон, створений для надзвичайних ситуацій, дозволяв уряду швидко реагувати на гуманітарні катастрофи, війни чи стихійні лиха, що змушували тисячі людей залишати свої домівки.

Аж ось — 2022 рік. Війна в Україні змусила мільйони людей покинути рідну землю. Італія знову звернулася до Статті 20. Цього разу — щоб надати дозволи на проживання і тимчасовий захист українцям, які шукали безпеки. Уряд видав спеціальний указ, і закон знову став живим — як щит, як надія, як жест солідарності. Так Стаття 20 стала не просто юридичною нормою, а символом людяності в часи, коли вона була найбільш потрібна. Я запропонувала  навчання медіаторів, що зустрічали б і координували потоки людей. Ми вдячні італійцям за відкриті обійми для наших земляків і підтримку, як гуманітарну, так і моральну. Потім я волонтерила при церкві, де з’явився осередок допомоги для величезної кількості людей, побачила як багато української діаспори стало в ряди помічників.

І от в червні 2023 року я вийшла на маніфестацію в Неаполі, а там з десяток українців. Я назагал запитала, чому нас так мало. З’ясувалося, що складно об’єднуватися. Для мене це був нонсенс  і я запропонувала на День Незалежності зробити потужний захід на підтримку України і підписати Меморандум про співпрацю. Подумала, що навіть при добровільному єднанні, підпис додасть відповідальності.

Генеральний консул України в Неаполі Максим Коваленко підтримав ідею і запропонувало це зробити в приміщенні консульства. І на День Незалежності два роки тому  28 асоціацій  українців  добровільно об’єдналися в Координаційний центр українських асоціацій, що у 2024 році став платформою для створення Конгресу. Ми тоді ще не знали один одного, не бачилися, але ми вірили в нашу силу єднання. Щопонеділка ми робили онлайн-зустрічі, як поточні, так і тематичні, навчальні.

Я провела безкоштовно 18 місячний онлайн курс навчання основ роботи  з міграційними питаннями з понад сорока учнями – двома представниками з кожної асоціації. Ми вивчали міграційну, податкову, економічну системи.Умовою проведення цього курсу були набори учнями людей для безкоштовних консультацій. Курс закінчився, але ми продовжуємо працювати. І розгалуження консультантів у нас таке, що, наразі, щодня консультуємо до десяти тисяч потребуючих наших порад.Впродовж року роботи, до нашого координаційного товариства  доєдналося ще скільки ж асоціацій. Координувати роботу стало складно.

І в нас виникла ідея  на платформі  добровільного Координаційного центру створити  об’єднання з президентом, офіційними радниками, департаментами, директивним прийняттям рішень.

І  25 серпня 2024 року ми зареєстрували Національний Конгрес українських асоціацій Італії – об’єднання міжнародної кооперації на платформі  Координаційного центру українських асоціацій, до якого входять 43 українські  асоціації  та дві громади.

До Конгресу увійшли тільки асоціації, з якими ми рік  пережили ембріональний період, що став чисткою наших рядів, вивіреності на звання своїх людей.

Мене, як обраного президента  такого потужного об-єднання,  в якості гостя, уже у вересні  запросили в Брюсель на з’їзд Європейського Конгресу Українців. Саме ця зустріч підтвердила правильність рішення, в Європі є організації потужні та з успішним досвідом, нам є у кого вчитися. А в грудні  очільники асоціацій українців Італії  у Європарламенті мали зустріч з парламентарями від Італії, яких ми знаємо, до яких можна достукатися.

В центрі нашої роботи – лобіювання питань України – військова допомога, повернення полонених, викрадених дітей, перспективи відбудови України.Там ми вперше всі побачилися  в реальному часі. Звідти ми одержали кейси  нових проєктів, бо там уже були напрацювання про допомогу Україні від співдружності, в яку ввійшли країни ЄС і Україна.

Після Брюселю  армія наших прихильників зросла. Я вірю в єднання, де кожен має своє бачення і демократичним шляхом обирають потрібний напрямок.Коли я запропонувала назви департаментів, то люди вже знали кому це можна довірити і хто зголоситься сам. У нас працює п’ять департаментів.

Освітній напрямок очолює Тетяна Григорська, культурний – Тетяна Снурницька. Плідно працюють департамент стратегічних комунікацій під керівництвом Станіслава Шевченка, інтернаціональної кооперації, який координує Оксана Рогова  і юридичний, який  очолює  Габріелле Даллара. Ще у нас діють спілки юристів, митців,вчителів, перекладачів, українських ветеранів «Побратими».Це дозволяє працювати системно й професійно. Крім того, ми маємо регулярну комунікацію: щотижневі зустрічі, відкриті обговорення, прозорість у роботі. Це створює довіру і тісну співпрацю з італійськими інституціями,- сказала президентка НКУАІ.

Розповідаючи про цьогорічні проєкти і заходи, пані Лариса наголошує, що Конгрес не лише об’єднав  українців в Італії, а сформував  спільний голос, до якого прислухаються тут і  чують у Європі.Через Департамент стратегічних комунікацій вони  зміцнюють  український  інформаційний простір, координують  проведення акцій, повідомляють про загрози, зокрема про, так звані, «культурні заходи», які, насправді, є частиною інформаційної війни.

Група «Підтримка українських військовополонених», яка об’єднує активістів з різних країн, організувала заходи  в багатьох містах Італії і в Брюселі. Активісти передавали списки полонених  Папі Римському під час аудієнції. Проєкт «Голос Нескорених» зробив доступними  серію відеоісторій про колишніх військовополонених з перекладом на  італійську.

Цьогоріч мандрівна виставка малюнків українських дітей «Малюю. Люблю. Вірю» демонструє глядачам багатьох міст Італії  бачення війни і полону дитячими очима.Також є проєкт «Будь ласка, звільніть пташок» – це мистецький заклик до світу про звільнення цивільних заручників. Ініціатори НКУАІ проводять  міжнародну акцію «Одноденне голодування», яка триває і сьогодні, як спосіб привернути увагу до трагедії полону.

За ініціативою НКУАІ » у Римі в Палаті депутатів відбулася конференцію «Міст для відродження України». Захід активізував процес співпраці між італійськими і українськими громадами, запрацювали вже підписані меморандуми з українськими громадами, що  відкривають офіційні канали співпраці. Важливим кроком стало підписання Меморандуму про співпрацю між Тернопільською ОВА та НКУАІ. Уже в доробку НКУАІ є 160 міст і шість областей України з підписаними меморандумами.

За словами пані Лариси, документ закладає основи для поглиблення співпраці у сферах культури, освіти, сприяє організації відпочинку  дітей військових і переселенців з України на території Італії. А також сприяє участі українських підприємств у міжнародних виставках і конференціях, у залученні фінансових ресурсів і можливостей програм ЄС для спільних проєктів.

Лариса Левчун підкреслила, що співпраця  дає українцям в Італії доступ до ресурсів, участь у міських подіях, легалізацію своєї присутності на місцевому рівні.А головне,  це допомагає Україні, бо через такі партнерства вдається просувати важливі теми: гуманітарну допомогу, підтримку переселенців, культурні ініціативи.

– Також ми проводимо професійні форуми, щоб українці різних професій знали одне одного, об’єднувалися та співпрацювали, – говорить пані Лариса. – Після форуму українських медиків відбувся діалог із Міністерством охорони здоров’я Італії щодо спрощення процедур та доступу до інформації про визнання медичних дипломів. Ми  ініціювали петицію, щодо взаємного визнання дипломів та кваліфікацій, яка оголошена на засіданні Сенату Італії.

Форум українських юристів став початком професійного обміну та адвокації правових питань, пов’язаних з інтеграцією. Результатом форуму українських учителів стала петиція щодо впровадження української мови як іноземної в італійських школах. Одним зі знакових проєктів стала «Історична розвідка».

Ми не просто збираємо факти, а формуємо спільну історію громади. Також ми реалізували мистецький проєкт “Un ponte di colori” – це «міст кольорів», який об’єднує українських та італійських митців через культурний діалог. Це не тільки про мистецтво – це про формування позитивного іміджу України.

Найбільшим досягненням для нас є не окремий захід, а те, що Конгрес став реальною структурою, яка має голос, вплив і здатність об’єднувати громаду.

– Рік  був плідним і ви впевнено дивитеся вперед. Яким бачите завтрашній день?

– Сповненим роботи. Великої уваги  потребує  захист інтересів української громади через офіційні канали. Наприклад, взаємодія з муніципалітетами, парламентом, міністерствами, щоб українців чули, з нами рахувалися і приймали рішення, які відповідають нашим потребам.

Італійське суспільство має бачити в нас не чужинців, біженців чи робочу силу, а повноцінних партнерів, друзів. Ми все робимо для цього, за нами стоїть громада, конкретні дії і довіра. Також важливо підтримувати українську мову та культуру за кордоном. І робити це разом – громада і місцева влада.

Коли ми демонструємо  українську культуру світові, ми не тільки зберігаємо себе, а й збагачуємо інших. Отож, наші люди за кордоном творять нові зв’язки, допомагають налагоджувати порозуміння і є справжніми амбасадорами України в Європі.

Людмила ОСТРОВСЬКА, Рим, Італія