Cофія Манді подолала страх публічних виступів аж у Мадриді

У Приватному університеті “IE University” Організації Об’єднаних Націй, що в Мадриді, відбулася найбільша у Європі конференція «Модель Організації Об’єднаних Націй» IE University Model United – IEUMUN 2024. В конференції взяли участь більше 400 учасників зі всіх куточків світу. Серед них була і українка з Тернополя, представниця Нідерландів, студентка другого курсу Роттердамського університету прикладних наук, де вивчає міжнародний бізнес, Софія Манді.

– Це був для мене новий досвід спробувати себе в дипломатичній сфері, адже адвокація інтересів України у світі потрібна на всіх рівнях, – каже судентка.
Софія приїхала в Нідерланди з початком широкомасштабної війни, перервавши навчання у Тернопільській загальноосвітній школі №24. Атестат зрілості одержала на святі, організованому Роттердамським Українським домом, яке й ініціювала сама, будучи там активною волонтеркою.

Ця конференція, за словами учасниці, вимагала величезного попереднього планування та зобов’язань. Для реєстрації потрібно було написання мотиваційного листа. А потім – місячна підготовка, яка дала можливість вивчити процес участі і правила дебатів та закони поведінки на такому заході. Треба відстоювати офіційну позицію країни, яку представляєш, спілкуватися в рамках дипломатичного етикету і мати власну точку зору і бути готовим ділитися своїми ідеями.

– Роттердамський університет дає можливість активним і успішним студентам брати участь у програмах ООН, щоб розширювати своє бачення розвитку світу, набувати
підприємницького і соціально свідомого мислення для вирішення нагальних викликів у у сучасному світі та у майбутньому. У нашій групі було 13 студентів, які працювали в різних делегаціях, – розповідає Софія.

– В перший день ми відвідали дитячий фонд ООН- ЮНІСЕФ. Це світовий лідер із захисту прав та інтересів дітей, який працює у понад 190 країнах, залучаючи найширше коло тих, хто може і повинен подбати про майбутнє нових поколінь. Там знають і дбають про дітей України. Цей фонд був поруч з нашими хлопчиками і дівчатками з початку війни, забезпечуючи їх їжею, ліками, питною водою та обладнуючи школи, пропонували також психологічну допомогу в подоланні травм і стресів.

Фонд закликає до співпраці всіх небайдужих людей, щоб допомогти дітям що страждають від найгірших наслідків війни. Наші студенти брали участь в роботі комітетів УВКБ, ЮНЕП, Екологічної програми ООН та ЮНІСЕФ.

Я була в делегації УВКБ-UNCHR (Агенство ООН у справах біженців), яка свої комунікативні та дипломатичні здібності продемонструвала, беручи участь у дебатах «Волонтерська репатріація біженців». Моя коаліція на конференції складалася із 30 людей, які були з різних країн. Серед них я була однією українкою. Організатори мені обрали для репрезентації в дискусійному залі країну Сомалі.

Понад три десятиліття безперервної громадянської війни зробили цю країну однією з найбідніших у світі. Окрім війни, в Сомалі великі посухи. Більше половини населення зараз постало перед хронічним голодом (населення Сомалі оцінюють десь в 16 мільйонів людей). Зараз біженцями в Сомалі є понад мільйон людей, яким потрібна допомога з харчами. Агресія росії проти України, порушення москвою угоди про зерновий коридор також долало страждань народу Сомалі, бо наше зерно годувало і цю державу.

У світі все взаємопов’язано. Учасники дебатів розділилися на дві групи. Одна з них відстоювала ідею, що гроші і сили треба спрямовувати для країн, які утримують біженців. Інша ідея, яку активно ми обговорювали, фокусувалася на тому, що гроші треба спрямовувати на ті країни, які дають світові біженців, для того, щоб загасити конфлікти і щоб біженці поверталися у свої країни, налагоджували там своє життя. Дебати тривали палко, цікаво, з вагомими аргументами. А завершилося тим, що перемогли в дебатах мої однодумці , що пропонували допомагати країнам , які дають біженців. Звичайно, це стосується і України, бо нам саме така допомога потрібна, щоб вигнати окупанта з наших територій і почати відбудовувати Україну, аби в неї поверталися люди, яких з домівок вигнала війна.

В останній день ми працювали в двох групах над бізнес-листами, які ми будемо надсилати для узгодження, підпису і захисту. Перша частина цього послання- опис країн і проблеми та виклики, а друга, як втілити в життя пропозиції із покращення життя в цій країні, які варіанти дій, які майбутні можливості і що нам для цього потрібно від інших країн.

У моєму бізнес-листі було 15 країн, включаючи Україну. Після написання, ми повинні узгодити пропозиції з іншими країнами, вони мають підписатися, що готові допомагати в цьому.

Про Україну було багато розмов і в період довільного спілкування. Представники Японії, Китаю, Америки, Мексики, Бразилії та інших країн, коли дізнавалися, що я з України, а я про це говорила при будь-якій можливості, підходили, співчували, солідаризувалися, цікавилися допомогою, яка надходить, причинами війни, планом миру, мережею атомних станцій, введенням альтернативних джерел енергії, кількістю тимчасово переміщениї осіб в межах України і світу та ін. Це був для мене новий рівень спілкування, розвиток і досвід.

Коли я їхала, не мала якихось очікувань, адже я вчу міжнародний бізнес, а не дипломатію. Я навіть не очікувала, що участь у конференції буде для мене наскільки корисною. Я подолала страх публічних виступів, вдосконалила ораторські здібності, адже 4 дні виступала перед аудиторією з 30 і 400 осіб. Набралася досвіду дебатів, а ще це чудове вдосконалення англійської мови, адже засвоюєш суспільно-політичну лексику.

Залишився пізнавальний і навчальний ефекти: скажімо, більше знаю про структуру і основні напрямки діяльності ООН, про глобальні проблеми людства чи виклики перед окремими країнами.Тепер поглиблюю роботу з носіями інформації, активніше займаюся самоосвітою, починаю аналізувати те, яким чином ООН може покращити життя народів світу та забезпечити мир і стабільність розвитку. Наступна конференція з моделі ООН буде в Римі, а на початку квітня в Нью-Йорку. Я б дуже хотіла взяти в них участь. Адже це унікальні можливості для самореалізації та самовдосконалення, перевірки і розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, ерудиції і креативного мислення.

Я відчула, що разом з молодими людьми світу, незалежно від країни проживання, ми бачимо майбутнє таким, яким і ми всі бачимо його в Україні – мирним, справедливим, захищеним сильними інституціями.